Ухвала суду № 32944672, 22.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р.справа № 1170/2а-2776/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року

у адміністративній справі № 1170/2а-2776/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування", визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000112330 від 23 червня 2011 року, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Підйомно-транспортне устаткування" присуджено судові витрати в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні вимог позивача.

Позивач по справі в судовому засіданні запручував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідач по справі належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, проте в судове засідання його представник не прибув, що відповідно до ч.4 ст.196 КАСУ не перешкоджає судовому розгляду справи, у зв'язку з чим судова колегія визнала за можливе переглянути дану справу за відсутністю представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова суду повинна бути залишена без змін, виходячи з нижченаведених обставин.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Підйомно-транспортне устаткування" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за березень 2011 р., за результатами якої 03.06.2011р. складено акт №219/23-30/33423488, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.14.1.18, п.187.1., 200.1., 200.3, 200.4., 200.17., 201.4, 201.6 Податкового кодексу України шляхом завищення податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2011 року на 53333,33 грн.. (а.с.21-26).

На підставі зазначеного акту перевірки Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією 23.06.2011р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112330, яким ТОВ "Підйомно-транспортне устаткування" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53334,33 грн., з яких сума завищення склала - 53333,33 грн., а штрафні (фінансові) санкції суму - 1 грн. (а.с.30).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності у матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження реальності виконання договору купівлі-продажу №01/11 від 01.11.2010р., укладеного позивачем з ТОВ "Твін Таун", за умовами якого останній зобов'язався передати у власність позивача комплектуюче обладнання крана мостового г/п20/5т, а ТОВ "Підйомно-транспортне устаткування" зобов'язвся прийняти та оплатити обладнання на загальну суму 640000 грн., в т.ч. ПДВ 106666,67 грн. (а.с.12).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним з таких підстав.

Суть спору у цій справі, як вбачається з акту перевірки, полягає в тому, що позивач необґрунтовано сформував податковий кредит з ПДВ за березень 2011 року, до якого була включена вартість комплектуючого обладнання крана мостового г/п20/5т по податковій накладній від ТОВ "Твін Таун", у звязку з відсутністю документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником у ланцюгу постачання товару.

Висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що факт придбання позивачем у ТОВ "Твін Таун" вищезазначеного товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, видатковою накладною від 22.11.2010р. №221103 (а.с.15), та податковою накладною від 22.11.2010р. №221103 (а.с.16), яку позивачем включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року та відображено в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011р. (а.с.17-20). Розрахунок позивача за отриманий товар підтверджується рахунком №221101 від 22.11.2010 р. та випискою по рахунку в банку (а.с.13, 14) згідно яких позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Твін Таун" вартість товару. Подальше використання позивачем у господарській діяльності отриманого у ТОВ "Твін Таун" товару підтверджено: договором поставки №41-10 від 03.11.2010р., укладеним між позивачем та ТОВ "Будмонтажсервіс 1", предметом якого є поставка крана мостового електричного в/п 20/5т (а.с.78-79); податковими накладними №131 від 18.11.2010 р., №146 від 09.12.2010р. (а.с.85,86); видатковою накладною №РН-0000064 від 15.12.2010р. (а.с.90); та актом прийому-передачі №1 (а.с.91).

Виходячи з аналізу положень ст.1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV), та за результатом преревірки первинних документів позивача, суд пешої інстанції дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції щодо придбання позивачем у ТОВ "Твін Таун" комплектуючого обладнання крана мостового г/п20/5т згідно договору купівлі-продажу №01/11 від 01.11.2010р., є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення даної господарської операції.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів.

Законодавством України не пов'язано право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ТзОВ «Кроно-Україна» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства вищезазначеними контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Відповідно до висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З аналізу фактичних обставин та вищенаведених положень закону і практики Європейського суду з прав людини, судова колегія доходить висновку про дотримання позивачем вимог закону під час формування податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року.

Таким чинном, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, тому доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року - залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов