Рішення № 32934913, 05.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7970/13 05.08.13

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»доПриватного акціонерного товариства Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»провідшкодування шкоди в порядку регресу 6.828,47 грн. Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Євсєєва І.П., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6.828,47 грн. та судового збору у розмірі 1.720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6.828,47 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 суддею Мельком С.М. порушено провадження у справі № 910/7970/13 та призначено до розгляду на 29.05.2013.

Ухвалою суду від 29.05.2013 розгляд справи було відкладено на 19.06.2013 у зв'язку з неявкою сторін та неподанням витребуваних доказів.

Розпорядженням керівника апарату суду № 04-1/335 від 18.06.2013 було призначено повторний автоматичний розподіл, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Ониськів О.М.

Ухвалою суду від 19.06.2013 справу № 9107970/13 було прийнято до свого провадження суддею Ониськів О.М. та призначено до розгляду на 08.07.2013.

Ухвалою суду від 08.07.2013 розгляд справи було відкладено на 05.08.2013 у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу відповідача (04070, м. Київ, вул. Саксаганського/Ігорівська, 10/5 літ. «А»), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та була вручена уповноваженому представнику відповідача 26.06.2013, проте останній свою явку у судове засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з Головного управління регіональної статистики єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 04070, м. Київ, вул. Саксаганського/Ігорівська, 10/5 літ. «А», за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.08.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Кравцовим Костянтином Вікторовичем (далі - страхувальник) 22.12.2011 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 218.0073582 (далі - Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Субару», державний номер ВВ 7011 СВ.

В м. Києві 10.06.2012 на Амурській площі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «Рено», державний номер АА 9377 НА, який належить на праві власності Лютфалієву Емілю Гергійовичу та перебував під його керуванням, та транспортного засобу марки «Субару» державний номер ВВ 7011 СВ, який належить на праві власності Кравцову Костянтину Вікторовичу та перебував під його керуванням.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Субару» державний номер ВВ 7011 СВ.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.06.2012 у справі № 2601/12938/12 Лютфалієва Еміля Гергійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту № 382 від 28.06.2012 про оцінку автомобіля, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, завданого власнику вказаного автомобіля, склала 5.886,92 грн.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 2012-06-10/001 від 01.08.2012, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 6.828,47 грн.

Дану суму страхового відшкодування, позивач виплатив ТОВ «Інтерциклон», відповідно до рахунку № ІВР0000746 від 26.07.2012, що підтверджується платіжним дорученням № 3490 від 03.08.2012 на суму 6.828,47 грн.

Судом установлено, що транспортний засіб «Рено», державний номер АА 9377 НА, застраховано у відповідача згідно полісу № АВ/6774949 страхувальником за яким є Лютфалієв Еміль Георгійович, що підтверджується копією полісу № АВ/6774949, доданою позивачем до матеріалів справи.

З заявою від 17.09.2012 № 207/12, яку було отримано відповідачем, про що свідчить копія поштового повідомлення, яке знаходиться в матеріалах справи, позивач з метою досудового врегулювання даного спору звернувся до відповідача з претензією виплатити страхове відшкодування у розмірі 6.828,47 грн. Відповідач відповіді не надіслав.

Станом на час розгляду спору відповідачем вказаних коштів не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., розмір франшизи становить 0,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Стосовно посилання позивача на акт виконаних робіт № ІВР0000675 від 15.09.2013, який позивачем було додано до матеріалів справи на підтвердження виплати страхового відшкодування ТОВ «Інтерциклон» за відновлювальний ремонт автомобіля в розмірі 6.828,47 грн., суд не бере його до уваги, оскільки вказаний акт містить підпис та печатку лише виконавця ремонтних робіт, з боку ж замовника відсутні жодні відмітки про прийняття таких робіт.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що розмір суми, яка має бути стягнута з відповідача становить 5.886,92 грн., відповідно до звіту спеціаліста автотоварознавчого дослідження, про оцінку автомобіля № 382 від 28.06.2012.

Саме цю суму суд вважає такою, що належним чином доведена, оскільки висновок складений суб'єктом оціночної діяльності згідно вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та складає суму заподіяного власнику транспортного засобу матеріального збитку.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.

З урахуванням наведеного, суд, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 6.828,47 грн. підлягають задоволенню частково. Відтак сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 5.886,92 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. «А», код ЄДРПОУ 31093336) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5Б, код ЄДРПОУ 35893575) страхове відшкодування у сумі 5.886 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 92 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.483 (одна тисяча чотириста вісімдесят три) грн. 27 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.08.2013.

Суддя Ониськів О.М.