Ухвала суду № 32941834, 05.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 827/1162/13-а

05.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кучерука О.В. ,

Кукти М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 21.05.13 у справі № 827/1162/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,99003)

до Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень (вул. Артема, 73,Київ 53,04053)

Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5,Київ 21,01021)

про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України Відділу примусового виконання рішень, Державної Судової Адміністрації України про визнання протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державній виконавчий служби України Кушнір Л.В. в частині прийняття протиправної постанови та скасування постанову старшого державного виконавця від 01.03.2013 року про повернення без виконання виконавчого листа, визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України в частині відмови виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 31.01.2012 року, поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-3703/10/2770.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21.05.13 у справі № 827/1162/13-а позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, Державної судової адміністрації України про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державній виконавчий служби України Кушнір Л.В. в частині прийняття протиправної постанови від 01.03.2013 про повернення виконавчого документа - виконавчого листа № 2а-3703/10/2770, що виданий 09.04.2012, стягувачу.

Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державній виконавчий служби України Кушнір Л.В. від 01.03.2013 року про повернення виконавчого документа - виконавчого листа № 2а-3703/10/2770, що виданий 09.04.2012, стягувачу.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 05.08.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття заходів по здійсненню державного обов'язкового страхування її життя та здоров'я, як судді Ленінського районного суду м. Севастополя, стягнення страхової суми у розмірі 474 966 грн. 60 коп. та стягнення моральної шкоди у розмірі 474 000 грн. 00 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя по адміністративній справі № 2а-3703/10/2770 позов задовольнити частково: визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо невжиття заходів по здійсненню державного обов'язкового страхування життя та здоров'я ОСОБА_2, як судді Ленінського районного суду міста Севастополя, стягнуто з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400), на користь ОСОБА_2 страхову суму у розмірі 478 696 (чотириста сімдесят вісім шістсот дев'яносто шість) грн. 60 коп., стягнуто з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400), на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 80 коп., задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили 31.01.2012, у зв'язку із чим 09.04.2012 по справі було виданого виконавчого листа, якій направлено для примусового виконання до відповідача Державної виконавчої служби України Відділу примусового виконання рішень.

11.07.2012 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, а оскаржуваною постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 01.03.2013 виконавчий документ повернутий стягувачеві без виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 2 Закону №606, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 17 Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.2, ч.3 статті 2 Закону України № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці), інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Статтею 3 Закону України № 606-XIV визначаються випадки виконання рішень іншими органами, згідно з ч.1 ст. 3 Закону України № 606-XIV у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 606-XI, примусове виконання рішень покладається лише на державну виконавчу службу. Інші органи, установи, організації, в тому числі Державне казначейство, відповідно до ст.3 цього Закону, не є органом примусового виконання.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України № 606-XI, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної служби Міністерства юстиції України (зараз - відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України) покладається виконання рішень за якими боржником є, зокрема, органи державної влади до яких відноситься Державна судова адміністрація України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, на момент відкриття виконавчого провадження, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012 року №868 - редакція, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) (далі - Порядок 845).

Статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІУ передбачені умови повернення виконавчого листа стягувачу. Зокрема на підставі пункту 9 вказаної статті, виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Пунктом 3.15. Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 №512/5, що зареєстрована у Мінюсті України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802, встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону.

При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 р., яка набрала сили з 06.02.2013р., затверджена нова редакція Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р. (далі Порядок № 845). Зазначений порядок прийнятий відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У п.2 Порядку № 845 вказано, що в його розумінні боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження"

Згідно з п.7 Порядку №845, у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень "Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведена наявність складеного акту на виконання вимог статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

У статті 17 Закону від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

На підставі наведеного судова колегія вважає безпідставним повернення стягувачу виконавчого документа, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21.05.13 у справі № 827/1162/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21.05.13 у справі № 827/1162/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.Е.Єланська