Постанова № 32937160, 02.08.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2013 р. Справа № 818/5206/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кіптенко Н.Г.,

представника відповідача - Гордієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах до Публічного акціонерного товариства "Аграрник" про стягнення грошових зобов'язань,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ДПІ в м.Сумах, звернувся до суду з адміністративним позовом до ПАТ «Аграрник», який уточнив під час розгляду справи та остаточно просив:

- нарахувати ПАТ «Аграрник» за результатами планової виїзної перевірки, зафіксованими в акті від 04 квітня 2013 р. № 1146/2230/21126515/18, податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі основного платежу - 179326,00 грн., та застосувати штрафні санкції у розмірі 8275,00 грн.;

- зобов'язати сплатити загальну суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 187601,00 грн. (основний платіж - 179326,00грн. і штрафна санкція - 8275,00грн.) по податковому повідомленню-рішенню від 22.04.2013 року №0000252230 на р/р 31119009700002, код платежу 11021000, отримувач - УК у м.Сумах/м. Суми/11021000, в установі банку ГУКС у Сумській області, МФО 837013, код одержувача 37970593;

- нарахувати ПАТ «Аграрник» за результатами планової виїзної перевірки, зафіксованими в акті від 04 квітня 2013 р. № 1146/2230/21126515/18, податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу - 164090,00 грн., та застосувати штрафні санкції у розмірі 82045,00 грн.;

- зобов'язати сплатити загальну суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 246135,00 грн. (основний платіж - 164090,00 грн. і штрафна санкція -82045,00грн.) по податковому повідомленню-рішенню від 22.04.2013 року №0000262230 на р/р 31111029700002, код платежу 14010100, отримувач - УК у м.Сумах/м. Суми/11021000, в установі банку ГУКС у Сумській області, МФО 837013, код одержувача 37970593.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що проведеною перевіркою відображеного показника за 2-4 квартали 2011 року, 2012 рік встановлено заниження доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2012р. на суму 820450,0 грн., в т.ч. в результаті заниження за III квартал 2011р. на суму 163984,00 грн.; за IV кв.2012р. на суму 656466,00 грн.

Вказаний висновок позивач зробив у зв'язку з тим, що до управління податкового контролю ДПІ у м. Сумах від ГВПМ ДПІ у м. Сумах надійшла інформація щодо діючих цін на двоокис титану, в перевіреному періоді як по Україні, так і за її межами. Згідно даної інформації, ціна відвантаження двоокису титану на експорт ПАТ «Аграрник» відрізнялась від звичайних більше як на 20% від діючих цін в тому періоді цін на дану продукцію. Взаємовідносини з покупцями двоокису титану за зовнішньоекономічними контрактами підпадають під дію п.п.153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2. ст.153 Податкового Кодексу України.

ПАТ «Аграрник» проводило відвантаження товарів за межі митного кордону України за цінами, які відрізняються від звичайних більше, ніж на двадцять відсотків, в бік зменшення, тобто дешевше від звичайних.

П.39.2 ст.39 ПКУ встановлено, що визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).

Отже встановлено заниження доходу від операційної діяльності за 3 квартали 2012 року, в т.ч. за 3-й квартал 2012 року на суму 163984,00 грн.; за 2012 рік, в тому числі за 4-й кв. 2012р. на суму 656466,00грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в минулих судових засіданнях підтримав позовні вимоги з вищевказаних підстав.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, надав суду заперечення в якому зазначив, що як вбачається зі змісту акту перевірки №1146/2230/21126515/18 від 04.04.2013р., до висновків про порушення ПАТ "Аграрник" п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивач дійшов на підставі аналізу цін у роздрібній торгівлі, на підставі службової записки податкової міліції ДПІ у м. Сумах №237/07.50-05 від 26.03.2013р. в якій зазначається, що аналіз цін на продукцію здійснювався за допомогою мережі "Інтернет", зокрема на двоокис титану по сайтам: www.ua.all.biz та www.icis.com та розрахунком, наведеному в акті перевірки у додатках.

Однак, податковим органом не наведено жодних фактичних даних, які б засвідчували співставність умов господарських операцій з реалізації двоокису титану.

Крім того, ДПІ у м. Сумах безпідставно визначено в якості звичайної ціни вартість продажу двоокису титану на світових ринках, в той час, коли реалізація товару здійснювалась до Росії.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав вказаних в запереченні.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ДПІ в м. Суми здійснено планову виїзну перевірку ПАТ «Аграрник», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складений акт від 04 квітня 2013 р. № 1146/2230/21126515/18 «Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Аграрник», код за ЄДРПОУ 21126515, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.».

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Аграрник»:

1. п.39.1 ст.39; п.138.11. ст. 138; п.п.139.1.12. п.139.1. ст.139; п.п.153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 351621,0 у т.ч. 2кв. 2011 р.-54112 грн.; 2-3 кв. 2011 р. - 108468 грн.; 2-4 кв. 2011 р. - 162779 грн.; 1кв.2012р.- 4865 грн.; 1 півріччя 2012р.-8674 грн.; три квартали 2012р. - 47175 грн.; 2012р.-188842 грн.

2. п.188.1 ст.188, п.п.195.1.1. п.195.1 ст.195 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, загальну суму 164090,00 грн., у т.ч.: серпень 2012 р. - 32797,00 грн., листопад 2012 р. - 34017,00 грн., грудень 2012 р. - 97276,00 грн.

Підставою визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток (податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013 року №0000252230) стало наступне.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 2-4 квартали 2011 року, 2012 рік встановлено заниження доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2012р. на суму 820450,0 грн., в т.ч. в результаті заниження за III квартал 2011р. на суму 163984,00 грн.; за IV кв.2012р. на суму 656466,00 грн.

Вказаний висновок позивач зробив у зв'язку з тим, що до управління податкового контролю ДПІ у м. Сумах від ГВПМ ДПІ у м. Сумах надійшла інформація щодо діючих цін на двоокис титану, в перевіреному періоді як по Україні, так і за її межами. Згідно даної інформації ціна відвантаження двоокису титану на експорт ПАТ «Аграрник» відрізнялась від звичайних більше як на 20% від діючих цін в тому періоді цін на дану продукцію. Взаємовідносини з покупцями двоокису титану за зовнішньоекономічними контрактами підпадають під дію п.п.153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України.

Так, внаслідок порушення п.п.153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України, якими передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток, ПАТ «Аграрник» проводило відвантаження товарів за межі митного кордону України за цінами, які відрізняються від звичайних більше, ніж на двадцять відсотків, в бік зменшення, тобто дешевше від звичайних (службова головного відділу податкової міліції №237/07.50-05 від 26.03.2013р. «Щодо аналізу ринкових цін на експортовану продукцію».

Згідно п.39.1 ст.39 Податкового кодексу України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) бартерних операцій;

б) операцій з пов'язаними особами;

в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

П.39.2 ст.39 Податкового кодексу України встановлено, що визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), отже встановлено заниження доходу від операційної діяльності за 3 квартали 2012 року, в т.ч. за 3-й квартал 2012 року на суму 163984,00 грн.; за 2012 рік, в тому числі за 4-й кв. 2012р. на суму 656466,00 грн.

Підставою визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013 року №0000262230) стало наступне.

Перевіркою відображених у рядку 1 Декларацій по податку на додану вартість «Операції за ставкою 20 %» показників за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. у загальній сумі 14518158 грн. встановлено, що на формування цих показників найбільший вплив мало здійснення операцій з реалізації товарів продовольчої групи через мережу роздрібних магазинів.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено заниження задекларованих ПАТ «Аграрник» показників рядку 1 Декларації «Операції за ставкою 20 %» на загальну суму 164090,00 грн., у т.ч. серпень 2012 р. на суму 32797,00 грн.; листопад 2012р. на суму 34017,00 грн.; грудень 2012р. на суму 97276,00 грн.

Так, в наслідок порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України відповідно до якого, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку); згідно з п.п.195.1.1. п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з: вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари

Нульова ставка застосувалася до тієї вартості товарів, яка була вивезена за межі митної території України у митному режимі експорту, та була задекларована у вантажно-митних деклараціях та по якій надійшли валютні грошові кошти від контрагентів (додаток №11), враховуючи те, що заборгованість між контрагентами по зовнішньо - економічним договорам відсутня, відповідно до п.17. «Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за 1333/20071, у разі, якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму постачання товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, продавець виписує дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, другу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною. У податковій накладній, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (01 - Виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною). Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Такий порядок виписки податкових накладних застосовується і в разі, якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін: збільшених на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя. При цьому до податкової накладної, виписаної на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, включається і сума вказаних процентів; безоплатно поставлених товарів/послуг (12 - Виписана на вартість безоплатно поставлених товарів/послуг, обчислену виходячи з рівня звичайних цін).

Враховуючи вищезазначене, в даному випадку, до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Таким чином, беручи до уваги вищевикладені порушення різниця між фактичними та звичайними цінами підлягає оподаткуванню за ставкою 20%, а саме: серпень 2012р. на суму 32797,0 грн.; листопад 2012р. на суму 34017,00 грн.; грудень 2012р. на суму 97276,00 грн.

Будь-яких інших доводів позивач в своєму адміністративному позові в обгрунтування своїх вимог не навів.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, свою позицію обґрунтовує наступним.

Даний позов поданий позивачем на виконання п. 39.15 ст.39 Податкового кодексу України відповідно до якого, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Щодо необґрунтованого визначення ДПІ у м. Сумах рівня звичайної ціни, що призвело до безпідставного висновку про необхідність донарахування ПАТ "Аграрник" податку на прибуток на загальну суму 172295 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки ДПІ у м. Сумах зазначає, що ПАТ "Аграрник" проводило відвантаження товарів за межі митного кордону України, в Росію, за цінами, які відрізняються від звичайних більше ніж на двадцять відсотків в бік зменшення, тобто дешевше від звичайних цін. Для визначення рівня звичайних цін ДПІ у м. Суми було використано службову записку головного відділу податкової міліції №237/07.50-05 від 26.03.2013р. "Щодо аналізу ринкових цін на експортовану продукцію". В якості звичайних цін з метою оподаткування податковою міліцією було застосовано ціни світових ринків, що розмішені на сайті: www.icis.com.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Згідно з ст. 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення", політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих. по яких здійснюється державне регулювання.

Крім того, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих. на які встановлено державні ціни. Вільні ціпи визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. Згідно із статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення", в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Норми Закону України "Про ціни та ціноутворення", Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових пін. Статтею 39 Податкового кодексу України установлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни. Згідно з п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, норми Податкового кодексу України набирають чинності з 1 січня 2011 року, крім: - ст. 39 Податкового кодексу України, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року; -розділу III Податкового кодексу України, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Пунктом 2 п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України передбачено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Отже, звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п. 1.20 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 1 січня 2013 року - за правилами, визначеними ст. 39 Податкового кодексу України.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціпи, які склалися на рийку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема. їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема. їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п.п. 1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Отже, якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.п. 1.20.2. Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент пролажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними. якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціпи. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №1146/2230/21126515/18 від 04.04.2013р., до висновків про порушення ПАТ "Аграрник" п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивач дійшов на підставі аналізу цін у роздрібній торгівлі, в обґрунтування чого надав до суду службову записку податкової міліції ДНІ у м. Сумах №237/07.50-05 від 26.03.2013р. в якій зазначається, що аналіз цін на продукцію здійснювався за допомогою мережі "Інтернет", зокрема на двоокис титану по сайтам www.ua.all.biz та www.icis.com та розрахунком, наведеному в акті перевірки у додатках.

Однак, податковим органом не наведено жодних фактичних даних, які б засвідчували співставність умов господарських операцій з реалізації двоокису титану.

Крім того, ДПІ у м. Сумах безпідставно визначено в якості звичайної ціни вартість продажу двоокису титану на світових ринках, в той час, коли реалізація товару здійснювалась до Росії.

Суд вважає, що позивачем у повній мірі, не було проведено дослідження ринку для того, щоб зробити висновок стосовно завищення рівня звичайної ціни.

Надані позивачем посилання на сайти "Інтернет", в якості доказів визначення звичайної ціни, не можуть бути джерелом інформації щодо звичайних цін, оскільки з Інтернет неможливо встановити, що ціни зазначені в цих витягах діяли на момент реалізації товару ПАТ "Аграрник", не зрозуміло які саме підприємства здійснювали реалізацію цих товарів та на яких ринках.

Крім того, відповідно до абз. в) п.п. 138.10.4, п.п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість не включаються до собівартості придбаних товарів.

ДПІ у м. Сумах, в порушення наведеної вище норми, під час визначення собівартості придбаного двоокису титану, було включено суми податку на додану вартість. Зазначене призвело до безпідставного висновку про продаж товару, за ціною, що нижче від собівартості товару.

Враховуючи викладене суд вважає, що фактична ціна реалізації ПАТ "Аграрник" двоокису титану в повній мірі відповідає рівню звичайної ціни, а донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 171294,50 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо безпідставності донарахування ДПІ у м. Сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 164090 грн. по операціям з експорту двоокису титану у зв'язку з застосуванням звичайних ціп до бази оподаткування та застосування до цих операцій ставки оподаткування 20 відсотків, суд зазначає наступне.

В акті перевірки ДПІ у м. Сумах зазначає, що різниця між фактичними та звичайними цінами за операціями з експорту двоокису титану підлягає оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%.

Як встановлено вище судом, фактична ціна, за якою ПАТ "Аграрник" здійснював експорт товарів, повністю відповідає рівню звичайної ціни.

Отже, база оподаткування податком на додану вартість з операцій по експорту двоокису титану, яка визначена ПАТ "Аграрник", також повністю відповідає рівню звичайних цін.

Разом з тим, статтею 195 Податкового кодексу України передбачено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому, відповідно до ст. 193 Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування.

Враховуючи, що операції з експорту товару оподатковуються за ставкою 0 відсотків, то зазначена ставка - 0 відсотків повинна застосовуватись, як до фактичної ціни експорту товару, так і до звичайної ціни такого товару.

Таким чином, ДПІ у м. Сумах, в порушення ст. 195 Податкового кодексу України, було застосовано ставку 20 % до операцій з експорту двоокису титану, що призвело до безпідставного донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 164090 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Сумах до Публічного акціонерного товариства "Аграрник" про нарахування Публічному акціонерному товариству "Аграрник" податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі основного платежу - 179326,00 грн., та застосувати штрафні санкції у розмірі 8275,00 грн.; зобов'язання сплатити загальну суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 187601,00 грн.; нарахування Публічному акціонерному товариству "Аграрник" податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу - 164090,00 грн., та застосувати штрафні санкції у розмірі 82045,00 грн.; зобов'язання сплатити загальну суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 246135,00 грн. -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складено 07 серпня 2013 року