Постанова № 32941864, 08.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 р.Справа № 1570/4110/2012

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Шляхтицького О.І. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року по справі за позовом прокуратури Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» про стягнення 4957,26 грн., -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» про стягнення 4957,26 грн., мотивуючи його тим, що відповідач перебуває на обліку в УПФ як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У зв'язку з тим, що на підприємстві виконуються роботи із шкідливими та важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій та посад і показників, затверджених КМУ на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, деяким працівникам відповідача були призначені та виплачувалися зазначені пенсії. Відповідно до ст.1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІY від 09.07.2003 року, пунктів „б" -„в" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" та п.6.1. р.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, затвердженої постановою Правління ПФУ від 19.11.2003 року за №21-1, відповідач повинен був відшкодувати УПФ витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, але зазначений обов'язок не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.09.2011 року по 31.03.2012 року в розмірі 4957,26 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на користь УПФ, виходячи з вимог Закону.

Суд першої інстанції своєю постановою від 06 серпня 2012 року адміністративний позов прокуратури Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси задовольнив.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» на користь Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах за Списком №2, в сумі 4957,26 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає повному задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що громадянам, які працювали на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» призначено пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників. Затверджених Кабінетом міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовується на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Пільговий стаж обчислюється за фактичною тривалістю роботи із шкідливими і важкими умовами праці згідно з довідками підприємств.

При вивченні законодавства про пенсійне забезпечення вбачається, що та обставина, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів.

Виходячи з приписів пункту 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

При цьому, частину другу ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрата на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б» - «з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього ж Закону, у відповідному розмірі, було виключено відповідно до Закону України від 17.02.2000 р. № 1461-14 «Про внесення змін до деяких законів України».

Таким чином, на момент прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Закон України «Про пенсійне забезпечення» не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідних пільгових пенсій на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.

Абзацом 4 п.п.1 п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прямо визначений обов'язок лише щодо відшкодування витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників. Затверджених Кабінетом міністрів України.

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що нормами чинного законодавства прямо визначено обов'язок підприємства лише з відшкодування витрат па виплату та доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт; професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідача не виникло обов'язку по відшкодуванню позивачу понесених ним витрат на виплату та доставку пенсій громадянам, які працювали на товаристві.

Відповідно, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим рішення суду першої підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів», - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову прокуратури Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» про стягнення 4957,26 грн., - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя О.І. Шляхтицький суддя Д.В. Запорожан