Постанова № 32945802, 05.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 904/1789/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Харченка В.М..,розглянувши матеріали касаційних

скаргЗаступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області; Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській областінапостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2013р. у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/1789/13-гза позовомПриватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській областіпро визнання права власностіза участі представників сторін:

від прокуратури - Красножон О.М.;

від позивача - Матросов О.О.;

від відповідача - Легендзевич О.Ю.;

У С Т А Н О В И В:

04.03.2013р. Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання за ними права власності на нежитлові приміщення. Позов обґрунтовано положеннями ст.392 ЦК України та оспоренням права власності товариства на ці приміщення РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській області проти позову заперечували, зазначаючи, що спірні нежитлові приміщення є державною власність, обліковуються в реєстрі державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств та знаходиться на балансі ПАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод". Зміна державної форми власності на майно не може відбуватися у будь-який інший спосіб, крім приватизації державного майна, яка не здійснювалась відносно спірних об'єктів, Фондом не видавалось товариству підтвердження права власності на це майно.

30.04.2013р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін 12.06.2013р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Верхогляд Т.А. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Тищик І.В.) позов задоволено, визнано за ПАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" право власності на дитячий садок по вул. Короленко, 14 у м. Дніпропетровськ та їдальню по вул. Ленінградська, 46 у м.Дніпропетровськ.

У касаційних скаргах заступник прокурора Дніпропетровської області та РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській області посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Проаналізувавши касаційні скарги на предмет їх обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарг виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 11.01.1993р. Фондом державного майна України видано наказ № 5-ДП про надання дозволу на приватизацію орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод".

Розпорядженням Фонду державного майна України № 133-РОМ від 18.06.1993р. затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", згідно якого до його вартості не увійшла вартість майна, для якого встановлено пільги - 2 256 тис.крб.

За планом приватизації орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" спосіб приватизації установлено шляхом викупу державного майна. Пунктом 4.5 плану приватизації порядок і умови використання об'єктів соціально-побутової сфери визначено, що об'єкти передаються безкоштовно трудовому колективу при умові використання за призначенням - вартістю 2 256 тис.крб., а саме дитячий садок, столова та багатоквартирний житловий будинок.

24.06.1993р. між Фондом державного майна України та організацією орендарів "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" укладено договір купівлі-продажу № КП-100 цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод".

За актом прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" від 23.07.1993р., Фондом державного майна України передано організації орендарів заводу викуплену нею державну частку майна, безкоштовно передано основні засоби невиробничого призначення вартістю 2 256 тис.крб.

Виходячи з чого, суди дійшли висновку щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірні приміщення шляхом придбання за договором купівлі - продажу, яке оспорюється РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. Останніми, 02.11.2012р. проведено перевірку стану збереження та підстав використання державного майна, що не увійшло до статутного фонду та перебуває на балансі ПАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", чим на думку суду, підтверджено невизнання права власності товариства на відповідне майно, тому виходячи з положень ст.392 ЦК України визнали позовні вимоги законними.

За приписами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Зважаючи на обставини справи, доводи відповідача, вимоги законодавства, якими урегульовано питання приватизації, зокрема ЗУ "При приватизацію державного майна", умови договору купівлі - продажу, судами не було установлено, не наведено правових підстав виникнення у товариства права власності на спірні приміщення, які безоплатно передавались товариству за умови використання їх за призначенням, знаходження їх у складі цілісного майнового комплексу, проданого за договором купівлі - продажу.

За умовами договору купівлі - продажу від 24.07.1993р., Фонд державного майна України продав, а організація орендарів придбала майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" по вул. Ленінградська, 46 у м. Дніпропетровськ. Згідно п.12 договору свідоцтво про право власності на придбаний за цим договором об'єкт приватизації видається Фондом державного майна України після підписання акту приймання - передачі майна та внесення всієї суми до викупу. Покупець у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об'єкта оформляє договір оренди земельної ділянки, на якій розміщалось до викупу державне підприємство (п.10 договору).

За результатами здійсненої 02.11.2012р. РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській області перевірки стану збереження та підстав використання державного майна, що не увійшло до статутного фонду та перебуває на балансі ПАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" складено відповідний акт, яким установлено, що у реєстрі державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств на дату перевірки обліковується дві будівлі: дитячий садок та їдальня; багатоквартирний житловий будинок у липні 2000р. передано до комунальної власності. Визначені об'єкти нерухомості не використовуються за призначення, договори оренди земельних ділянок для перевірки не надано.

Задовольняючи позовні вимоги на підставі ст.392 ЦК Цукраїни, судами не обґрунтовано оцінено зазначений акт як факт оспорення права власності позивача на дитячий садок та їдальню, за недоведеності наявності такого права у товариства. Судами не оцінювались умови договори купівлі - продажу державного майна, взагалі не з'ясовувалось питання правового статусу земельної ділянки на якій розміщені спірні об'єкти, підстави користування нею товариством, чи зверталися останні, коли, до кого щодо оформлення права власності на це майно, наслідки таких звернень, наявність правовстановлюючих документів на дитячий садок та їдальню, за недослідженості чого не мотивовано зроблено висновки щодо правомірності позову.

Беручи до уваги зазначене та повноваження касаційної інстанції, рішення обох інстанцій підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволити частково

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2013р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2013р. у справі №904/1789/13-г скасувати, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяВ.М. Харченко