Постанова № 32943658, 06.08.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4217/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Грак С.С.

представника відповідача - Заєць С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2013 року Комунальне підприємство "Теплоенерго" (далі - позивач, КП "Теплоенерго") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0001102205/483, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 10 332,00 грн. (з яких за основним платежем - 6 888,00 грн. та за штрафними санкціями - 3 444.00 грн.), № 0001112205/47, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 14 344,00 грн. та № 0001122205/479, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 9 841,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 6 561,00 грн. та за штрафними санкціями - 3 280,50 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що господарські операції з Приватним підприємством "ТФ "Валекс-Снаб" (далі - ПП "ТФ "Валекс-Снаб") підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Стверджував, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Ухвалою суду від 24 липня 2013 року в порядку статей 52, 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну первинного відповідача Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби належним відповідачем - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Полтавської області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ).

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" (ідентифікаційний код 31700972) зареєстровано 20.12.2001 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 27.12.2001.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

18.02.2013 згідно наказу від №829 від 15.02.2013 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку Комунального підприємства "Теплоенерго" з питань реальності господарських операцій за період з 01.04.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 561,00 грн. в тому числі за квітень 2012 року на суму 2869,00 грн. та за жовтень 2012 року на суму 3692,00 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за І півріччя 2012 року в сумі 14 344,00 грн. Крім того за результатами перевірки позивачу було донараховано податок на прибуток за 2012 рік в сумі 6 888,00 грн.

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт перевірки від 18.02.2013 №1518/22.5-09/31700972.

На підставі зазначеного акту перевірки 07.03.2013 Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001102205/483, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств. що належать до комунальної власності на загальну суму 10 332,00 грн. (з яких за основним платежем - 6 888,00 грн. та за штрафними санкціями - 3 444.00 грн.), № 0001112205/47, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 14 344,00 грн. та № 0001122205/479, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9 841,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 6 561,00 грн. та за штрафними санкціями - 3 280,50 грн.).

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 №№0001102205/483, 0001112205/47, 0001122205/479, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно акту перевірки підставою для зменшення позивачу від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 14344,00 грн. та нарахування йому грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 10332,00 грн. та з ПДВ у розмірі 9841,50 грн. стали господарські правовідносини позивача з ПП "ТФ "Валекс-Снаб".

25.01.2011 між позивачем та ПП "ТФ "Валекс-Снаб" укладено договір купівлі-продажу №1/24 за умовами якого останній поставляв КП "Теплоенерго" товар, а саме: засоби індивідуального захисту, спецодяг, спецвзуття, пожежне обладнання та інструмент.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП "ТФ "Валекс-Снаб" позивачем надано рахунки-фактури, видаткові, прибуткові та податкові накладні, виписки по особовому рахунку та сертифікати відповідності.

В підтвердження отримання та оприбуткування товару придбаного у ПП "ТФ "Валекс-Снаб" позивачем суду надано витяги з журналу виданих доручень, згідно яких товар було отримано ОСОБА_4 та витяг з журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 за квітень та жовтень 2012 року.

Доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП "ТФ "Валекс-Снаб" на час здійснення спірних господарських операцій з КП "Теплоенерго" відповідач не надав.

Враховуючи те, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій, суд вважає висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 561,00 грн. в тому числі за квітень 2012 року на суму 2869,00 грн. та за жовтень 2012 року на суму 3692,00 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за І півріччя 2012 року в сумі 14 344,00 грн. та донарахування податку на прибуток за 2012 рік в сумі 6 888,00 грн. неправомірним.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 000112205/479 від 07.03.2013, № 0001102205/483 від 07.03.2013, № 0001112205/47 від 07.03.2013.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов комунального підприємства "Теплоенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 000112205/479 від 07.03.2013, № 0001102205/483 від 07.03.2013, № 0001112205/47 від 07.03.2013.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь комунального підприємства "Теплоенерго" витрати зі сплати судового збору в розмірі 346,18 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2013 року.

Суддя К.І. Клочко