Постанова № 32933886, 17.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року № 810/852/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Політара» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ««Виробничо-комерційна фірма «Політара» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2012 року № 0000192201 щодо нарахування податку на прибуток в сумі 606 658,28 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем при проведенні планової виїзної документальної перевірки зроблені помилкові висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, внаслідок чого йому безпідставно визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову та розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Славутич Київської області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Політара» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року.

За наслідками перевірки складено Акт № 376/22/31561738 від 21.11.2012 р., згідно висновків якого ТОВ «ВКФ «Політара» занижено скоригований валовий дохід за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року на суму 2 637 644,70 грн., в т.ч. за ІV квартал 2011 року на суму 2 637 644,70 грн. в результаті чого занижено обсяги задекларованого податку на прибуток на суму 606 658,28 гривень, чим порушено пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у м. Славутич прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 яким ТОВ «ВКФ «Політара» донараховано зобов'язань з податку на прибуток в сумі 606658,28 грн.

Згідно Акту перевірки встановлено, що станом на початок перевіряємого періоду - 01.10.2010 у ТОВ ВКФ «Політара» рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Візаві» на суму 1 591 602,10 грн. за поставлений товар за договором купівлі-продажу №1/12-07-С від 01.12.2007, укладеного між ТОВ «ВКФ «Політара» як покупцем і ТОВ «Візаві» як продавцем. Предметом договору була поставка ТОВ «Візаві» на корись ТОВ «ВКФ «Політара» хімічної продукції та паперу.

До договору купівлі - продажу №1/12-07-С від 01.12.2007 ТОВ «Візаві», в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «ВКФ «Політара» в особі директора Клімова В.С., 01.04.2011 укладено додаткову угоду №1, згідно якої сторони підтвердили, що станом на 01.04.2011 року заборгованість ТОВ «ВКФ «Політара» перед ТОВ «Візаві» за товар, поставлений відповідно до умов договору, становить 1 591 602,10 грн. Заборгованість виникла в результаті невиконання ТОВ «ВКФ «Політара», умов оплати за договором.

Сторони вирішили, що в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ВКФ «Політара» акцептує виписаний ТОВ «Візаві» переводний вексель на суму 839 742,00 грн.

Реквізити векселя вказані в авізо, яке ТОВ «Візаві» направляє ТОВ «ВКФ «Політара».

Відповідно до авізо від 01.04.2011 №01/04/11-01 ТОВ «Візаві» в особі директора ОСОБА_2, довело до відома директора ТОВ ВКФ «Політара» та просило акцептувати переводний вексель серії АА №0011780 на суму 839 742,00 грн., без нарахування відсотків зі строком платежу 01.10.2012, що був виданий ТОВ «Візаві» 01.04.2011 на користь ТОВ «Прок» в рахунок заборгованості по договору №1/12-07-С від 01.12.2007.

Згідно акту пред'явлення переводного векселя до акцепту від 15.04.2011 ТОВ «Прок» та ТОВ ВКФ «Політара» відповідно до розділу ІІІ Уніфікованого закону про переводні векселі та прості векселі (Підписана в Женеві 7 червня 1930 року, та приєднаний Законом України N826-XIV від 06.07.1999), ТОВ «Прок» пред'явив, а ТОВ ВКФ «Політара» акцептував переводний вексель на суму 839 742,00 грн. з наступними реквізитами:

- Векселедавець: ТОВ «Візаві»

- Векселедержатель: ТОВ «Прок»

- Платник: ТОВ «ВКФ «Політара»

- Вексельний бланк: Серія АА №0011780

- Дата видачі: 01.04.2011 року

- Строк платежу: 03.10.2012 року

- Місце платежу: м. Київ

Відповідно до акту пред'явлення переводного векселя до оплати від 03.10.2012 року ТОВ «Прок» згідно зі ст.38 Уніфікованого закону про переводний та простий вексель було пред'явлено вищезазначений переводний вексель ТОВ ВКФ «Політара».

Згідно акту пред'явлення переводного векселя до оплати ТОВ «ВКФ «Політара» здійснює оплату в день складання даного акту в безготівковій формі на користь ТОВ «Прок».

Наступного дня після отримання грошових коштів у повному обсязі ТОВ «Прок» передано вексель ТОВ «ВКФ «Політара» з письмовим підтвердженням про отримання оплати по векселю.

Директором ТОВ «Прок» здійснено такий запис 03.10.2012.

ТОВ «ВКФ «Політара» на підтвердження даної операції надано платіжне доручення №1824 від 03.10.2012, що підтверджує факт перерахування коштів ТОВ «ВКФ «Політара» і, відповідно, погашення своїх зобов'язань по переводному векселю належним чином і в повному обсязі.

ТОВ «ВКФ «Політара» в особі директора Клімова В.С. та ТОВ «Візаві» в особі директора ОСОБА_2 18.04.2011 укладено додаткову угоду б/н до договору купівлі-продажу №1/12-07-С від 01.12.2007 про те, що станом на 18.04.2011 заборгованість ТОВ «ВКФ «Політара» перед ТОВ «Візаві» за товар, поставлений відповідно до умов договору, становить 751 860,10 грн.

Заборгованість виникла в результаті не виконання ТОВ «ВКФ «Політара» умов оплати, визначених ст.6 договору. Сторони встановили, що заборгованість погашається ТОВ «ВКФ «Політара» шляхом передачі ТОВ «Візаві» простих векселів на суму 751 860,10 грн. Дана Угода вступає в дію з моменту її підписання.

Відповідно до зазначеної угоди було складено акт прийому-передачі простого векселя від 18.04.2011, за яким ТОВ ВКФ «Політара» в особі директора Клімова В.С. передав, а ТОВ «Візаві» в особі директора ОСОБА_2 прийняв в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ВКФ «Політара» перед ТОВ «Візаві» простий вексель серії АА №0939833 на суму 251 860,10 грн. зі строком погашення 25.09.2012. Даний простий вексель передано ТОВ «Візаві», в особі новопризначеного директора Щербан Ю.А. шляхом індосаменту ТОВ «Оптдорснабторг» про що свідчить надпис на зворотній стороні векселя.

Відповідно до акту пред'явлення векселя до оплати від 25.09.2012 ТОВ «Оптдорснабторг» пред'явлено вексель до оплати ТОВ «ВКФ «Політара».

Згідно акту ТОВ «ВКФ «Політара» здійснено повну оплату в день складання даного акту в безготівковій формі на користь ТОВ «Оптдорснабторг» на р/р 26000063000006 в АТ «Финросбанк», МФО 328599.

Наступного дення після отримання грошових коштів у повному обсязі ТОВ «Оптдорснабторг» передано простий вексель ТОВ «ВКФ «Політара» з письмовим підтвердженням про отримання оплати по векселю, здійсненим на зворотній стороні векселя.

Директором ТОВ «Оптдорснабторг» Гапченко О.І. здійснено такий запис.

ТОВ «ВКФ «Політара» в підтвердження проведення розрахунків по векселю надано платіжне доручення №1795 від 25.09.2012р., чим підтверджено факт перерахування коштів і відповідно погашення ТОВ «ВКФ «Політара» зобов'язань по векселю належним чином і в повному обсязі.

Відповідно до зазначеної угоди від 18.04.2011 року складено акти прийому-передачі простих векселів № 2, № 3, за якими ТОВ «ВКФ «Політара» в особі директора Клімова В.С. передав, а ТОВ «Візаві» в особі директора ОСОБА_2 прийняв в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ВКФ «Політара» перед ТОВ «Візаві» прості векселі серії АА №0939834 та серії АА №0939835 на суму по 250 000,00 грн. кожний зі строком погашення відповідно 01.11.2012 та 05.11.2012.

У подальшому ТОВ «Візаві» в особі директора Щербан Ю.А. дані прості векселі передано шляхом індосаменту ТОВ «НПФ «Бассет», про що свідчать надписи на зворотній стороні векселів: «Платити наказу ТОВ «НПФ «Бассет».

Відповідно до актів пред'явлення векселів до оплати від 01.11.2012 та 05.11.2012 ТОВ «НПФ «Бассет» в особі директора Гарячкіна В.І. згідно зі ст. 38 Уніфікованого закону про переводні векселі та прості векселі зазначені векселі пред'явлено до оплати ТОВ «ВКФ «Політара».

Згідно актів пред'явлення до платежу ТОВ «ВКФ «Політара» повинно було здійснити повну оплату в день складання цих актів в безготівковій формі на користь ТОВ «НПФ «Бассет» на р/р 26003063000036 в АТ «Финросбанк», МФО 328599.

Наступного дня після отримання грошових коштів у повному обсязі ТОВ «НПФ «Бассет» передано прості векселі ТОВ «ВКФ «Політара» з письмовим підтвердженням на зворотній стороні векселів про отримання оплати.

Судом встановлено, що директором ТОВ «НПФ «Бассет» Горячкіним В.І. здійснено такі записи на зазначених векселях.

Проведення ТОВ «ВКФ «Політара» розрахунків по векселях підтверджується платіжними дорученнями №1956 від 01.11.2012 та №1970 від 05.11.2012, що обґрунтовує факт перерахування коштів ТОВ «ВКФ «Політара» належним чином і в повному обсязі, погашення зобов'язань за зазначеними векселями.

Отже, твердження відповідача про те, що ТОВ «ВКФ «Політара» не проведено розрахунків за вказаними вексельними операціями, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки повністю спростовуються вказаними вище обставинами.

Відповідач зазначив, що в ході перевірки взято до уваги вирок Славутицького міського суду №1-52/2010 від 10.11.2010 по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2, працюючого на посаді директора ТОВ «Візаві», згідно якого ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального Кодексу України та призначено покарання у вигляді, зокрема, позбавлення права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк два роки.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області №11-135 від 02.02.2011 вирок Славутицького міського суду Київської області від 10.11.2010 залишено без змін, тому дата набрання вказаним вироком законної сили - 02.02.2011.

Отже, відповідно до Ухвали Апеляційного суду Київської області ОСОБА_2 з 02.02.2011 по 01.02.2013 позбавлено права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.

Однак, ОСОБА_2 як директором ТОВ «Візаві» після 02.02.2011 підписано наступні документи:

- додаткову угоду №1 від 01.04.2011 до договору купівлі-продажу №1/12-07-С від 01.12.2007;

- переводний вексель Серії АА №0011780 на суму 839 742,00 грн.;

- авізо від 01.04.2011 №01/04/11-01;

- додаткову угоду б/н від 18.04.2011 до договору купівлі-продажу №1/12-07-С від 01.12.2007;

- акт прийому-передачі від 18.04.2011 простого векселя Серії АА №0939833 на суму 251 860,10 грн.;

- акт прийому-передачі від 18.04.2011 №2 простого векселя Серії АА №0939834 на суму 250 000,00 грн.;

- акт прийому-передачі від 18.04.2011 №3 простого векселя Серії АА №0939835 на суму 250 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2. 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, зазначені документи, підписані директором ТОВ «Візаві» в особі ОСОБА_2, на думку податкового органу, не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими.

Відповідачем при наданні заперечень до позову було залучено копію трудової книжки ОСОБА_2, у якій запис про позбавлення права ОСОБА_2 обіймати посади, пов'язані з виконання організаційно-господарських обов'язків строком на два роки з 02.02.2011 до 01.02.2013, здійснено 25.06.2011.

Згідно статті 32 Кримінально-виконавчого кодексу України власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засудженого зобов'язаний: не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду звільнити засудженого з посади, яку він займає, або від того виду професійної діяльності, права на яку він позбавлений, внести до трудової книжки засудженого запис про те, на якій підставі, на який строк і які посади він позбавлений права обіймати або яким видом професійної діяльності він позбавлений права займатися, та повідомити кримінально-виконавчу інспекцію про виконання вимог вироку. У разі невиконання власником підприємства, на якому працює засуджена особа, вироку суду щодо особи, позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно зі ст. 382 КК України.

Відповідачем не надано суду доказів невиконання власником ТОВ «Візаві» вимог кримінально-виконавчої інспекції про звільнення ОСОБА_2 з посади директора підприємства.

Згідно наявної в матеріалах справи фотокопії протоколу № 2 ОСОБА_2 звільнено з посади директора ТОВ «Візаві» 27.05.2011, тобто через місяць після підписання зазначених вексельних документів.

Набуття законної сили вироком Славутицького міського суду №1-52/2010 від 10.11.2010 по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2, згідно якого йому було призначено покарання у виді, зокрема, позбавлення права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк два роки автоматично не звільнило його з посади директора, а лише стало передумовою подальшого звільнення.

Отже, ОСОБА_2 перебував на посаді директора ТОВ «Візаві» до моменту прийняття відповідного рішення Загальними Зборами Товариства, яке і було прийнято відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Норми чинного законодавства встановлюють презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Недійсність оспорюваного правочину встановлюється судом.

За правилами статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено що, у випадку коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом

Згідно статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Позивач повідомив, що посадові особи ТОВ «ВКФ «Політара» не були обізнані про наявності вироку стосовно директора ТОВ «Візаві».

Крім того, факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно пункту 1 9.2. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні i т. iн.).

У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає. Так, ТОВ «Візаві» своїми діями (передача векселів за індосаментом) схвалило всі вчинені директором ОСОБА_2 правочини стосовно цих векселів.

Крім того, як повідомив позивач та що не заперечувалось відповідачем, ТОВ «Візаві» звітувало до ДПІ у м. Славутич, при цьому всі декларації, що подавались після 02.02.2011 підписувались саме директором ОСОБА_2

Всі податкові декларації прийняті ДПІ у м. Славутич, жодних дій щодо невизнання декларацій податковою звітністю не здійснено, отже, відповідач не вважав протиправним підписання податкових декларацій ОСОБА_2

Судом також було встановлено, що відповідно до Ухвали Господарського суду Запорізької області від 29.09.2011 № 26/5009/3810/11 ТОВ «Візаві» ліквідовано у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ Виконавчим комітетом Запорізької міської ради вчинено запис від 25.10.2011 №1 103 117 0017 029918 «Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом».

Відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено суб'єкта господарювання, який був однією зі сторін у справі.

У той же час відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України до інших доходів включається суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді

Однак, визначення коштів в сумі 1 591 602,10 грн., сплачених ТОВ «ВКФ «Політара» за виданими на користь ТОВ «Візаві» векселями, безповоротною фінансовою допомогою, що отримана ТОВ «ВКФ «Політара», внаслідок того, що зазначена юридична особа була ліквідована, є таким, що не відповідає правовим нормам вексельного обігу.

Законодавство про вексельний обіг в Україні складається з Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, Законів України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про обіг векселів в Україні», інших нормативних актів, і за змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі (передачі) векселя припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за укладеним договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Отже, з моменту видачі ТОВ «ВКФ «Політара» векселів ТОВ «Візаві» первісні грошові зобов'язання ТОВ «ВКФ «Політара» за укладеними договорами перед цими кредиторами припинилися та виникли зобов'язання сплатити грошові кошти за цими векселями, за якими розпочався новий строк позовної давності, а відтак, наведена трансформація зобов'язань виключає можливість їх кваліфікації як безповоротної допомоги. Крім того, всі ці векселі були пред'явлені до оплати і своєчасно оплачені. При цьому всі видані ТОВ «ВКФ «Політара» на користь ТОВ «Візаві» векселі відповідають всім формальним вимогам заповнення. ТОВ «ВКФ «Політара» дотримано відповідного порядку обліку цих векселів (зокрема, включено їх до реєстру векселів, оприбутковано бланки виданих векселів), що підтверджує правове значення цих векселів та відповідність податковій дисципліні стосовно відображення у податковому обліку зобов'язань за цими векселями.

Не може впливати на вексельні зобов'язання факт подальшої ліквідації ТОВ «Візаві», оскільки векселі як активи не втратили своєї правової сили та могли надалі використовуватися в обігу.

Судом встановлено факт подальшої передачі всіх векселів за індосаментом від ТОВ «Візаві» до ТОВ «НПФ «Бассет» та ТОВ «Оптдорснабторг», про що свідчать відповідні написи на векселях, пред'явлених позивачу до оплати, а також погашення ТОВ «ВКФ «Політара» грошових зобов'язань за цими векселями своєчасно, належним чином та в повному обсязі.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що заборгованість ТОВ «ВКФ «Політара» перед ТОВ «Візаві» в сумі 1 591 602,10 грн., за виданими на користь цього кредитора векселями, це безповоротна фінансова допомога, є неправомірним і таким, що не відповідає фактичним обставинам та вимогам закону.

Судом також встановлено, що станом на 01.10.2010 у ТОВ ВКФ «Політара» рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Візаві» на суму 1 046 042,60 грн. за поставлений товар згідно договору №1/12-07 від 01.12.2007 року .

ТОВ «Візаві» і ТОВ «ВКФ «Політара» 29.04.2011 укладено додаткову угоду, якою встановлено, що станом на 29.04.2011 заборгованість ТОВ «ВКФ «Політара» перед «Візаві» за товар, поставлений відповідно до умов договору, становить 1 046 042,60 грн.

Заборгованість виникла в результаті невиконання ТОВ «ВКФ «Політара» умов оплати, визначених умовами договору. Сторони домовились зупинити дію договору і встановили, що заборгованість погашається шляхом передачі ТОВ «ВКФ «Політара» простих векселів ТОВ «Візаві» на суму 1 046 042,60 грн.

Відповідно до зазначеної угоди сторонами 29.04.2011 складено акти прийому-передачі простих векселів: №1, № 2, № 3 та № 4 за якими ТОВ ВКФ «Політара» передало, а ТОВ «Візаві» прийняло в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ВКФ «Політара» перед ТОВ «Візаві» прості векселі: серії АА №0939836 на суму 296 042,60 грн. зі строком погашення 09.11.2012, серії АА №0939837 на суму 250 000,00 грн. зі строком погашення 16.11.2012, серії АА №0939838 на суму 250 000,00 грн. зі строком погашення 30.11.2012, серії АА №0939839 на суму 250 000,00 грн. зі строком погашення 07.12.2012.

У подальшому ТОВ «Візаві», в особі новопризначеного директора Гольдман Т.В. дані прості векселі передано шляхом індосаменту ТОВ «НПФ «Бассет», про що свідчать надписи на зворотній стороні векселів: «Платити наказу ТОВ «НПФ «Бассет». Відповідно до актів пред'явлення векселя до оплати від 09.11.2012, 16.11.2012, 02.12.2012 року та 10.12.2012 ТОВ «НПФ «Бассет» згідно зі ст.38 Уніфікованого закону про переводні векселі та прості векселі зазначені векселі пред'явлено до оплати ТОВ «ВКФ «Політара».

Згідно актів пред'явлення до платежу ТОВ «ВКФ «Політара» повинно було здійснити повну оплату в день складання цих актів в безготівковій формі на користь ТОВ «НПФ «Бассет» на р/р 26003063000036 в АТ «Финросбанк», МФО 328599.

Наступного дня після отримання грошових коштів в повному обсязі, а ТОВ «НПФ «Бассет» передано прості векселі ТОВ «ВКФ «Політара» з письмовим підтвердженням на зворотній стороні векселів про отримання оплати.

Судом встановлено, що директором ТОВ «НПФ «Бассет» Горячкіним В.І. здійснено дані записи.

ТОВ «ВКФ «Політара» на підтвердження проведення розрахунків по векселях надано платіжні доручення від 12.11.2012 №2014, від 16.11.2012 №2036, від 03.12.2012 №2096 та від 10.12.2012 №2132, що підтверджує факт перерахування коштів ТОВ «ВКФ «Політара» належним чином і в повному обсязі, та відповідно погашення зобов'язань за зазначеними векселями.

Як зазначено вище, Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.09.2011 №26/5009/4410/11 ТОВ «Візаві» ліквідовано у зв'язку з визнання його банкрутом, а Виконавчим комітетом Запорізької міської ради вчинено відповідний запис в ЄДРПОУ.

Відповідачем визначено заборгованість ТОВ «ВКФ «Політара» в сумі 1 046 042,60 грн., за виданими на користь ТОВ «Візаві» векселями безповоротною фінансовою допомогою, отриманою ТОВ «ВКФ «Політара» внаслідок того, що зазначену юридичну особу було ліквідовано.

Однак висновок податкового органу про кваліфікацію заборгованості ТОВ «ВКФ «Політара» перед ТОВ «Візаві» в сумі 1 046 042,60 грн., за виданими на користь цього кредитора векселями безповоротною фінансовою допомогою з наведених правових підстав також є необґрунтованим і таким, що суперечить вимогам закону.

Отже, висновки Акту від 21.11.2012 № 376/22/31561738, які стали підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 606 658,28 грн., є необґрунтованими, тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 № 0000192201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правових наслідків для позивача вказаного вироку Славутицького міського суду №1-52/2010 від 10.11.2010, суд зазнає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У той же час, в ході розгляду даної адміністративної справи судом оцінюється дотримання позивачем вимог податкового законодавства за наслідками вказаних господарських взаємовідносин та обґрунтованість висновків і відповідних рішень відповідача, та не розглядається питання правомірності перебування на посаді директора особи, щодо якої набрало законної сили рішення про позбавлення права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.

Норми ч. 4 ст. 72 КАС України поширюються лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок.

Обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо фізичної особи, які не можуть бути достатніми доказами при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність платників податків за порушення законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та прийнятих рішень.

З урахуванням викладеного суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а висновки податкового органу є безпідставними та неправомірними.

Відповідно до ч.1.ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 2 294,00 грн. (платіжне доручення № 2338 від 19.02.2013), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись статтями 69,70,71,94, 122, 158-153, 167, 257 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Славутич Київської області від 06 грудня 2012 року № 0000192201.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Політара» (ЄДРПОУ 31561738) судові витрати у сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.