Постанова № 32940833, 08.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2013 року Справа № 812/6327/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 07.06.2012),

представника відповідача - Третьякової О.В. (довіреність від 25.06.2013 № 181/10-00/28),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000071702,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2012 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000071702, винесене ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 27.01.2012 № 134/17-3209805338. Перевіркою встановлено наступні порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14000 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 4500 грн., березень 2011 року в сумі 4500 грн., травень 2011 року в сумі 5000 грн.; договір від 25.01.2011 № 250111 між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Оріал», операції з надання послуг на суму 84000 грн. (у т.ч. ПДВ - 14000 грн.) суперечать інтересам держави і суспільства, а, отже, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, та підлягають виключенню з податкового обліку.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000071702, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14000 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням та оскаржив їх в адміністративному порядку. Однак, рішеннями органів державної податкової служби скарги позивача залишено без задоволення, а висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, незаконним і підлягає скасуванню, оскільки суми податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту правомірно. Так, податковий кредит було сформовано за рахунок господарських операції з ТОВ «Оріал», здійснених на виконання договору від 25.01.2011 № 250111. На виконання вказаного договору ТОВ «Оріал» надало позивачу транспортно-експедиційні послуги. Вчинення господарських операцій підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку. Вказаний договір не суперечить інтересам держави та суспільства. Посилання податкового органу на акт Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 про результати перевірки ТОВ «Оріал» як на підставу для визнання угоди нікчемною є необґрунтованим, оскільки податковим органам не надано право визнавати господарські договори нікчемними на підставі такого акту поза судовим порядком.

Таким чином, висновки акту перевірки є незаконними та необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2013 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з наступних підстав. Обставиною для проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 послужило отримання податкової інформації від Алчевської ОДПІ - акту про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» № 1798/236-36917523 від 11.11.2011 року. Згідно з листом ВПМ Алчевської ОДПІ від 18.10.2011 року № 4462/7/26-3414 місцезнаходження ТОВ «Оріал» та його посадових осіб не встановлено. Також перевіркою не встановлено наявності у ТОВ «Оріал» основних фондів та інших виробничих засобів (у тому числі транспортних), земельних ділянок, складських та офісних приміщень, встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів. Господарські операції між ТОВ «Оріал» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. За результатами перевірки позивача встановлено, що за місцезнаходженням платника податків, який здійснював оптову торгівлю хімічними продуктами, виробничих та складських приміщень не виявлено, у податковій декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_3 за 2011 рік інформація про нерухоме майно, витрати на утримання такого майна, у тому числі на правах оренди - відсутня, також відсутні відомості про нарахування та сплату екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення. Крім того, позивачем не надано до перевірки первинних документів (товарно-транспортних накладних), які б засвідчили факти здійснення господарських операцій з перевезення вантажів та підтвердили факти отримання ним як замовником послуг та вантажовідправником послуг від ТОВ «Оріал». Визнання судом протиправними дій Алчевської ОДПІ Луганської області щодо проведення перевірки ТОВ «Оріал» та складання акту перевірки від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 не спростовує висновків акту перевірки. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом установлено, що позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 03.11.2009, перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Сєвєродонецьку та є платником податку на додану вартість (том 1 арк. справи 10, 12, 13).

У податкових деклараціях з ПДВ за лютий, березень та травень 2011 року ФОП ОСОБА_3 визначив суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, та суму податкового кредиту, який було сформовано, в тому числі, за рахунок контрагента - ТОВ «Оріал», на загальну суму 14000 грн., у тому числі за лютий 2011 року в сумі 4500 грн., березень 2011 року в сумі 4500 грн., травень 2011 року в сумі 5000 грн. (том 1 арк. справи 205-220).

На підставі наказу від 12.01.2012 № 66-п фахівцями ДПІ в м. Сєвєродонецьку було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал», код ЄДРПОУ 36917523, за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 27.01.2012 № 134/17-3209805338 (том 1 арк. справи 15, 16-19). В акті зроблено висновок про наступні порушення: 1) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14000 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 4500 грн., березень 2011 року в сумі 4500 грн., травень 2011 року в сумі 5000 грн.; 2) договір від 25.01.2011 № 250111 між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Оріал», операції з надання послуг на суму 84000 грн. (у т.ч. ПДВ - 14000 грн.) суперечать інтересам держави і суспільства, а, отже, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, та підлягають виключенню з податкового обліку.

В акті перевірки зазначено про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості послуг по операціях з ТОВ «Оріал». Такого висновку відповідач дійшов на підставі акту Алчевської ОДПІ про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану перевірки ТОВ «Оріал» господарські операції між ТОВ «Оріал» з контрагентами, серед яких є ФОП ОСОБА_3, не підтверджуються у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Оріал» необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів транспортних засобів тощо.

На підставі акту перевірки від 27.01.2012 № 134/17-3209805338 ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області винесено податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000071702 про збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 14000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн. (том 1 арк. справи 26).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2012№ 0000071702, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у Луганській області та з повторною скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби у Луганській області від 03.04.2012 № 4564/10-408 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку від 14.02.2012 № 0000071702 залишено без змін, а скаргу без задоволення (том 1 арк. справи 31-34).

Державною податковою службою України 24.04.2012 розглянуто повторну скаргу позивача та рішенням від 24.04.2012 № 12914/Х/10-2315 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку від 14.02.2012 № 0000071702 та рішення ДПС у Луганській області від 03.04.2012 № 4564/10-408, а скаргу - без задоволення (том 1 арк. справи 38-44).

При вирішенні питання щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

У відповідності із статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність підприємницька - діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно з положеннями статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Судом установлено, що сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 14000 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.01.2011 між позивачем (довірителем) та ТОВ «Оріал» (повіреним) було укладено договір доручення № 250111 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (том 1 арк. справи 45). Згідно з п. 1.2 договору довіритель доручає повіреному за винагороду організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародних та внутрішніх сполученнях. За п. 1.3 договору повірений у межах даного договору доручення надає послуги з пошуку та підбору перевізників або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим автомобільним транспортом, а також залучає інших учасників транспортного процесу у відповідності до діючого законодавства України та вимог міжнародних конвенцій.

Відповідно до вказаного договору та на підставі відповідних заявок ТОВ «Оріал» протягом лютого, березня та травня 2011 року надало позивачу транспортно-експедиційні послуги, на підтвердження чого видало позивачу податкові накладні від 04.02.2011 № 312, від 18.03.2011 № 35, від 30.05.2011 № 589 (том 1 арк. справи 47, 53, 58).

Вказані обставини підтверджуються заявками на організацію транспортно-експедиційних послуг від 28.01.2011, від 09.03.2011, від 23.05.2011 (том 1 арк. справи 46, 51, 56), актами про виконані роботи від 04.02.2011 № 312, від 18.03.2011 № 35, від 30.05.2011 № 589 (том 1 арк. справи 48, 52, 57), надані послуги було оплачено позивачем, що підтверджується рахунком-фактурою, рахунком на оплату та платіжними дорученнями (том 1 арк. справи 49, 50, 54, 55, 59).

Таким чином, умови договору було виконано як з боку ФОП ОСОБА_3, так і з боку ТОВ «Оріал».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів передбачено Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільний транспорт», Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 за № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила).

Відповідно до підпунктів 11.1-1.6 пункту 11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Після прийняття вантажу, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий - передається вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються перевізнику.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні, сертифікати якості, свідоцтва, довідки, паспорти тощо).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

На підтвердження обставин щодо здійснення перевезення товару позивачем надано суду товарно-транспортні накладні від 31.01.2011 № 3, № 2, № 1, від 11.03.2011 № 5, № 4, № 6, від 26.05.2011 № 10, № 11, № 12 (том 1 арк. справи 159-164, том 2 арк. справи 73-75). Вказані товарно-транспортні накладні оформлені у відповідності до загальних вимог щодо змісту документів бухгалтерського обліку.

Щодо посилань відповідача на ту обставину, що в товарно-транспортних накладних в якості замовника та вантажовідправника вказано ФОП ОСОБА_3 та не вказано ТОВ «Оріал», суд зазначає наступне. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлено обов'язкової типової форми товарно-транспортної накладної. Суд також звертає увагу, що ані вказані Правила, ані Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» не містять вимоги щодо обов'язкового зазначення особи, яка надає транспортно-експедиційні послуги, в товарно-транспортних накладних в якості замовника або вантажовідправника.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не приймаються посилання відповідача на акт Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» (код за ЄДРПОУ 36917523) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 30.09.11», оскільки відповідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 у справі № 2а-11181/11/1270, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» (код за ЄДРПОУ 36917523) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011» (том 1 арк. справи 88-105). За таких обставин висновки акту перевірки Алчевської ОДПІ не можуть бути взяті до уваги.

Судом не приймаються доводи відповідача про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Оріал» з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2 статті 228 УК України).

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (частина 3 статті 228 ЦК України).

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, в такому випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Будь-яких судових рішень, прийнятих у порядку кримінального, кримінально-процесуального законодавства, суду не надано.

Також суд зауважує, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України.

На підставі наданих доказів суд вважає встановленим фактичне здійснення господарських операцій з надання транспортно-експедиторських послуг.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 14001 грн.

За таких обставин суд робить висновок про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 14.02.2012 № 0000071702.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 140,01 грн. У зв'язку з задоволенням позовних вимог судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000071702 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 14.02.2012 № 0000071702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати в сумі 140 грн. 01 коп. (сто сорок грн. 01 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 13 серпня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун