Постанова № 32941010, 22.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року 16 год. 10 хв.Справа № 2а-0870/1486/11м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горобцової Я.В.,

суддів: Артоуз О.О., Мінаєвої К.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г.,

за участю представників:

від позивача - Коваля О.В.,

від відповідача - Лисенко О.В., Децик А.М.,

від прокуратури - Стешенко В.Є.,

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

за участю Прокуратури Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» (далі - позивач або ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач або СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі), за участю Прокуратури Запорізької області (далі - прокурор), з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 11.08.2010 №0000990804/0 та податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 11.08.2010 №0001000804/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення посадовими особами контролюючого органу порядку та строків проведення перевірки. Також позивач зазначає, що висновок Акту перевірки щодо фактичної відсутності законної господарської операції, який ґрунтується на поясненнях, отриманих від ОСОБА_6 в межах кримінальної справи №471001, є необґрунтованим та хибним. Так, позивач вказує, що ДП «Імідж Холдинг», маючи відносини з ТОВ «ТГ «Хорда», повністю пересвідчився у наявності у контрагента свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, відсутності обов'язковому ліцензуванню діяльності з постачання поліграфічної продукції, а відтак ним не було встановлено інших законодавчих обмежень щодо здійснення господарських відносин із ТОВ «ТГ «Хорда». Крім того, на думку позивача, податковим органом в Акті перевірки не доведено того, що товари позивачем не придбавалися, оскільки жодним законодавчим актом з питань оподаткування не визначено ніякого переліку розрахункових, платіжних або інших документів, обов'язковість ведення яких передбачено податковим обліком, а приписи статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначають, що не належать до складу валових витрат витрати платника податків, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами взагалі. Також позивач стверджує, що будь-які порушення чинного законодавства контрагентами платника податків не можуть бути підставою для визначення податкового зобов'язання чи застосування фінансової відповідальності до самого платника податків. Припущення ж працівників податкового органу не є достатньою підставою для винесення будь-яких актів ненормативного характеру щодо платника податків, а отже для встановлення фактичних обставин справи, до розгляду відповідними судами справ щодо наявності складу злочину в діях посадових осіб ТОВ «ТГ «Хорда», до встановлення законності проведення невиїзних перевірок без будь-яких первинних документів матеріали невиїзної перевірки не можуть мати жодних юридичних наслідків і підлягають врахуванню як окрема думка ревізорів.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач вказує, що обмеження щодо проведення перевірок, підстави та порядок проведення стосуються лише виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів. Крім того, відповідач зазначає, що отримані в ході проведення перевірки документи та пояснення особи, яка значиться засновником та директором ТОВ «ТГ «Хорда» ОСОБА_6 свідчать на користь висновку про нікчемність правочину між ТОВ «ТГ «Хорда» та ДП «Імідж Холдинг», недостовірність показників, які задекларовані у деклараціях, відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій та відсутність фактичних обставин здійснення придбання товару та наявність законних господарських взаємовідносин між «Імідж Холдинг» та ТОВ «ТГ «Хорда». За висновками податкового органу Договір поставки товару №26/03-09 від 26.03.2009 не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки документи на поставку поліграфічної продукції не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту придбання товару ТОВ «ТГ «Хорда», тому відсутні підстави для відображення у податковому обліку, а саме включення до податкового кредиту сум ПДВ відповідних періодів ДП «Імідж Холдинг».

В поясненнях до справи прокуратура Запорізької області зазначила, що операція купівлі-продажу векселів не могла відбутися, оскільки засновник та директор ТОВ «ТГ «Хорда» ОСОБА_6 не ставив особистий підпис на документах пов'язаних з купівлею-продажем цінних паперів, не мав печатку юридичної особи ТОВ «ТГ «Хорда», спеціальних знань та навичок, дозволів, спеціальних ліцензій тощо. Крім того, на думку прокуратури видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, зокрема у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Також прокурор зазначає, що продукція, що була предметом договору є видавничою продукцією, а відтак право на видавничу продукцію виникає у видавника лише після внесення його до Державного реєстру з усіма правами та обов'язками, передбаченими чинним законодавством.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду №12 від 12.04.2012 справу № 2а-0870/1486/11 призначено на повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Калашник Ю.В.

12.04.2012 справа № 2а-0870/1486/11 передана на розгляд судді Горобцовій Я.В. згідно розподілу справ автоматизованою системою діловодства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 22 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Імідж Холдинг Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» зареєстроване Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області 05.07.2002 як юридична особа за адресою: 70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Хортиця, пров. Сонячний, буд. 5-а, ідентифікаційний номер: 32096432.

Відповідно до свідоцтва №100234488 серії НБ №060946 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.

На підставі службових посвідчень згідно з п. 19 ст.10, п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Постанови про призначення документальної перевірки СВ ПМ ДПА у Запорізькій області по кримінальній справі №471001 від 25 червня 2010 року, наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі за №819 від 07 липня 2010 року, проведено документальну невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг Акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» щодо правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Група «Хорда» за період з 01.01.2009 по 30.09.2009.

За результатами перевірки складено Акт №273/08-04/32096432 від 22.07.2010 на підставі якого контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0001000804/0 від 11.08.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток у розмірі 69 147 257,80грн., в тому числі: за основним платежем - 34 590 912 грн. та за штрафними санкціями - 34 556 345,80 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000990804/0 від 11.08.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у розмірі 41 094 300 грн., в тому числі за основним платежем - 27 396 200 грн. та за фінансовими санкціями - 13 698 100 грн.

Згідно висновків Акту №273/08-04/32096432 від 22.07.2010 перевіркою встановлено порушення ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС»: п. 1. 32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; ч.2 ст. 205, ч.1-3, 5, 6 ст. 203, ч. 1, 2, ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України, підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 34 590 912 грн., у тому числі по періодах: за півріччя 2009 року в сумі 34 245 250грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 34 590 912 грн., та пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 2 ст. 205, ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України підприємством занижено податок на додану вартість в розмірі 27 396 200грн., у т.ч. по періодам: квітень 2009 року в сумі 15 046 200 грн., травень 2009 року в сумі 12 350 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» (Покупець) та ТОВ «ТГ «Хорда» (Постачальник) укладено договір поставки товару №26/03-09 від 26 березня 2009 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю поліграфічну продукцію, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є Додатком №1 до цього Договору. Загальна вартість товару за цим Договором складається із сум, вказаних в Специфікаціях. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (п.1.2, 1.4, 1.5 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору поставка товару за цим договором здійснюється згідно графіку поставки.

Як вбачається зі специфікації №1 до договору поставки №26/03-09 від 01 квітня 2009 року ТОВ «ТГ «Хорда» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» дійшли згоди про постачання товару, а саме: шелфтокер ТМ «Хортиця» (пластик) у кількості 1000,0 тис. шт., некер «ТМ «Хортиця» - 1 Травня» у кількості 6000,0 тис. шт., скотч ТМ «Хортиця» 48х100 у кількості 50,0 тис. шт., плакат А2 інформаційний про продукцію ТМ «Хортиця» у кількості 100,0 тис. шт., листівка ТМ «Хортиця» у кількості 5000,0 тис. шт. Загальна сума поставки згідно Специфікації №1 складає 36 420 000,00грн., в т.ч. ПДВ 6 070 000,00грн. (т.2. а.с. 155)

Згідно графіку поставки вказаний товар має бути поставлений 01.04.2009 (т.2. а.с 127).

На виконання умов договору ТОВ «ТГ «Хорда» виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-1/04-09 від 01.04.2009 (т.2 а.с. 123) та видано видаткові накладні №РН-1-04/ПП від 01.04.2009, №РН-2/04/ПП від 01.04.2009, №РН-3-04/ПП від 01.04.2009, №РН-4-04/ПП від 01.04.2009, №РН-5-04/ПП від 01.04.2009 (т.2 а.с. 156-160).

Відповідно до Специфікації №2 до договору поставки №26/03-09 від 02.04.2009 ТОВ «ТГ «Хорда» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» дійшли згоди про постачання товару, а саме: шелфтокер ТМ «Хортиця» (картон) у кількості 3060,0 тис. шт., цінник ТМ «Хортиця» (нова краща ціна) у кількості 15000,0 тис.шт., листівка інформ. ТМ «Хортиця» К2009 у кількості 9180,0 тис. шт. Загальна сума поставки згідно Специфікації №2 складає 29 948 400,00грн., в т.ч. ПДВ 4 991 400,00грн.

На виконання умов договору ТОВ «ТГ «Хорда» виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-2/04-09 від 02.04.2009 (т.2 а.с. 126) та видано видаткові накладні №РН-6-04/ПП від 02.04.2009, №РН-7-04/ПП від 02.04. 2009, №РН-8-04/ПП (т.2 а.с. 162-164).

Згідно графіку поставки вказаний товар мав бути поставлений 02.04.2009 (т.2 а.с 127).

Відповідно до Специфікації №3 до договору поставки №26/03-09 від 03.04.2009 ТОВ «ТГ «Хорда» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» дійшли згоди про постачання товару, а саме: воблер ТМ «Хортиця», 140х60 у кількості 2040,0 тис.шт., некер «ТМ «Хортиця» - купуй Запорізьке» у кількості 6000,0 тис.шт., некер ТМ «Хортиця» у кількості 6000,0 тис.шт., некер «ТМ «Хортиця» - нова краща ціна» у кількості 7000,0 тис.шт.

Загальна сума поставки згідно Специфікації №3 складає 16 624 800,00грн, в т.ч. ПДВ 2 770 800,00грн.

На виконання умов договору ТОВ «ТГ «Хорда» виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-2/04-09 від 02.04.2009 (т.2 а.с. 126) та видано видаткові накладні №РН-9-04/ПП від 03.04.2009, №РН-10-04/ПП від 03.04.2009, №РН-11-04/ПП від 03.04.2009, №РН-12-04/ПП від 03.04.2009 (т.2 а.с. 166-169).

Відповідно до графіку поставки вказаний товар мав бути поставлений 03.04.2009 (т.2 а.с 127).

Відповідно до Специфікації №4 до договору поставки №26/03-09 від 06.04.2009 ТОВ «ТГ «Хорда» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» дійшли згоди про постачання товару, а саме: шелфтокер ТМ «Хортиця» (пластик) у кількості 200,0 тис. шт. воблер ТМ «Хортиця» 140х60 у кількості 700,0 тис.шт.

Загальна сума поставки згідно Специфікації №4 складає 7 284 000,00грн., в т.ч. ПДВ 1 214 000,00грн.

На виконання умов договору ТОВ «ТГ «Хорда» виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-4/04-09 (т.2 а.с. 124) та видано видаткові накладні №РН-13-04/ПП від 06.04.2009 та №РН-14-04/ПП від 06.04.2009 (т.2 а.с. 171-172).

Відповідно до графіку поставки вказаний товар мав бути поставлений 06.04.2009 (т.2 а.с 127).

Як вбачається зі специфікації №1 до договору поставки №26/03-09 від 05 травня 2009 року ТОВ «ТГ «Хорда» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» дійшли згоди про постачання товару, а саме: шелфтокер ТМ «Хортиця» (пластик) у кількості 800,0 тис.шт., некер «ТМ «Хортиця» - 9 Травня» у кількості 1000,0 тис.шт., плакат А2 інформаційний про продукцію ТМ «Хортиця» у кількості 50,0тис.шт., листівка інформаційна ТМ «Хортиця» К2009 у кількості 4590,0тис. шт. Загальна сума поставки згідно Специфікації №1 складає 26 928 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 488 000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «ТГ «Хорда» виставлено позивачу рахунок-фактуру №1-05/ПП від 05.05.2009 (т.2 а.с. 178) та видано видаткові накладні №РН-1-05/ПП від 05.05.2009, №РН-2-05/ПП від 05.05.2009, №РН-3-05/ПП від 05.05.2009, №РН-4-05/ПП від 05.05.2009 (т.2. а.с. 174-177).

Відповідно до Специфікації №2 до договору поставки №26/03-09 від 06 травня 2009 року ТОВ «ТГ «Хорда» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» дійшли згоди про постачання товару, а саме: шелфтокер ТМ «Хортиця» (пластик) у кількості 600,0 тис. шт., шелфтокер ТМ «Хортиця» (картон) у кількості 1500,0 тис. шт., скотч ТМ «Хортиця» 48х100 у кількості 30,0тис.шт., воблер ТМ «Хортиця» 140х60 у кількості 1000,0тис. шт. Загальна сума поставки згідно Специфікації №2 складає 24 162 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 027 000,00грн.

На виконання умов договору ТОВ «ТГ «Хорда» виставлено позивачу рахунок-фактуру №2-05/ПП від 06.05.2009 (т.2.а.с. 184) та видано видаткові накладні №РН-7-05/ПП від 06.05.2009, №РН-8-05/ПП від 06.05.2009, №РН-5-05/ПП від 06.05.2009, №РН-6-05/ПП від 06.05.2009 (т.2 а.с. 180-183).

Відповідно до Специфікації №3 до договору поставки №26/03-09 від 07 травня 2009 року ТОВ «ТГ «Хорда» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» дійшли згоди про постачання товару, а саме: шелфтокер ТМ «Хортиця» у кількості 552,0 тис. шт., некер «ТМ «Хортиця» - купуй Запорізьке» у кількості 6000,0тис. шт., листівка ТМ «Хортиця» у кількості 1692,5 тис.шт. Загальна сума поставки згідно Специфікації №3 складає 19 347 000,00 грн., в. т.ч. ПДВ 3 224 500,00грн.

На виконання умов договору ТОВ «ТГ «Хорда» виставлено позивачу рахунок-фактуру №3-05/ПП від 07.05.2009 ( т. 2 а.с. 188) та видано видаткові накладні №РН-9-05/ПП від 07.05.2009, №РН-10-05/ПП від 07.05.2009, №3-05/ПП від 07.05.2009 (т.2 а.с. 186-187).

Відповідно до Специфікації №4 до договору поставки №26/03-09 від 12 травня 2009 року ТОВ «ТГ «Хорда» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» дійшли згоди про постачання товару, а саме: цінник ТМ «Хортиця» у кількості 5000,0 тис. шт. Загальна сума поставки згідно Специфікації №4 складає 2 700 000,00грн., в т.ч. 450 000,00грн.

На виконання умов договору ТОВ «ТГ «Хорда» виставлено позивачу рахунок-фактуру №4-05/ПП від 12. 05.2009 (т.2 а.с. 191) та видано видаткову накладну №РН-12-05/ПП від 12.05.2009 (т.2 а.с. 190).

Відповідно до Специфікації №5 до договору поставки №26/03-09 від 13 травня 2009 року ТОВ «ТГ «Хорда» та ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» дійшли згоди про постачання товару, а саме: листівка ТМ «Хортиця» у кількості 802,5 тис. шт. Загальна сума поставки згідно Специфікації №5 складає 963 000,00 грн., в т.ч. 160 500,00грн.

На виконання умов договору ТОВ «ТГ «Хорда» виставлено позивачу рахунок-фактуру №5-05/ПП від 13.05.2009 (т.2. а.с. 193) та видано видаткову накладну №РН-13-05/ПП від 13.05.2009 (т.2 а.с. 194).

Крім того, позивачу виписано податкові накладні №1 від 01.04.2009 на суму 25 500 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 4 250 000,00грн., №2 від 01.04.2009 на суму 3 240 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 540 000,00грн., №3 від 01.04.2009 на суму 720 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 120 000,00грн., №4 від 01.04.2009 на суму 9 600 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 160 000,00грн., №5 від 01.04.2009 на суму 6 000 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 1 000 000,00грн., №6 від 02.04.2009 на суму 10 832 400,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 1 805 400,00 грн., №7 від 02.04.2009 на суму 8 100 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 1 350 000,00грн., №8 від 02.04.2009 на суму 11 016 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 1 836 000,00грн., №9 від 03.04.2009 на суму 6 364 800,00грн., в т.ч. 1 060 800,00грн., №10 від 03.04.2009 на суму 3 240 000,00грн., в т.ч. 540 000,00грн. №11 від 03.04.2009 на суму 3 240 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 540 000,00грн., №13 від 06.04.2009 на суму 5 100 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 850 000,00грн., №14 від 06.04.2009 на суму 2 184 00,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 364 000,00грн., №1 від 05.05.2009 на суму 480 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 80 000,00грн., №2 від 05.05.2009 на суму 20 400 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 3 400 000,00грн., №3 від 05.05.2009 на суму 540 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 90 000,00 грн., №4 від 05.05.2009 на суму 5 508 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 918 000,00грн., №6 від 06.05.2009 на суму 15 300 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 2 550 000,00грн., №7 від 06.05.2009 на суму 432 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 72 000,00грн., №8 від 06.05.2009 на суму 3 120 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 520 000,00грн., №9 від 07.05.2009 на суму 3 240 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 540 000,00грн., №10 від 07.05.2009 на суму 14 076 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 2 346 000,00грн., №11 від 07.05.2009 на суму 2 031 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 338 500,00грн., №12 від 12.05.2009 на суму 2 700 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 450 000,00грн., №13 від 13.05.2009 на суму 963 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 160 500,00грн., №12 від 03.04.2009 на суму 3 780 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 630 000,00грн., №5 від 06.05.2009 на суму 5 310 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 885 000,00грн., які зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за квітень та травень 2009 року.

Щодо податкових накладних №12 від 03.04.2009 на суму 3 780 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 630 000,00грн., №5 від 06.05.2009 на суму 5 310 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 885 000,00грн., представник позивача в судовому засіданні пояснив, що останні були втрачені під час проведення виїмки документів працівниками податкової міліції та повернення останніх на підприємство.

Разом з тим, обставини відсутності податкових накладних були встановлені під час розслідування кримінальної справи за обвинуваченням директора податкової та бухгалтерської політики ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. А також факт їх відсутності відображено в експертизах та в постанові Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 14 червня 2011 року у справі №1-383/11.

При цьому під час проведення документальної невиїзної перевірки обставини щодо наявності або відсутності податкових накладних на підприємстві позивача не встановлювалися, водночас в Акті перевірки №273/08-04/32096432 від 22.07.2010 відображено посилання на всі вищезазначені податкові накладні за рахунок яких позивач формував податковий кредит з ПДВ (т. 1 а.с. 129), а також не було предметом дослідження позапланової виїзної перевірки дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2009 за результатами якої складено Акт №1/2300/32096432 від 26.01.2010.

Враховуючи не підтвердження матеріалами справи відсутності вказаних податкових накладних під час проведення податкової перевірки суд приходить до висновку, що вказані обставини не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень. А відсутність їх на час розгляду справи в суді не свідчить відсутність їх під час вчинення господарських операцій та формування податкового кредиту з огляду на відсутність конкретного переліку документів, які були вилучені під час проведення виїмки.

Розрахунки за спірним договором між позивачем та ТОВ «ТГ «Хорда» здійснювалися частково шляхом списання коштів з банківських рахунків ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» відповідно до платіжних доручень №5813 від 29.05.2009 на суму 2 708 316,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 451 386,00грн., та №8991 від 06.07.2009 на суму 3 150 360,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 525 060,00грн., що підтверджується виписками банківського рахунку позивача, журналом проводок за 2009 рік та відображено в Акті перевірки, а також за рахунок емісії простих векселів ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» на загальну суму 158 518 524,00грн. векселів (векселі емітовані - 23.06.2009, пред'явлені до погашення ТОВ «ТБ «Мегаполіс» 25.09.2009 на загальну суму 50 000 000,00грн., щодо решти векселів строк пред'явлення до погашення на час розгляду справи не настав). Вказане також вбачається з обороно-сальдової відомості по рахунку 511 цінні папери, контрагенти - Хорда (т.4 а.с. 119).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Канселлор» (продавець) та ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №08/07-Б-1 від 13 липня 2009 року за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає й оплачує цінні папери, перелік яких визначений в договорі. Згідно переліку цінних паперів: вид цінних паперів - вексель простий, векселедавець - ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС», перший векселетримач - ТОВ «Торгова група «Хорда». На виконання умов договору між сторонами складено Акт прийому-передачі цінних паперів від 13 липня 2009 року.

Окрім того, вказані векселі, серед інших, визначені в додатку до Довідки про загальну інформацію щодо ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» та результати його діяльності, в реєстрі векселів, які обліковувались станом на 01.01.2009, виданих ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» за період з 01.01.2009 по 30.09.2009 (т. 1 а.с. 147-166) та в реєстрі векселів, які обліковувались станом на 01.01.2009, виданих (переданих) та отриманих ТОВ «ТБ «Мегаполіс» за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 (т.1 а.с. 167- 184).

Актом прийому-передачі векселів від 23 червня 2009 року ТОВ «ТГ «Хорда» прийняв від ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» векселі за продукцію на виконання договору №26/03-09.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту у спірний період, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати прибуток від придбаних послуг.

Колегія суддів зазначає, що законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами. Відсутність однієї із зазначених умов (пов'язаності виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що підставою для включення витрат до складу валових витрат та податкового кредиту є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку та належне документальне оформлення. Правильність формування платником податків витрат в податковому обліку вимагає наявності зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття «господарська операція» (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог ст. 4 цього ж Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен аргумент заявника.

Згідно положень, вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.

Презумція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно до Довідки АА №069562 з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України видами діяльності позивача за КВЕД є: 15.91.0 - виробництво дистильованих алкогольних напоїв; 15.98.0 - виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв; 51.12.0 - посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами; 51.17.0 - посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 51.34.0 - оптова торгівля напоями; 71.34.0 - оренда інших машин та устаткування.

На підтвердження використання отриманої від ТОВ «ТГ Хорда» поліграфічної продукції у власній господарській діяльності позивачем надано договір №б/н -М від 01 жовтня 2006 року, укладеного між останнім (Замовник) та ТОВ «Бренд Бенд» (Виконавець) за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню Замовнику маркетингових та мерчендайзингових послуг по просуванню та стимулюванню продажу товарів (продукції), під торговими марками, вказаними в Додатках до даного Договору, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю надані послуги на умовах передбачених вказаним Договором.

На виконання умов договору між сторонами підписано акти приймання-передачі майна від 30.04.2009, 06.05.2009, 01.06.2009, 30.07.2009, 31.08.2009, 01.09.2009, 01.10.2009, 01.11.2009, 01.12.2009, 11.01.2010. Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду від 31.05.2011 згідно якої сторони розривають договір з 01.06.2011 та згідно акту приймання-передачі продукції від 01.12.2010 у зв'язку з закінченням зобов'язань з розповсюдження рекламних матеріалів ТОВ «Бренд Бенд» повернуло позивачу невикористану продукцію, яка в подальшому була переміщена на орендовані основні складі позивача по містам України. Вказані операції також відображені в картах рахунку 2091 та журналі-ордеру і відомості по рахунку 631 (розрахунки з постачальниками та підрядниками за 2009 рік) (т.4 а.с. 1 - 70, 117-118). Обліковування товару на складі також підтверджується картками складського обліку, копії яких наявні в матеріалах справи (т.4 а.с. 123-128).

Пунктом 1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (далі - Порядок), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Підпункт 2.2.11. вказаного Порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Згідно висновків Акту перевірки №273/08-04/32096432 від 22.07.2010 перевіркою встановлення порушення позивачем, зокрема, ч. 2 ст. 205, ч. 1-3, 5, 6, ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України.

Відповідно до положень наведених статей Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Разом з тим, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Окрім того, рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 24 березня 2010 року у справі №2-816/2010 за позовом ОСОБА_6 до Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС», ТОВ «Торгова Група «Хорда» про визнання договору поставки недійсним відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог до Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС», ТОВ «ТГ «Хорда» про визнання недійсним договору поставки №26/03-09 від 26.03.2009, укладеного між Дочірнім підприємством «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» та ТОВ «Торгова група «Хорда». Вказане рішення набрало законної сили 07 квітня 2010 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19 квітня 2010 року у справі №15/123/10, залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Хорда» до Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» про стягнення 16 653,99грн., у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого господарського суду України від 05 квітня 2011 року касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі №15/123/10 господарського суду Запорізької області, припинено.

Рішенням господарського суду Запорізької області, зокрема, встановлено, поставку Дочірньому підприємству «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» поліграфічної продукції на суму 164 377 200,00грн. за договором поставки №26/03-09 від 26.03.2009, що підтверджується видатковими накладними, та проведення розрахунків між сторонами.

За змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку №162-10 Б судово-економічної експертизи у кримінальній справі №471001 від 26.07.2010 ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» м. Запоріжжя дослідити документально згідно наданих документів, чи було завищення ДП «Імідж холдинг» АК «Імідж холдинг АпС» валових витрат та заниження валових доходів за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 при взаємовідносинах з ТОВ «ТГ «Хорда», що призвело до заниження податку на прибуток не представляється можливим. Згідно матеріалів кримінальної справи №471001 відсутні первинні документи бухгалтерського обліку ДП «Імідж холдинг» АК «Імідж холдинг АпС» при взаємовідносинах з ТОВ «ТГ «Хорда».

В разі якщо, з урахуванням матеріалів кримінальної справи №471001, а саме протоколу допиту свідка ОСОБА_6, протоколу допиту свідка ОСОБА_9, які вказують на безтоварні операції, підтверджується документально згідно даних додатку №5 до Декларації з податку на додану вартість підприємства ДП «Імідж холдинг» АК «Імідж холдинг АпС» за період: січень - грудень 2009 року завищення ДП «Імідж холдинг» АК «Імідж холдинг АпС» податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, що призвело до заниження податку на додану вартість, у т.ч. за період: квітень 2009 року у сумі - 14 682 200,00грн., травень 2009 року у суму - 10 892 000,00грн., червень 2009 року - 1 882 000,00грн.

Згідно висновку №109 додаткової судово-економічної експертизи у кримінальній справі №551001 від 17 грудня 2010 року Центру правової допомоги «Правозахист» в межах питань, які стосуються даної справи, з урахуванням матеріалів кримінальної справи № 551001, зокрема: протоколу допиту свідка ОСОБА_6, який вказує на здійснення безтоварних операцій, а також матеріалів справи № 471001, протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_10, який заперечує свідчення вищезазначеного свідка, та рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2010 по справі №15/123/10, встановити документально завищення ДП «Імідж Холдинг» АК "Імідж Холдинг АпС» валових витрат та заниження валових доходів за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, що призвело до заниження податку на прибуток, експерту не видається за можливе. З урахуванням матеріалів кримінальної справи № 551001, зокрема реєстрів отриманих податкових накладних, який є основою для відображення зведених результатів обліку операцій в податкових деклараціях з ПДВ, завищення ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань з 01.01.2009 по 31.12.2009 при взаємовідносинах з ТОВ «ТГ «Хорда» складає 540 000,00 грн.

Сума завищення у розмірі 540 000,00 грн. підлягає виключенню зі складу податкового кредиту ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» для цілей оподаткування податку на додану вартість по господарських операціях, здійснених з ТОВ «ТГ «Хорда», за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, і, відповідно, підлягає сплаті до державного бюджету.

Відповідно Висновку №23 комісійної судово-економічної експертизи у кримінальній справі №551001 ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» від 27 грудня 2010 року в межах питань, які стосуються даної справи, з урахуванням представлених матеріалів, документально підтвердити чи спростувати заниження ДП «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» податку на прибуток, встановити суму яка підлягає виключенню зі складу валових витрат, і, відповідно, суму податку на прибуток підлягає сплаті до державного бюджету, при взаємовідносинах з TOB Торгова Група «Хорда» за договором поставки № 26/03-09 від 26.03.2009, не видається за можливе за обставин наведених в дослідницькій частині. З урахуванням матеріалів кримінальної справи № 561001, та враховуючи вимогу п.п. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», за результатами дослідження по взаємовідносинах з TOB «ТГ «Хорда» встановлено завищення ДП «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» податкового кредиту та, відповідно, заниження податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, за період з 01.01.2009 по 30.12.2009, на суму 540 000 грн.

Сума завищення у розмірі 540 000 грн. підлягає виключенню зі складу податкового кредиту ДП «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» для цілей оподаткування податку на додану вартість по господарських операціях, здійснених з TOB «ТГ «Хорда», за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, і, відповідно, підлягає сплаті до державного бюджету.

Згідно висновку №1344 комісійної судової економічної експертизи по кримінальній справі №551001 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 22 лютого 2011 року, в межах питань, які стосуються даної справи, виходячи з неможливості проведення у межах компетенції судових експертів - економістів правового аналізу правочинів, виходячи з відсутності у податковому законодавстві України порядку відображення в податковому обліку наслідків визнання нікчемності правочинів, відсутності судових рішень щодо визнання наданих на дослідження договорів, документів бухгалтерського та податкового обліку не дійсними, висновки акту № 273/08-04/32096432 від 22.07.2010 щодо порушення п.1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, ст.5, п.п. 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4, п. 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами і доповненнями; ч. 2 ст. 205, ч.1-3, 5,6 ст. 203, ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України та заниження валових доходів за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 при взаємовідносинах з ТОВ «ТГ «Хорда» підтвердити не надається за можливе.

В обсязі наданих на дослідження документів, висновки акту № 273/08-04/32096432 від 22.07.2010 щодо заниження податку на додану вартість ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» по взаємовідносинам з TOB «ТГ «Хорда», код за ЄДРПОУ 35037301 за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 підтверджуються в сумі 1 515 000,00 грн., в тому числі по періодам: за квітень 2009 року в розмірі 630 000,00 грн., за травень 2009 року в розмірі 885 000,00 грн.

При цьому постанова Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 14 червня 2011 року у справі №1-383/11 за звинуваченням директора по податковій та бухгалтерській політиці ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України в якій зазначено, що податкові накладні, які підтверджують право позивача на податковий кредит у квітні 2009 року на суму 630 000грн., в травні 2009 року на суму 885 000грн. у позивача відсутні та в бухгалтерському обліку підприємства не враховані, не має преюдиціальне значення, оскільки обставини щодо правильності формування податкового кредиту ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» не були предметом дослідження в судовому процесі при розгляді вказаної справи.

Окрім того, за приписами ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Судження ж суду, викладені в постанові, преюдиційного значення згідно закону не мають.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 вересня 2012 року у справі №818/70/2012 (провадження №1/818/229/2012) за обвинуваченням ОСОБА_10 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України, ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. «в», ст. 6 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року звільнено, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України - припинено.

Стосовно транспортування товару в судовому засіданні представник позивача пояснив, що товарно-транспортні документи на підприємстві позивача відсутні у зв'язку з тим, що перевезення поліграфічної продукції здійснювалося автотранспортом контрагента позивача - ТОВ «ТГ «Хорда».

При цьому слід зазначити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, в судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за умовами спірного договору поставка поліграфічної продукції від контрагента позивача здійснювалася на склад покупця за рахунок ТОВ «ТГ «Хорда». Тобто замовником перевезень, у даному випадку, виступав контрагент позивача, а тому обов'язок оформлення товарно-транспортних накладних покладений саме на останнього.

Колегія суддів приймає до уваги посилання представника відповідача на лист Управління державної автомобільної інспекції ВРЕР №1 УАДІ ГУМВС України в Запорізькій області №10/13-611 від 17.05.2013 за замістом якого згідно оперативних даних комп'ютерної системи за підприємствами, зокрема, ТОВ «ТГ «Хорда», транспортних засобів не зареєстровано та зареєстровано не було. Разом з тим, зауважує, що транспортування товару контрагентом позивача може здійснюватися не лише власним, а і найманим транспортом. Доказів відсутності останнього контролюючим органом суду не надано.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання представника відповідача та прокуратури на приписи Закону України «Про видавничу справу», оскільки згідно преамбули означеного Закону останній покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції.

Відповідно ж до визначень, що містяться в статі першій вказаного Закону видавець - фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання; видавництво - спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції; видавнича організація - підприємство, установа або організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції; видавнича продукція - сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями).

При цьому видання - твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання.

Згідно статті другої та третьої Закону України «Про видавничу справу» видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції. Складовими частинами видавничої справи є видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції; виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами; розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами. Видавнича справа спрямована на: задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності; створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; сприяння національно-культурному розвитку українського народу шляхом збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та розширення тематичного спрямування українського книговидання; забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських цінностей шляхом перекладу державною мовою кращих здобутків світової літератури, науки тощо, налагодження співпраці з іноземними видавництвами, українською діаспорою, укладення відповідних міжнародних угод; здійснення книговидання російською мовою для забезпечення культурних потреб російського населення в Україні з урахуванням імпорту друкованої продукції; здійснення книговидання мовами інших національних меншин в Україні; збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали б у світі знання про Україну; зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу і мережі розповсюдження видавничої продукції; сприяння закордонним українцям у забезпеченні вітчизняними друкованими виданнями.

Системний аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що продукція, що була предметом спірного договору не є видавничою продукцією, а відтак на спірні відносини приписи вказаного Закону, зокрема в тому числі на отримання ліцензій, не розповсюджуються.

Відповідно до приписів статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Стосовно посилання позивача на порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки суд зазначає наступне.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період виникнення спірних відносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990 (далі - Закон України №509-ХІІ).

Пунктом 19 ст. 10 вказаного Закону визначено: «Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: при отриманні органом податкової міліції інформації у випадках, встановлених законом, приймають рішення про проведення позачергової податкової перевірки платника податку без його попереднього попередження, якщо органом податкової міліції отримано інформацію про ухилення такого платника від оподаткування».

Повноваження податкової визначенні положеннями Закону України №509-ХІІ, зокрема, статтею 10 зазначеного закону передбачено, що - державні податкові інспекції виконують такі функції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Для правової реалізації вказаної функції органи податкової служби наділенні правом проводити перевірки. Вказане право передбачено ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», де визначено, що органи податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з системного аналізу положень ст.ст. 10,11,111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», податковий орган наділений правом проводити планові та позапланові виїзні, а також документальні невиїзні перевірки.

У статті 1 Закону України «Про державну податкову службу» міститься перелік органів державної податкової служби, до яких також належать і спеціалізовані державні податкові інспекції.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача проведена на підставі наказу від 07.07.2010 № 819.

Крім того, з матеріалів справи, а саме з наказу від 13.01.2010 за №29 «Про затвердження переліку великих платників податків на 2010 рік», вбачається, що ДП «Імідж Холдінг» АК «Імідж Холдінг АпС» включено на 2010 рік до переліку великих платників податків та, відповідно, знаходилося у додатку №3 до наказу №29 та перебуває на обліку у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі.

Протягом 2009 року позивач також перебував на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі, що підтверджується наказом №1683 від 25.12.2008 «Про затвердження переліку великих платників податків на 2009 рік» та додатком №3 до наказу №1683, копія яких наявна в матеріалах справи.

Статтею 10 Закону України №509-ХІІ регламентуються виключно функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

При цьому, статтею 9 цього Закону визначено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Відповідно до пункту 4.23 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998 р. № 80, який був чинний на момент проведення перевірки позивача, взяття на облік великого платника податків здійснюється державною податковою інспекцією в місті (структурним підрозділом у складі державного податкового органу), на яку (який) покладено функції обслуговування та контролю за великими платниками податків.

Крім того, згідно п. 1 ст. 11 Закону України №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

При цьому законодавець не ставить у залежність, ким повинні бути подані документи, чи платником податків, чи якоюсь іншою особою.

В свою чергу обмеження ж щодо проведення перевірок, підстави та порядок їх проведення стосуються лише виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів. Така вимога встановлена законодавством з метою упередження порушення функціонування робочого часу платника податків, оскільки під час проведення саме виїзних перевірок керівники підприємства можуть відволікатися від вирішення виробничих питань на вирішення питань перевірки. В даному ж випадку була проведена невиїзна перевірка, стосовно якої законодавством не встановлено ані підстав для проведення, ані обмежень, оскільки під час проведення таких перевірок не здійснюється втручання у діяльність платника податків.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість - до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презюмується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди. В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

З посиланням на розрахунки по деклараціям з податку на прибуток позивача за 2008 та 2009 року відповідач зазначає, що викладене свідчить про відсутність іншого економічного ефекту від використання промислового зразку, окрім отримання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на податком на додану вартість.

Разом з тим, суд зважає на те, що, за приписами ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Згідно статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Таким чином, господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо. Отже, неотримання очікуваного результату під час господарської діяльності саме по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати очікуваний дохід.

Однак господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

У разі встановлення обставин про те, що підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні.

Неотримання підприємством очікуваного доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Визначальним в даному випадку є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення суб'єктом господарювання діяльності у відповідності з визначеними цілями.

Проте, господарська операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування.

Стосовно факту розрахунку позивачем за поліграфічну продукцію частково шляхом емісії простих векселів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Обумовлення законодавцем того, що видача векселя не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, свідчить на користь того, що застосування вексельної форми розрахунку додатково не змінює суми податкового кредиту та податкових зобов'язань платника податку, що одночасно вказує на необхідність визначення дати виникнення податкових зобов'язань продавця та податкового кредиту покупця за загальними правилами. Тобто форма розрахунку не впливає на момент виникнення у платника податку права на податковий кредит.

У свою чергу, за приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що в даній справі першою подією було саме отримання позивачем товарів від контрагента та податкових накладних, що засвідчують факт придбання таких товарів, тобто право на податковий кредит виникло до видачі векселів в оплату поставлених товарів.

Таким чином, в силу наведених приписів, позивач, отримавши податкову накладну від ТОВ «ТГ «Хорда», по факту здійснення першої події мав законодавчу визначену підставу для включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства.

При цьому відсутність зареєстрованих земельних ділянок за ТОВ «ТГ «Хорда», про що Головне управління Держземагенства у Запорізькій області надало лист №09-02-16/3374 від 28.05.2013, не може свідчити на користь висновку про відсутність можливості здійснення господарської діяльності ТОВ «ТГ «Хорда», зокрема і у відносинах з позивачем. Відсутність графіку поставки продукції за травень 2009 року також не може бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій позивача та ТОВ «ТГ «Хорда» в цей період.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 11.08.2010 №0000990804/0.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 11.08.2010 №0001000804/0.

Стягнути з державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» акціонерної компанії «Імідж Холдинг АпС» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. Горобцова

Судді О.О. Артоуз

К.В. Мінаєва