Рішення № 32930638, 06.08.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 р. Справа № 923/839/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Джерело" м. Херсон

до відповідача-1- приватного підприємства "Стройкранінвест" м. Херсон

відповідача-2- товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Актив" м. Херсон

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Котенко Т.В.

від відповідача - 1 - уповноважені особи Делікатний І.М., Прохода І.О.

від відповідача - 2 - не прибув

Відкрите акціонерне товариство "Джерело" (позивач) звернулось з позовом про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 17/09-12 від 20.09.2012року, який укладено між приватним підприємством "Стройкранінвест" (відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тепло Актив" (відповідач-2).

Позивач посилається на те, що 02.07.2012року між ним та відповідачем-1 було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 16, але він не має можливості користуватися орендованим майном, оскільки частину цього майна відповідач-1 повторно передав в оренду відповідачу-2 за договором № 17/09-12 від 20.09.2012року, що порушує його права щодо володіння орендованим майном.

Ухвалами суду від 11.07.2013року та від 23.07.2013року розгляд справи відкладався.

В засіданні 06.08.2013року представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що спірний договір не відповідає вимогам закону, його було укладено під впливом помилки, а тому відповідно до ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 229 ЦК України просить визнати його недійсним.

Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач жодного платежу за договором оренди від 02.07.2012року не здійснив, у зв'язку з чим між позивачем та відповідачем-1 в усній формі було укладено додаткову угоду № 1 від 20.09.2012року до договору оренди про вилучення частини майна з переліку орендованого позивачем майна, про що сторонами складено акт приймання-передачі, тому 20.09.2012року ним було укладено з відповідачем-2 договір оренди № 17/09-12 і позивач не мав жодних заперечень. У зв'язку з несплатою позивачем плати за договором від 02.07.2012року, відповідач-1 вважав розірваним договір оренди з 31.12.2012року, так як сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 31.12.2012року, яка ним надіслана позивачу факсом.

Відповідач-2 в наданому до суду відзиві позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що при укладенні договору оренди № 17/09-12 від 20.09.2012року орендодавець (відповідач-1) надав документи, які підтверджували його право власності на об'єкт оренди, а про наявність договору від 02.07.2012року йому не було відомо.

Представник відповідача-2, який був присутній в засіданні суду 23.07.2013року, своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду 06.08.2013року не прибув, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи належним чином за адресою м.Херсон, вул.Радянська №8-А, яка відповідає адресі, зазначеній в реєстраційних документах відповідача-2.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

Неявка в засідання суду представника відповідача-2 спрямована на затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача-2 не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача-2, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між відкритим акціонерним товариством "Джерело" (позивач по справі) та приватним підприємством "Стройкранінвест" (відповідач-1) 02.07.2012року укладено договір оренди цілісного майнового комплексу №16 відповідно до якого в користування позивача на умовах оренди відповідач-1 передав майно цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. 9 Східна, б/н та складається з: адмінбудівлі (літера А), загальною площею 2636,4 кв.м.; казанной (літера В), площею забудови 662,2 кв.м., насосної станції (літера К), площею забудови 161,2 кв.м. підсобного корпусу (літера Г), площею забудови 2709,0 кв.м.; основного корпусу (літера Р), загальною площею 10163,9 кв.м., артезіанських свердловин (№№ 9, 11, 12); складу (літера С), площею забудови 226,9 кв.м.; автомобільних вагів та прохідної (літера Щ), площею забудови 133,2 кв.м., гаражу (літера З), площею забудови 520,00 кв.м.; градірні (літера Н), площею забудови 77,5 кв.м.; навісу (літера Ж), площею забудови 1596,00 кв.м.; сторожки (літера Я), площею забудови 15,8 кв.м.; відділу водопідготовки (літера Т), площею забудови 74,4 кв.м.; трансформаторної (літера І), площею забудови 66,3 кв.м.; тонелю ( № 19); огорожі ( №№ 1-3); очисних споруд (№5); ємкостей (№№ 15, 16, 17); мостіння (№1), складу (літера Б), площею забудови 167,6 кв.м.; підсобного корпусу (літера Д), площею забудови 732,6 кв.м.; складу (літера Ц), площею забудови 443,7 кв.м.; складу (літера Ю), площею забудови 93,00 кв.м., складу (літера Щ), площею забудови 15,6 кв.м.; складу (літера Ч), площею забудови 119,6 кв.м., сторожки (літера Є), площею забудови 11,4 кв.м.; диспетчерської (літера О), площею забудови40,00 кв.м., диспетчерської (літера П), площею забудови 30,9 кв.м.; недобудованої будівлі (літера У), площею забудови 30,2 кв.м.; недобудованої будівлі (літера М), площею забудови 43,5 кв.м.; туалету (літера З), площею забудови 1,2 кв.м.; контейнеру для води (№4); бункера (№6); насосної станції, що будується (№7); воріт (№8); димової труби (№10); ємкості (№13); емкості (№14); водонапірної башти (№18); ємності (№20).

Комплекс розташований на земельній ділянці площею 7,2075 га, кадастровий номер 6510165300:04:022:0001 та на земельній ділянці, площею 0,3516 га, кадастровий номер 6510165300:04:022:0002.

Комплекс надається в оренду для здійснення господарської діяльності орендаря.

Строк дії договору сторонами узгоджено пунктом 2.1 договору - 30 місяців з моменту прийняття його за актом приймання-передачі.

Наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 02.07.2012року підтверджується факт передачі в користування позивача вищезазначеного майна цілісного майнового комплексу.

20.09.2012року між приватним підприємством "Стройкранінвест" (відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тепло Актив" (відповідач-2) укладено договір оренди відповідно до якого відповідач-1 передає в користування відповідача-2 частину нерухомого майна, розташованого за адресою м.Херсон, вул. 9 Східна б/н, а саме: частину приміщень літ. Р площею 3431,9кв.м. із 10694,38 кв.м.; частину приміщень літ.А площею 137,6кв.м.із 976кв.м.

Таким чином, під час дії договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.07.2012року №16, в користування відповідача-2 відповідач-1 передає частину майна, яке знаходилося у володінні позивача на правах оренди.

Позивач просить визнати недійсним укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір оренди від 20.09.2012року, посилаючись на те, що він не відповідає вимогам закону, укладений під впливом помилки та порушує його права щодо володіння та користування орендованим майном.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Правовідносини сторін за спірним договором оренди регулюються главою 58 ЦК України, параграфом 5 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 761 ЦК України право передачі майна в найм має власник речі або особа якій належать майнові права. Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ГК України орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Як встановлено матеріалами справи, за договором оренди від 02.07.2012року відповідач-1 передав в користування позивача строком на 30 місяців майно цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. 9 Східна, б/н.

До закінчення строку оренди, 20.09.2012року, відповідач-1 уклав з відповідачем-2 договір оренди та передав в його користування частину майна цілісного майнового комплексу, яке на цей час знаходилося в законному володінні позивача, вилучивши тим самим з його володіння нерухоме майно яке є предметом оренди від 02.07.2012року та передавши частину приміщень літ. Р площею 3431,9кв.м., із переданих позивачу 10694,38 кв.м., та частину приміщень літ. А площею 137,6кв.м., із переданих в користування позивача 976кв.м.

Таким чином, в порушення вимог ст. 761 ЦК України відповідач-1 за договором від 20.09.2012року передає в оренду відповідачу-2 те майно, яким на час укладання спірного договору володіє позивач на законних підставах і якому відповідно до пункту 5.1.2 договору оренди від 02.07.2012року відповідач-1 передав право передачі в суборенду частини об'єктів цілісного майнового комплексу які розташовані в м. Херсоні по вул. 9 Східній, б/н, тим самим обмеживши своє право передачі в оренду об'єктів, які є предметом оренди за договором від 02.07.2012року.

Крім того, відповідно до договору оренди від 02.07.2012року ( пункти 4.4.1, 4.4.2) відповідач-1 зобов'язаний передати позивачу приміщення, зазначені в пункті 1.1 договору та ключі від них і не чинити перепон позивачу у користуванні цими приміщеннями відповідно до їх призначення, в тому числі і частиною приміщень літ.Р площею 3431,9кв.м. та частиною приміщень літ.А площею 137,6кв.м., однак в порушення зазначених обов'язків за договором оренди від 02.07.2012року відповідач-1 під час дії договору оренди зазначені приміщення передає відповідау-2 , незаконно вилучивши їх з користування позивача.

Таким чином, право позивача на користування та володіння частиною орендованих приміщень літ.Р площею 3431,9кв.м.частиною приміщень літ.А площею 137,6кв.м. спірним договором оренди від 20.09.2012року порушено, оскільки відповідач-1 безпідставно передав їх в оренду відповідачу-2, тому позивач відповідно до ст.. 396 ЦК України має право на захист свого права в тому числі і від власника.

Доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем-1 не надано жодних доказів які б відповідали принципам належності та допустимості в розумінні ст. 32, 34 ГПК України та підтверджували б викладені у відзиві обставини щодо укладення між позивачем та відповідачем-1 додаткових угод №1 від 20.09.2012року та №2 від 31.12.2012року, якими, як стверджує відповідач-1, були внесені зміни в договір оренди від 02.07.2012року та виключено із договору оренди частину приміщень літ. Р площею 3431,9кв.м. та частину приміщень літ. А площею 137,6кв.м., а в наступному, з 31.12.2012року розірвано договір оренди.

Відповідач-1 посилається на те, що не має можливості надати суду додаткові угоди № 1 та № 2 до договору оренди від 02.07.2012року та акт приймання-передачі від 20.09.2012року, оскільки всі їх примірники знаходяться у позивача, якому вони були надіслані факсом.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ст.. 208 ЦК України, а також відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 договору оренди від 02.07.2012року будь-які угоди між юридичними особами, в тому числі і зміни в договір, або його розірвання укладаються в письмовій формі.

Порядок внесення змін до договору також встановлений ст. 188 ГК України та ч. 1 ст. 651 ЦК України, відповідно до яких зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а сторона яка одержала пропозицію, у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі ж недосягнення згоди щодо зміни або розірвання договору, або у разі неодержання відповіді на протязі 20 днів, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Передбачених законом письмових угод сторін щодо внесення змін та розірвання договору оренди від 02.07.2012 року у встановленому законом порядку відповідач-1 суду не надав, а позивач категорично заперечує факт існування зазначених угод та стверджує, що відповідач-1 не звертався до нього з такими пропозиціями і письмових угод не надсилав.

Таким чином, відповідачем-1 не надано належних передбачених законом доказів які б свідчили про те, що договір оренди від 02.07.2012року було змінено або розірвано у встановленому законом порядку.

Ніякими належними доказами не підтверджені і посилання відповідача-1 на те, що він надіслав позивачу факсом додаткові угоди №1 від 20.09.2012року до договору оренди про вилучення частини майна з переліку орендованого позивачем та додаткову угоду №2 від 31.12.2012року про розірвання договору оренди, а тому він вважав, що між сторонами існує домовленість відповідно про внесення змін в договір та його розірвання. Зазначене лише свідчить про те, що при укладанні договору оренди від 20.09.2012року з відповідачем-2 відповідач-1 діяв під впливом помилки щодо істотних умов договору, а саме - предмету договору, складу і вартості майна, а також строку договору оренди.

Посилання відповідача-1 на те, що позивач не виконував обов'язків за договором оренди від 02.07.2012року та не сплачував йому орендної плати не свідчать про факт розірвання договору або внесення в нього змін щодо складу орендованого майна в установленому ч.1 ст. 651 ЦК України, ст.188, ч.3 ст.290 ГК України, порядку, якщо між сторонами не було досягнуто згоди щодо його розірвання або внесення змін. До того ж жодних доказів того, що відповідач-1 звертався до позивача з вимогами про сплату боргу, шляхом передачі зазначеного спору на розгляд суду, також не надано.

Не надано відповідачем-1 і доказів на підтвердження відмови від договору оренди. Так, відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зазначеною нормою права встановлено порядок припинення договору оренди у разі односторонньої відмови від договору. Однак будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач-1 надсилав позивачу повідомлення про відмову від договору до матеріалів справи також не надано.

До того ж, позивач посилається на те, що відповідно до ч.6 ст. 762 ЦК України він звільняється від обов'язку сплачувати орендну плату за частину майна яке знаходилося в користуванні відповідача-2 з 20.09.2012року, через обставини за які він не відповідає, однак відповідачем-1 виставлялися йому рахунки на оплату всього об'єкту цілісного майнового комплексу без перерахунку вартості орендної плати щодо об'єктів, які фактично використовувалися відповідачем-2 з 20.09.2012року і за які він сплачував орендну плату.

Таким чином, з урахуванням аналізу вищезазначених норм права та взаємовідносин сторін, станом на день укладення договору оренди з відповідачем-2 та передачі йому відповідачем-1 частини зазначеного з договорі від 20.09.2012року майна, договір оренди укладений 02.07.2012року відповідачем-1 з позивачем, був чинним і відповідно до вимог ст. 629 ЦК України під час його дії він має силу закону і є обов'язковим для виконання сторонами, а відповідач-1 не може вважати себе вільним від зобов'язань накладених цим договором і зобов'язаний дотримуватися взятих на себе зобов'язань під загрозою застосування до нього цивільно-правових санкцій.

Однак, в порушення вимог закону, частину об'єктів оренди які знаходилися в користуванні позивача на законних підставах, відповідач-1 незаконно передав в користування відповідача-2 за договором оренди від 20.09.2012року, чим порушив права позивача, тому відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, ст.. 20 ГК України позивач має право на захист своїх цивільних прав та інтересів, в тому числі шляхом визнання недійсним правочину укладеного між відповідачами.

На підставі зазначених норм права, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 17/09-12 від 20 вересня 2012 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.. 49 ГПК України відносяться на відповідача-1

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень № 17/09-12 від 20 вересня 2012 року, укладений між приватним підприємством «Стройкранінвест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тепло Актив».

3. Стягнути з приватного підприємства "Стройкранінвест" м. Херсон, вул. Садова, 9-Б кв. 5, р/рахунок 26005000064037 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023 ідентифікаційний код 35120955 на користь відкритого акціонерного товариства "Джерело" м. Херсон, вул. 9 Східна, б/н, р/рахунок 26000184455 в ПАТ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478 ідентифікаційний код 05396669 - 1147грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 серпня 2013 р.

Суддя З.І. Ємленінова