Постанова № 32941158, 05.08.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2049/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року о 14 год. 29 хв. м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Кочмар М.І.

за участю сторін:

представника позивача - Осіпенко І.В. (по довіреності)

представника відповідача - Павлова В.О. (по довіреності)

представника відповідача - Деревич О.І. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОС-13» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПОС-13» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001762240, №0001782240, №0001772240 від 17.10.2012 року.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, оскільки первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій з ПП «Одеська будівельна компанія», їх реальність, відповідачем невірно нарахований податок на прибуток, а тому висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають дійсності, податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно та підлягають скасуванню.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (аркуші справи 50-55), оскільки операції позивача з його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПОС-13» зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Одеської міської ради, яке перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції в Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (аркуш справи 13).

Позивач є платником податку на додану вартість, основними видами діяльності якого за КВЕД є оцінювання ризиків та завданої шкоди, штукатурні роботи, інші роботи із завершення будівництва, консультування з питань комерційної діяльності й керування, діяльність у сфері архітектури, технічні випробування та дослідження (аркуші справи 14).

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби відповідно до наказу №1940 від 13.09.2012 року та повідомлення №6009/10/22-4 від 13.09.2012 року у період з 17.09.2012 року по 21.09.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕПОС-13» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Одеська будівельна компанія» за період з 01.12.2009 року по 31.10.2010 року, за результатами якої складено акт №5600/22-4/26419110 від 21.09.2012 року (аркуші справи 110-119).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЕПОС-13» п. п. 5.2.1 п.5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено скориговані витрати на суму 17338 грн. за 2009-2010 роки, п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 10105 грн. та завищено задекларований податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на суму 18912 грн.

На підставі виявлених порушень Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0001762240 від 17.10.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 19588 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4897 грн., №0001782240 від 17.10.2012 року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18912 грн., №0001772240 від 17.10.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 10105 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 578 грн. (аркуші справи 10-12).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням, виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару та послуг або робіт, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару та послуг або робіт, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг або робіт.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно із п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

При цьому, не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих позивачем до суду первинних документів вбачається, що між ТОВ «ЕПОС-13» та ПП «Одеська будівельна компанія» 09.01.2010 року укладено договір №09/09-01-2010, за яким ТОВ «ЕПОС-13» доручає, а ПП «Одеська будівельна компанія» приймає на себе підготовку матеріалів щодо технічного стану конструкцій будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 120 (аркуші справи 16-17).

На виконання зазначеного договору ПП «Одеська будівельна компанія» 30.03.2010 року виготовлено висновок щодо технічного стану будівельних конструкцій підвальних приміщень №505, розташованих в фасадному флігелі «А1» житлового будинку, розташованого по вул. Базарній, 120 в м. Одесі (аркуші справи 130-146), який за актом приймання - передачі робіт (аркуш справи 18) передано замовнику - ТОВ «ЕПОС-13» та позивачу виписано податкову накладну №001 від 03.03.2010 року (аркуш справи 27).

Крім того, між ТОВ «ЕПОС-13» та ПП «Одеська будівельна компанія» 24.09.2010 року укладено договір №б/н, за яким ТОВ «ЕПОС-13» доручає, а ПП «Одеська будівельна компанія» приймає на себе виконання робіт по розчистці підвалів та посиленню фундаментів будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 120 (аркуші справи 19-20).

Виконані будівельні роботи були передані позивачу за актом приймання-передачі будівельних робіт на підставі довідки про вартість цих робіт за грудень 2010 року (аркуші справи 21-24), позивачем сплачений аванс за ці роботи на суму 100000 грн. (аркуш справи 25) та контрагентом виписано позивачу податкову накладну №4652 від 07.10.2010 року (аркуш справи 26).

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які стали підставою для формування ним податкового кредиту та валових витрат, проте суд критично ставиться до наявних в справі доказів виходячи з наступного.

Договір №09/09-01-2010 підписаний сторонами 09.10.2010 року з терміном дії до 31.12.2009 року, що не дає можливості встановити фактичний термін для виконання послуг ПП «Одеська будівельна компанія», податкова накладна №001 від 03.03.2010 року містить посилання, як на умову поставки, на договір б/н від 06.01.2010 року, якого до суд не надано, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання-передачі цих робіт не містять дати їх складання, доказів оплати послуг щодо проведення технічного обстеження будівлі позивачем не надано.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія», якими встановлено відсутність у цього підприємства основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, тобто необхідних умов для ведення господарської діяльності (аркуші справи 78-90).

Також, в матеріалах справи наявні докази, які свідчать, що в провадженні СВ ПМ ДПС в Одеській області знаходиться кримінальна справа №201201100058, в межах якої допитано громадянина ОСОБА_4, який надав свідчення що зареєстрував ПП «Одеська будівельна компанія» за винагороду, без наміру займатись його фінансово-господарською діяльністю, печатку підприємства не отримував, з іншими підприємствами угод не укладав (аркуші справи 57-70).

Враховуючи зазначені обставини судом було викликано та допитано в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_4, який підтвердив зазначені обставини та пояснив, що будь-яких первинних документів щодо господарських операцій ПП «Одеська будівельна компанія» з іншими підприємствами не підписував та нікого не уповноважував на такі дії.

Оглянувши в судовому засіданні первинні документи (податкові накладні №001 від 03.03.2010 року, №4652 від 07.10.2010 року, договори №09/09-01-2010 від 09.01.2010 року, №б/н від 24.09.2010 року, акти прийняття-передачі робіт і послуг, тощо) ОСОБА_4 пояснив, що не підписував їх, а підпис на цих документах йому не належить.

Таким чином, оскільки надані позивачем первинні документи містять розбіжності та недоліки, ОСОБА_4, який за документами є керівником ПП «Одеська будівельна компанія» надав свідчення, що не підписував первинних документів щодо господарських відносин з ТОВ «Епос-13», ПП «Одеська будівельна компанія» не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, суд вважає, що відповідачем зроблено вірний висновок про відсутності підстав для формування за цими операціями податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Посилання позивача на неналежне повідомлення про проведення перевірки та вручення акту за результатами її проведення, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: наказом №1940 від 13.09.2012 року, який отримано директором ТОВ «Епос-13» 17.09.2012 року, розпискою про отримання 17.09.2012 року повідомлення про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, актами відмовити від отримання директором ТОВ «Епос-13» акту перевірки та його підписання та доказами надіслання та отримання позивачем зазначеного акту (аркуш справи 72, 76, 147, 148, 149).

При цьому, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001762240 від 17.10.2012 року в часині нарахування грошового зобов'язання за основним платежем 14740,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3685,17 грн., всього у сумі 18425, 83 грн. підлягає скасуванню, тобто позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

З акту перевірки №5600/22-4/26419110 від 21.09.2012 року вбачається, що податковим органом, враховуючи надані до перевірки документи та не підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Одеська будівельна компанія», зменшено валові витрати позивача на суму здійснених з цим контрагентом операцій.

Однак, позивачем надано до суду докази, які підтверджують, що ТОВ «Епос-13» належить на праві приватної власності нежитлове приміщення підвалу №505 житлового будинку, розташованого по вул. Базарній 120 в м. Одесі (аркуші справи 48-49), яке введено в експлуатацію 06.08.2009 року та відноситься до основних засобів позивача (аркуші справи 127-131), а тому відповідно до вимог п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати з реконструкції зазначеного об'єкту не включені до валових, а враховані шляхом зменшення скоригованого прибутку позивача в межах норм амортизаційних відрахувань відповідно до ст. 8 зазначеного Закону (аркуші справи 31-35, 216-221).

Зазначені обставини підтвердив допитаний в якості свідка в судовому засіданні бухгалтер ТОВ «Епос-13» - Карічковська С. І., не заперечували, враховуючи надані до суду документи, представники відповідача та сторони погодились, що фактично амортизаційні відрахування за перевірений період склали 25512,32 грн., податок на прибуток щодо операцій з ПП «Одеська будівельна компанія», який підлягав нарахуванню згідно податкового повідомлення рішення №0001762240 від 17.10.2012 року з цих обставин повинен складати за основним платежем 4847,34 грн., а тому зазначені обставини не підлягають доказуванню в силу вимог ст. 72 КАС України.

При цьому, представники відповідача наполягали на відмові в задоволенні позову щодо цих обставин, враховуючи відсутність документів, які підтверджували не включення всієї суми коштів до валових витрат по операціям з ПП «Одеська будівельна компанія» під час проведення перевірки податковим органом, що не спростовує цих обставин.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано визначено позивачу зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем 14740,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3685,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає не доведеним здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, при цьому, враховуючи необґрунтоване нарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток, позовні вимоги підлягають задоволенню щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001762240 від 17.10.2012 року в часині нарахування грошового зобов'язання за основним платежем 14740,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3685,17 грн., всього у сумі 18425, 83 грн., а в решті позовних вимог позивача слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОС-13» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001762240, №0001782240, №0001772240 від 17.10.2012 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001762240 від 17.10.2012 року в часині нарахування грошового зобов'язання за основним платежем 14740,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3685,17 грн., всього у сумі 18425, 83 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 05 серпня 2013 року.

Суддя Л.І. Свида

.