Рішення № 32941222, 05.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2013 Справа № 901/1713/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі», м. Івано-Франківськ

до відповідача Фізичної особи-підприємця Кунакова Миколи Миколайовича, с. Оріхове, Сакський район, Автономна Республіка Крим

про стягнення 19 615,13 грн

Суддя Янюк О.С.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Кунаков М.М. (паспорт сер. ЕЕ № 939807, виданий Сакським МРВ ГУ МВС України в АР Крим 16.03.2005)

СУТЬ СПОРУ: 27.05.2013 Публічне акціонерне товариство «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» (далі - позивач, ПАТ «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кунакова Миколи Миколайовича (далі - відповідач, ФОП Кунаков М.М.) грошових коштів у розмірі 19 615,13 грн, що включають: 13 745,69 грн основного боргу, 4 617,73 грн пені, 1 251,71 грн трьох процентів річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача відшкодування сплаченого ним судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки кондитерських виробів від 18.07.2011 № 30/11 у частині оплати одержаного від позивача товару згідно видаткових накладних за період з 19.07.2011 по 18.04.2012.

Ухвалою суду від 28.05.2013 позовна заява прийнята до розгляду та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та ухвалою суду від 22.07.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 календарних днів до 12.08.2013. Черговий розгляд справи призначений на 05.08.2013.

Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином та своєчасно. Проте, 22.07.2013 від ПАТ «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 191), яке суд визнав за можливе задовольнити, про що зазначено у відповідній ухвалі.

Крім того, представник позивача у своїх письмових поясненнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 191) та додатково заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення, зазначивши, що борг ФОП Кунакова М.М. виник ще у 2012 році та на даний час сплачений останнім не був (а.с. 202).

Під час судового засідання представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, підтвердив факти укладення між сторонами договору поставки кондитерських виробів від 18.07.2011 № 30/11, одержання від позивача за період з 19.07.2011 по 18.04.2012 товару на суму 385 402,49 грн та здійснення ним часткової оплати в розмірі 371 656,80 грн. Крім того, просив суд надати розстрочку виконання судового рішення у зв'язку з його скрутним матеріальним становищем (а.с. 193). Додатково надав суду заяву про застосування до позовних вимог в частині стягнення пені строку позовної давності. Крім того, вважає, що розрахунок пені був здійснений позивачем усупереч приписам ч. 6 ст. 232 ГК України (а.с. 203).

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

18.07.2011 між ПАТ «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» (Постачальник) і ФОП Кунаковим М.М. (Покупець) укладений договір поставки кондитерських виробів № 30/11 (далі - Договір; а.с. 13, 174), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується відпустити, поставити кондитерські вироби (Товар) у кількості та асортименті, замовленому Покупцем і узгодженому з Постачальником, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його в строк, що визначений в Договорі та додатках до нього.

Пунктом 1.2 Договору передбаченого, що предметом поставки є кондитерські вироби, зазначені в рахунку-фактурі, накладній або специфікації, які є його невід'ємними частинами.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Договору Товар постачається Покупцю окремими партіями протягом дії даного Договору. Обсяг, асортимент та марка Товару, що поставляється, зазначаються в документах, передбачених п. 1.2 Договору.

Також, п. 2.3 Договору визначено, що поставка Товару здійснюється Постачальником або Покупцем (самовивозом), по взаємній домовленості сторін.

Датою відпуску Товару є дата, вказана на товарно-транспортних накладних, які є одночасно рахунком для оплати одержаного Товару (в разі погодження сторонами відстрочки платежу). Товар вважається поставленим Постачальником та одержаним Покупцем відповідно до відмітки в товарно-транспортній накладній Постачальника про отримання Товару уповноваженою особою Покупця, або особою, зазначеною у довіреності, виданої Покупцем та затвердженою печаткою (п. 2.4 Договору).

Згідно із п. 2.8 Договору право власності на поставлену партію Товару, а також ризик її випадкової загибелі переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі партії Товару Покупцю (чи його перевізнику) за накладними.

Умовами Договору, зокрема, п. 3.1 передбачено, що ціни на Товар погоджуються сторонами, а також можуть зазначатися у специфікаціях до Договору, які затверджуються сторонами. Ціни на Товар, що поставляється, зазначені у накладній Постачальника з відміткою Покупця, чи зазначені в затвердженій сторонами специфікації вважаються погодженими та оспорюванню не підлягають.

Крім того, п. 3.4 Договору визначено, що у випадку відстрочки платежу, оплата за отриманий Товар проводиться Покупцем на протязі 21 дня з моменту його отримання, якщо інше не обумовлене сторонами.

Строк дії Договору встановлений до 31.12.2011 включно. Дія Договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 7 днів до закінчення дії Договору (п.п. 6.5, 6.6 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Постачальник передав у власність, а Покупець одержав Товар на загальну суму 385 402,49 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме: від 19.07.2011 № Л-00000379 на суму 53 126,44 грн (а.с. 15, 175), від 19.08.2011 № Л-00000430 на суму 84 721,04 грн (а.с. 16, 176), від 01.11.2011 № Л-00000537 на суму 19 423,00 грн (а.с. 17, 177), від 16.11.2011 № Л-00000574 на суму 19 462,15 грн (а.с. 18, 178), від 09.12.2011 № Л-00000672 на суму 32 261,14 грн (а.с. 19, 179), від 20.12.2011 № Л-00000786 на суму 28 874,00 грн (а.с. 20, 180), від 17.02.2012 № Л-00000079 на суму 36 948,13 грн (а.с. 21, 181), від 02.03.2012 № Л-00000118 на суму 41 415,74 грн (а.с. 22, 182), від 14.03.2012 № Л-00000155 на суму 40 696,03 грн (а.с. 23, 183), від 18.04.2012 № Л-00000238 на суму 28 474,79 грн (а.с. 14, 184).

У той час, частина переданого Постачальником Товару була повернута Покупцем, що підтверджується відповідними видатковими накладними (повернення) на загальну суму 10 205,37 грн, зокрема: від 23.05.2012 № ВП-0-00004 на суму 57,63 грн (а.с. 25, 185), від 06.07.2012 № ВП-0-00008 на суму 84,30 грн (а.с. 187), від 17.08.2012 № 13 на суму 1 790,57 грн (а.с. 27, 187), від 17.08.2012 № 14 на суму 6 769,60 грн (а.с. 28, 188), від 17.08.2012 № 15 на суму 1 555,70 грн (а.с. 29, 189).

Крім того, ураховуючи вищевказані господарські операції, Постачальником були виписані Покупцю податкові накладні, а саме: від 19.07.2011 № 68 (а.с. 152), від 19.08.2011 № 41 (а.с. 153), від 01.11.2011 № 11 (а.с. 154), від 16.11.2011 № 57 (а.с. 155), від 09.12.2011 № 49 (а.с. 156), від 20.12.2011 № 161 (а.с. 157), від 17.02.2012 № 43 (а.с. 158), від 16.02.2012 № 38 (а.с. 159), від 02.03.2012 № 7 (а.с. 160), від 14.03.2012 № 47 (а.с. 161), від 18.04.2012 № 51 (а.с. 162); та підписані з ФОП Кунаковим М.М. розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (а.с. 163-167).

На виконання умов Договору Постачальник виписав також та надав Покупцю рахунки-фактури на оплату одержаного Товару, а саме: від 18.07.2011 № Л-00000293 на суму 53 126,44 грн (а.с. 50), від 01.11.2011 № Л-00000359 на суму 19 423,00 грн (а.с. 51), від 16.11.2011 № Л-00000391 на суму 19 462,15 грн (а.с. 52), від 08.12.2011 № Л-00000460 на суму 32 261,14 грн (а.с. 53), від 20.12.2011 № Л-00000523 на суму 28 874,00 грн (а.с. 54), від 15.02.2012 № Л-00000595 на суму 36 948,13 грн (а.с. 55), від 02.03.2012 № Л-00000622 на суму 41 415,74 грн (а.с. 56), від 14.03.2012 № Л-00000638 на суму 40 696,03 грн (а.с. 57).

Проте, ФОП Кунаков М.М. оплату одержаного Товару здійснив лише у розмірі 361 451,43 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку ПАТ «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» (а.с. 58-138) та оборотно-сальдовою відомістю Постачальника від 21.05.2013 (а.с. 24).

Таким чином, заборгованість Покупця перед Постачальником за переданий Товар по Договору склала 13 745,69 грн (385 402,49 грн - 10 205,37 грн - 361 451,43 грн = 13 745,69 грн). Наявність заборгованості у зазначеному розмірі ФОП Кунаковим М.М. визнається та підтверджується підписаним між сторонами двостороннім актом звірки взаємних розрахунків на 31.05.2013 (а.с. 193-195). Проте, оскільки вищевказана заборгованість у добровільному порядку сплачена відповідачем не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався. Доказів припинення дії Договору сторонами надано суду не було, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується підписаними без зауважень видатковими накладними. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було. Відтак, надані позивачем документи згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами, які відображають факти здійснення між сторонами господарських операцій.

У той час, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав не у повному обсязі, доказів протилежного суду не надав. З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 13 745,69 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати поставленого товару у розмірі 4 617,73 грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем Товару не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, абз. 2 п. 5.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості одержаного Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми простроченого платежу, яка діяла на період прострочення, за кожний день прострочки. Аналогічні правила визначені у ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/9-ВР.

Водночас, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 30-31), суд вважає його вірним та обґрунтованим. Проте, необхідно зазначити, що під час судового засідання 05.08.2013 ФОП Кунаковим М.М. суду була надана заява про застосування до позовних вимог щодо стягнення пені строку позовної давності. З цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (ст. 257), так і спеціальну позовну давність (ст. 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною, яка підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом (п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова).

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У той час, ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України визначають, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Разом з тим, слід мати на увазі, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Аналогічна правова позиція викладена в абз. 5 п. 4.4.1 Постанови.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як встановлено судом, зобов'язання зі сплати пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного Товару виникали у останнього з урахуванням кожної поставки окремо, а саме за видатковими накладними: від 01.11.2011 № Л-00000537 (з 23.11.2011), від 16.11.2011 № Л-00000574 (з 08.12.2011), від 09.12.2011 № Л-00000672 (з 31.12.2011), від 20.12.2011 № Л-00000786 (з 11.01.2012), від 17.02.2012 № Л-00000079 (з 10.03.2012), від 02.03.2012 № Л-00000118 (24.03.2012), від 14.03.2012 № Л-00000155 (з 05.04.2012), від 09.05.2012 (з 10.05.2012).

У той час, позивач звернувся із позовом до суду лише 21.05.2013, подавши його через відділення поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта», що підтверджується відповідним штемпелем, наявним на поштовому конверті (а.с. 35).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що по вказаним вище зобов'язанням зі сплати пені сплинув строк позовної давності, що, разом із наданням відповідачем відповідної заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, є підставою для відмови у позові в цій частині.

У той час, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних у розмірі 1 251,71 грн (а.с. 31-32), суд вважає його вірним, а тому вимоги ПАТ «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» про стягнення процентів річних підлягають задоволенню у зазначеному вище розмірі.

Крім того, відповідач у відзиві на позов просив суд надати йому розстрочку оплати суми основного боргу у розмірі 13 745,69 грн на три місяці зі сплатою рівними частинами по 4 581,89 грн на місяць (а.с. 193).

Так, п. 6 ст. 83 ГПК України надає суду право при прийнятті рішення по справі відстрочити або розстрочити його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Аналогічна правова позиція викладена у п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Як встановлено судом, відповідач, обґрунтовуючи необхідність надання йому розстрочки виконання судового рішення, посилається на його скрутне матеріальне становище, проте доказів, що підтверджують наявність таких обставин, не надає. Таким чином, ураховуючи викладене, а також позицію позивача, викладену у клопотанні від 05.08.2013 № 01/105 (а.с. 202), суд вважає зазначену заяву ФОП Кунакова М.М. необґрунтованою та у її задоволенні відмовляє.

Витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кунакова Миколи Миколайовича на користь Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» грошові кошти у розмірі 14 997,40 грн (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім грн 40 коп), у т.ч. 13 745,69 грн основного боргу, 1 251,71 грн трьох процентів річних.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кунакова Миколи Миколайовича на користь Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 315,47 грн (одна тисяча триста п'ятнадцять грн 47 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 12.08.2013.

Суддя О.С. Янюк