Ухвала суду № 32937446, 09.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р.Справа № 2а-1870/9279/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. по справі № 2а-1870/9279/12

за позовом Торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у м.Сумах

про визнання нечинними, скасування податкового повідомлення-рішення та акта перевірки,

ВСТАНОВИЛА:

Торгівельно-комерційна фірма "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач ) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач ) про визнання нечинними та скасування акта перевірки №2364/152/21100272 від 20.08.2012 та податкового повідомлення-рішення №0005921502/40833 від 05.09.2012, яким було збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на загальну суму 619,17 грн., у тому числі 412,78 грн. - за основним платежем та 206,39 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 провадження у справі № 2а-1870/9279/12 у частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування акта перевірки №2364/152/21100272 від 20.08.2012 - закрито.

У задоволенні адміністративного позову торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах у частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005921502/40833 від 05.09.2012 - відмовлено за необгрунтованістю.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права. Таким чином, скаржником зазначено, що суд першої інстанції при вирішення справи невірно застосував норми закону в зв'язку з чим, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем зроблено правильний висновок щодо заниження ТКФ "Тополя" у формі ТОВ суми орендної плати за землю за червень 2012 року. З огляду на викладені вище обставини та досліджені докази, судом першої інстанції зроблено висновок, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не суперечить вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим, а тому у задоволенні позовних вимог ТКФ "Тополя" у формі ТОВ необхідно відмовити. При цьому, акт про результати перевірки не є рішенням органу державної влади, нормативним актом чи актом індивідуальної дії та не створює, не припиняє права та обов'язки особи, а лише фіксує певні обставини, виявлені при проведенні перевірки. Жодних прав та обов'язків позивача складанням акту не порушується. З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку про те, що акт перевірки не підлягає оскарженню, а тому відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження по справі в цій частині підлягає закриттю .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, 08.07.1996 між Сумською міською радою та ТКФ "Тополя" у формі ТОВ було укла дено договір № 51 на право тимчасового користування землею, відповідно до якого ТКФ "Тополя" у формі ТОВ отри мало в оренду земельну ділянку площею 0,05 га за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 69, строком до 08.07.2021 (а.с.32). Договором передбачено, що орендна плата на рік становить 1,0 % від грошової оцінки землі.

ТКФ "Тополя" у формі ТОВ 13.02.2012 подало до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік, якою узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за землю на 2012 рік (а.с.34-37).

Посадовими особами податкового органу було проведено камеральну перевірку вказаної податкової декларації, та встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень 2012 року, визначений ТКФ "Тополя" у формі ТОВ у податковій декларації з плати за землю за 2012 рік є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки, визначене плат ником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень 2012 р. становить 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За результатами перевірки було складено акт №2364/152/21100272 від 20.08.2012 (а.с.29-30).

За результатами перевірки 05.09.2012 ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення №0005921502/40833, яким було збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на загальну суму 619,17 грн., у тому числі 412,78 грн. - за основним платежем та 206,39 грн. - за штрафними санкціями (а.с.31).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. При цьому, згідно частини 2 вказаної статті плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Підпунктом 4.1.1. п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України закріплено принцип "загальність оподаткування", тобто, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового кодексу.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом ХІІІ "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі України.

Враховуючи норми Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, колегія суддів вважає, що річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 285.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України чітко визначено, що мінімальний річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ цього кодексу.

Разом з тим, ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з п.п. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для розділу ХІІІ Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 p. № 1378-ГУ.

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало встановлення відповідачем порушення ТКФ "Тополя" у формі ТОВ вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, згідно яких річна сума платежу з орендної плати не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. У той же час, позивач в декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності визначив зобов'язання з орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 1% від грошової оцінки землі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з січня 2011 року мінімальний розмір щомісячної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку их встановлено, складає трикратний розмір земельного податку.

Відповідачем зроблено правильний висновок щодо заниження ТКФ "Тополя" у формі ТОВ суми орендної плати за землю за червень 2012 року, у зв"язку з чим, оскаржене податкове повідомлення-рішення не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог ТКФ "Тополя" у формі ТОВ необхідно відмовити.

Щодо оскарження акта перевірки, колегія суддів зазначає, що акт про результати перевірки не є рішенням органу державної влади, нормативним актом чи актом індивідуальної дії та не створює, не припиняє права та обов'язки особи, а лише фіксує певні обставини, виявлені при проведенні перевірки. Жодних прав та обов'язків позивача складанням акту не порушується.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки не підлягає оскарженню, а тому відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження по справі в цій частині підлягає закриттю .

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. по справі № 2а-1870/9279/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.