Постанова № 32940771, 01.08.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 803/1619/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,

за участю представника позивача Будя П.В.,

представника відповідача Кузнецової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВГП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ВГП» (надалі - ПАТ «ВГП») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000432201 від 25 січня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 3000 грн. та штрафних санкцій на суму 1500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «ВГП» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «АРС Трейд» за період 2009-2012 роки, за результатами якої складено акт № 16/22-1/01880724 від 08 січня 2013 року. На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000432201 від 25 січня 2013 року.

Позивач з висновками вказаними в акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, так як вважає, що господарські операції між ПАТ «ВГП» та ТзОВ «АРС Трейд» спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Факт виконання робіт ТзОВ «АРС Трейд» підтверджується належними первинними документами, які в свою чергу, проігноровані відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених в поданому письмовому запереченні, мотивуючи тим, що правочин, укладений між позивачем та ТзОВ «АРС Трейд» є нікчемним. В ході проведеної перевірки з'ясовано, що операції з надання послуг не мали реального характеру, а первинні документи складені формально, тобто не підтверджують фізичного виконання договору, відтак, ці документи не можуть вважатися первинними та слугувати підставою для відображення операції в податковому обігу. Оскільки податковою перевіркою встановлено відсутність можливостей зі сторони ТзОВ «АРС Трейд» виконати господарську операцію, а тому позивач не підтвердив право на податковий кредит. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що з 24.12.2012 року по 28.12.2012 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «ВГП» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «АРС Трейд» за період 2009-2012 роки, за результатами якої складено акт № 16/22-1/01880724 від 08 січня 2013 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «ВГП» завищено податковий кредит за липень 2011 року в сумі 3000 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432201 від 25 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 3000 грн. та штрафними санкціями на суму 1500 грн.

Висновки податкового органу вмотивовані тим, що ПАТ «ВГП» до податкового кредиту включило суми на придбання послуг у ТзОВ «АРС Трейд», які не підтверджені належними первинними документами, що були виписані лише з метою мінімізації сплати ПДВ, а відтак не можуть бути підставою для формування сум податкового кредиту та впливати на від'ємне значення суми податку на додану вартість. Даний факт встановлено за даними аналізу наданих позивачем первинних документів, податкової звітності, автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а також згідно інформації, отриманої від Хмельницької ДПС від 08.10.2012 року № 1439/7/07-30/17.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже законодавець встановлює обов'язкові ознаки необхідні для формування податкового кредиту, серед яких є придбання, виготовлення товарів або надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «ВГП» (замовник) та ТзОВ «АРС Трейд» (виконавець) був укладений договір підряду № 17/30/295 від 17.05.2011 року про надання послуг по виконанню слюсарно-механічних, зварювальних та монтажних робіт по виготовленню навісу з нержавіючої сталі згідно креслень погоджених замовником. Загальна ціна вказаного договору (18 000 грн. в т.ч. ПДВ 3000 грн.) та перелік наданих виконавцем послуг визначені в акті №17/30-1 прийняття-передачі виконаних робіт від 25 червня 2011 року, складеному в місті Луцьку та підписаному О.Г. Неживим (виконавець) та Ю.В. Ульяновим (замовник).

Здійснення остаточної оплати по договору було здійснено на підставі списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату послуг згідно платіжних доручень № 2301 від 07.06.2011 року та № 3219 від 02 серпня 2011 року, що підтверджується карткою по банківським рахункам ТзОВ «АРС Трейд».

На підставі вказаного договору була виписана податкова накладна № 451 від 25.06.2011 року, яку ПАТ «ВГП» надав постачальник робіт - ТзОВ «АРС Трейд».

Сама наявність укладеного договору з ТзОВ «АРС Трейд» про надання послуг та здійснення оплати за його виконання не може слугували підставою для виникнення права на віднесення коштів до податкового кредиту за результатами господарської операції із зазначеним контрагентом.

Із зазначеного вище договору підряду № 17/30/295 від 17.05.2011 року вбачається, що сторонами не визначено в договорі порядок, спосіб та місце надання послуг, тобто не визначено істотних умов виконання вказаного договору, а лише вказаний порядок розрахунків. Крім того, з акту №17/30-1 прийняття-передачі виконаних робіт від 25 червня 2011 року не вбачається за можливе встановити кількісно-якісні показники виконання робіт згідно наведеного вище договору підряду здійснених виконавцем.

Таким чином, із вказаного договору та акту приймання-передачі виконаних робіт неможливо встановити фактичний зміст господарських операцій, а відтак вказані документи не можуть слугувати підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «АРС Трейд».

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових накладних, акту прийняття-передачі послуг, сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарської операції. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Отже, викладені в бухгалтерському та податковому обліках дані з приводу взаємовідносин між ПАТ «ВГП» та ТзОВ «АРС Трейд» не відповідають умовам договору, що був укладений між ними, що унеможливлює встановлення зв'язку із наданими послугами та господарською діяльність позивача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки № 16/22-1/01880724 від 08 січня 2013 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «АРС Трейд» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення № 0000432201 від 25 січня 2013 року є правомірним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «АРС Трейд», не доведено незаконності дій податкового органу при проведенні перевірки та винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому у задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «ВГП» слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 06 серпня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф. А. Волдінер