Рішення № 32941342, 06.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11039/13 06.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод»

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

про стягнення 4 938 900,70 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Коломієць О.В. (представник за довіреністю від 21.03.2013р.);

від відповідача: Становова Ю.В. (представник за довіреністю №ЦХП-20/6099 від 26.12.2012р.).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 4 938 900,70 грн., в тому числі 4 727 116,80 грн. основного боргу, 60 610,71 грн. 3% річних та 151 173,19 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару у строки визначені Договором не оплатив.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було подано до суду заяву про збільшення суми позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено суму в розмірі 4 975 129,60 грн., в тому числі 4 727 116,80 грн. основного боргу, 72 256,00 грн. 3% річних та 175 756,80 грн. пені.

Відповідач надав до матеріалів справи відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечує частково. Так, у відзиві відповідачем зазначено, що дійсно, відповідно до укладеного між сторонами Договору, відповідач повинен оплатити вартість отриманого ним від позивача товару, але оскільки підприємство відповідача є державним підприємством і його фінансування здійснюється ДАЗТУ «Укрзалізниця» шляхом перерахування коштів з дохідно-розподільчого рахунку на поточний рахунок підприємства, то відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Позивачем в свою чергу надано запечення на відзив відповідача, в яких зазначено, що протягом пів року з дати відвантаження продукції, відповідач не сплатив позивачу ніяких коштів, а відсоток пені мізерно малий у порівнянні з сумою боргу. Із-за великої дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем, на підприємстві останнього

склалося важке фінансове становище, яке унеможливлює своєчасну закупівлю сировини необхідної для виробництва. Таким чином, на думку позивача, відповідачем не доведено необхідність зменшення суми пені.

Ухвалою від 12.06.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, їй присвоєно №910/11039/13 та розгляд справи призначено на 02.07.2013р.

В судовому засіданні 02.07.2013р. в справі було оголошено відкладення до 16.07.2013р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 16.07.2013р. в справі було оголошено відкладення до 30.07.2013р. у зв'язку з витребуванням від сторін додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 30.07.2013р. в справі було оголошено перерву до 06.08.2013р.

В судовому засіданні 06 серпня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 лютого 2012 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки №ЦХП-05-01812-01 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Найменування продукції: вузли та деталі для локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу (скріплення роздільні для кривих ділянок колії з рейками типу Р65 на залізобетонних шпалах СКД 65-Б, скріплення роздільні для кривих ділянок колії з рейками типу Р65 на дерев'яних шпалах СКД 65-Д, підкладки модифіковані роздільних та костильних скріплень КБЛ65 до рейок типу Р-65). (п. 1.2. Договору).

Ціна визначається даним Договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах поставки FCA (франко-перевізник) станція відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці з подальшим прямуванням за реквізитами вантажоодержувачів, зазначених в рознарядках відповідача за правилами Інкотермс-2010. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного Договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного Договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством. (п. 4.1. Договору).

Загальна сума даного Договору на момент його підписання складає - 39 996 727,20 грн., крім того ПДВ 20% - 7 999 345,44 грн., всього - 47 996 072,64 грн. Обсяги закупівлі та сума Договору може змінюватись у зв'язку зі зміною реального фінансування та планів відповідача, що оформлюється додатковими угодами до даного Договору або шляхом направлення відповідачем повідомлення на адресу позивача. (п.п. 4.3., 4.4. Договору).

Відвантаження продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договору, тільки після письмової рознарядки відповідача, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності відповідача або вантажоодержувача до прийому продукції. Під партією розуміється кількість продукції, яка відвантажена в одному транспортному засобі. (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом станції відправлення на накладній (залізничній) на адресу вантажоодержувача, яка вказана в рознарядці відповідача.

Прийом кожної партії продукції здійснюється вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, тільки при наявності товаросупроводжувальних документів. Відвантажувальні та платіжні документи позивач повинен надати відповідачу по факсу на протязі 3 днів та вислати оригінали протягом 5 днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше (третього) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось відвантаження продукції. (п.п. 7.1., 7.2. Договору).

Приймання продукції по кількості і якості провадиться вантажоодержувачем-кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці відповідно до інструкцій №П6 від 15.06.65р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та інструкції П7 від 25.04.66р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями. (п. 7.3. Договору).

Відповідачем у відповідності до умов Договору було підготовлено накази на відпуск матеріалів на сторону на загальну суму 3 939 264,00 грн. без врахування ПДВ, а саме: наказ №854/23 від 30.10.2012р. на суму 1 969 632,00 грн. без врахування ПДВ та наказ №888/23 від 17.11.2012р. на суму 1 969 632,00 грн. без врахування ПДВ.

Позивачем згідно умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 727 116,80 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими транспортними накладними №46453940 від 30.10.2012р. та №47168661 від 20.11.2012р., згідно яких вантаж було відправлено до станції призначення в Ужгороді та Одесса-Ліски та одержано його вантажоодержувачами згідно відміток в графі: «Підтвердження одержання вантажу».

В подальшому позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату вартості отриманої за Договором продукції, а саме: рахунок №63.110 від 30.10.2012р. на суму 2 363 558,40 грн. (з урахуванням ПДВ) та рахунок №31.111 від 20.11.2012р. на суму 2 363 558,40 грн. (з урахуванням ПДВ).

30.10.2012р. та 20.11.2012 сторонами підписано Акти №63.110 та №31.111 про прийом передачу товарно-матеріальних цінностей за Договором, згідно яких позивачем передано, а відповідачем отримано продукції на загальну суму 4 727 116,80 грн.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що оплата за кожну партію поставленої продукції по даному Договору проводиться відповідачем на протязі 30 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2.

Датою оплати вважається дата надходження коштів від відповідача на поточний рахунок позивача. (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 6.3. Договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується сторонами протягом дії Договору на партію продукції, поставлену протягом календарного місяця.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не було проведено оплату вартості поставленого позивачем товару за Договором на суму 4 727 116,80 грн. (з урахуванням ПДВ).

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем оплату повної вартості товару на рахунок позивача проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, з урахуванням п. 6.1. Договору, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 4 727 116,80 грн. сплив (з урахуванням 30 банківських днів після дати поставки у відповідності до рахунків-фактур), а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло:

- за накладною №46453940 від 30.10.2012р. з 12.12.2012р.,

- за накладною №47168661 від 20.11.2012р. з 03.01.2013р.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 4 727 116,80 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 4 727 116,80 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 175 756,80 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.6. Договору сторони встановили, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки нарахування пені було здійснено позивачем без врахування того, що з 10.06.2013р. облікова ставка НБУ дорівнює 7,0%, а також позивачем було здійснено розрахунок суми пені без урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків оплати вартості товару за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума пені, нарахована за наступною формулою:

- за накладною №46453940 від 30.10.2012р.:

- за період з 12.12.2012р. по 31.12.2012р. сума пені дорівнює 19 373,42 грн. = 2 363 558,40 грн. (вартість поставленого товару) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) * 20 (кількість днів прострочки з 12.12.2012р. по 31.12.2012р.)/ 366/ 100;

- за період з 01.01.2013р. по 09.06.2013р. сума пені дорівнює 155 412,05 грн. = 2 363 558,40 грн. (вартість поставленого товару) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) * 160 (кількість днів прострочки з 01.01.2013р. по 09.06.2013р.)/ 365/ 100;

- за період з 10.06.2013р. по 11.06.2013р. сума пені дорівнює 1 813,14 грн. = 2 363 558,40 грн. (вартість поставленого товару) * 14% (подвійна облікова ставка НБУ) * 2 (кількість днів прострочки з 10.06.2013р. по 11.06.2013р.)/ 365/ 100.

- за накладною №47168661 від 20.11.2012р.:

- за період з 03.01.2013р. по 09.06.2013р. сума пені дорівнює 153 469,40 грн. = 2 363 558,40 грн. (вартість поставленого товару) * 15% (подвійна облікова ставка НБУ) * 158 (кількість днів прострочки з 03.01.2013р. по 09.06.2013р.)/ 365/ 100;

- за період з 10.06.2013р. по 11.06.2013р. сума пені дорівнює 1 813,14 грн. = 2 363 558,40 грн. (вартість поставленого товару) * 14% (подвійна облікова ставка НБУ) * 2 (кількість днів прострочки з 10.06.2013р. по 11.06.2013р.)/ 365/ 100.

Отже, загальна сума пені, згідно вищевикладених розрахунків, складає 331 881,15 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 175 756,80 грн., заявлена позивачем до стягнення.

Проте, суд вважає за необхідне також зазначити наступне:

Пунктом 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» встановлено, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Згідно матеріали справи, судом встановлено, що відповідач є державним підприємством, фінансування якого здійснюється Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця», а також відповідно до п. 9.4. Статуту відповідача джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (дохід), від ведення господарської діяльності, амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.

Відповідно до наданої до матеріалів справи довідки відповідача №ЦХПЮ-116 від 16.07.2013р., станом на 01.07.2013р. кредиторська заборгованість ДП «Укрзалізничпостач» перед постачальниками за оперативними даними складає 1 618 565,00 грн.

Окрім того, згідно наданих до справи належним чином засвічених копій ухвал суду Господарського суду м. Києва про порушення проваджень у справах, постачальниками відповідача подано позови про стягнення з відповідача сум в загальному розмірі 127 966 362,86 грн.

Також, в Міжнародному комерційному арбітражному суді перебувають справи про стягнення з відповідача сум в розмірі 134 026,58 євро та 46 717,01 євро, в підтвердження чого в матеріалах справи містять належним чином засвідчені копії повісток №1686/14-6 від 02.07.2013р. та 1688/14-6 від 02.07.2013р.

Таким чином, судом встановлено, що заявлена до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 175 756,80 грн. враховує лише інтереси кредитора за рахунок боржника та призводить до погіршення вже складного фінансового становища підприємства відповідача.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, відповідно до норм діючого законодавства та наявних в матеріалах справи доказів, суд користуючись наданому йому ст. 551 ЦК України правом на зменшення розміру штрафних санкцій, вирішив, суму пені, яка заявлена до стягнення з відповідача, зменшити на 50% та з урахуванням цього стягнути з останнього суму пені розмірі 87 878,40 грн.

Окрім того, посилання позивача на те, що на його підприємстві склалось важке фінансове становище не може бути прийняте судом як обгрунтоване, оскільки позивачем не доведено цієї обставини жодним доказом у відповідності до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України.

Згідно з п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Отже, таким чином позовні вимоги в справі №910/11039/13 про стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 87 878,40 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 72 256,00 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем в позовних матеріалах розрахунок 3% річних, судом визнаного його обґрунтованим та доведеним, а тому, до стягнення з відповідача, за розрахунками позивача наведеними в позовних матеріалах, підлягає стягненню сума 3% річних в сумі 72 256,00 грн., а відповідна вимога позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/11039/13 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 4 727 116,80 грн., суми пені в розмірі 87 878,40 грн. та суми 3% річних в розмірі 72 256,00 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 68 820,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (код ЄДРПОУ 19014832, адреса: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 11/15) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод» (код ЄДРПОУ 14367980, адреса: 49098, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 181) основний борг в розмірі 4 727 116,80 грн. (чотири мільйони сімсот двадцять сім тисяч сто шістнадцять гривень 80 копійок), пеню в розмірі 87 878,40 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 40 копійок), 3% річних в розмірі 72 256,00 грн. (сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят шість гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 68 820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2013р.

Суддя С.М. Морозов