Ухвала суду № 32945409, 30.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1072/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Федорова Г.Г.

суддів: Сорочка Є.О., Троян Н.М.

При секретарі: Каленюк О.Ю.

За участю:

представника відповідача Коваля А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ВіВ» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ВіВ» до Ставищанського відділення Тетіївської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ПП «ВіВ» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.02.2013 №0000032200, №0000042200, №0000052200, №0000062200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

31.08.2012 відповідач видав наказ №149 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ВіВ» (далі - Наказ №149).

Під час виходу посадових осіб відповідача для здійснення перевірки на підставі Наказу №149, позивачем не було надано всього пакету документів, необхідного для проведення перевірки у зв'язку з їх втратою.

Саме у зв'язку з цією обставиною Тетіївської МДПІ було видано наказ від 3.09.2012 №151 «Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ВіВ»» (далі - Наказ №151), яким термін проведення перевірки було перенесено до дати відновлення документів і в термін передбачений Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Податковий кодекс).

У зв'язку з закінченням терміну відновлення документів та на підставі направлень від 03.09.2012 №131, 132, 133 та наказу від 03.12.2012 №285, - посадовими особами Тетіївської МДПІ було здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку позивача. У зв'язку з відсутністю керівника позивача за юридичною адресою та неможливістю проведення виїзної перевірки посадовими особами Тетіївської МДПІ було складено акти від 3.12.2012 №35/220/31542453 та №36/220/31542453.

У зв'язку із зазначеними вище актами від 03.12.2012, та на підставі направлень від 23.01.2013 №24 та 25 та наказу Тетіївської МДПІ від 23.01.2013 № 26 у період з 23.01.2013 по 29.01.2013 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача. За наслідками цієї перевірки відповідачем 07.02.2013 було складено акт №47/220/31542453 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «ВіВ», код за ЄДРПОУ 31542453, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року» (далі - Акт перевірки).

За висновками акта перевірки позивачем було порушено:

- ст.5 та ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334), ст.138, ст.139 Податкового кодексу, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року на суму 97 894 грн., за 1 квартал 2010 - на суму 16 250 грн., за 2 квартал 2010 - на суму 247 406 грн., за 3 квартал 2010 - на суму 148 436 грн., за 4 квартал 2010 - на суму 91 251 грн., за 2 квартал 2011 року - на суму 215 876 грн., за 3 квартал 2011 року - на суму 66 150 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 29 150 грн., за 3 квартал 2012 року - на суму 121 374 грн.,

- ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року 168/97-ВР (далі - Закон №168), ст.198, ст.201 Податкового кодексу, що призвело за заниження позивачем податку на додану вартість (далі - ПДВ) всього в сумі 867 172 грн.;

- ст.15 та ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 №56-93/ВР «Про місцеві податки та збори», оскільки позивачем в підзвітний період не нараховувався комунальний податок, в результаті чого позивачем було занижено зазначений податок всього на суму 59,5 грн.;

- ст.4 Закону України від 21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки позивачем у підзвітний період не подавались обов'язкові розрахунки комунального податку;

- ст.44 Податкового кодексу, оскільки позивачем не було надано до перевірки всього пакету всього пакету документів з питань обчислення і сплати податків і зборів, необхідних для проведення перевірки у зв'язку з їх втратою.

07.02.2013 відповідачем разом з актом перевірки було складено акт про ненадання документів до перевірки.

За вищезазначеними висновками акту перевірки відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими, відповідно, було донараховано позивачу податок на прибуток приватних підприємств, ПДВ, комунальний податок та нараховано штрафні санкції за порушення процедури звітування в податкових правовідносинах.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - законними .

Апелянт у свої скарзі зазначає, що при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не в межах повноважень та не у порядку визначеному ПК України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення передбачені і в ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу, - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 п.п.139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операції з контрагентами та правомірності формування валових витрат не подано як відповідачу так і суду першої інстанції. Зокрема, позивач зазначає, що первинні документи були втрачені та поступово відновлюються.

Відповідно до ч. 2 1 п.п.139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК у разі втрати, знищення або зіпсуття документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем позивачу було надано належний термін для відновлення втрачених первинних господарських документів, а тому відсутність цих документів при перевірці є достатньою підставою для висновків про безтоварність господарських операцій та, відповідно, - для винесення оскаржуваних рішень відповідача №0000032200, №0000042200 від 25.02.2013 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стосовно позовних вимог в частині нарахування комунального податку та штрафних санкцій за порушення процедури звітування в податкових правовідносинах, позивач не надав суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції жодних пояснень та доказів неправомірності дій відповідача, тому підстав для задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000062200 та №0000052200 від 25.02.2013 року, якими було нараховано позивачу комунальний податок та штрафні санкції, немає.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 року за №34/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.4 р. І). За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.5 р. І). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.6 р. І).

Відповідно до пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в повній мірі доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 25.02.2013 №0000032200, №0000042200, №0000052200, №0000062200, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВіВ» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Федорова Г.Г.

Судді: Сорочко Є.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено 02.08.2013 року

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Сорочко Є.О.

Троян Н.М.