Постанова № 32930516, 06.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р. Справа №922/814/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Мащенко І.В., дов. №419 від 18.03.2013

відповідача - ОСОБА_2 - особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків (вх.№ 1871Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.13 р. по справі № 922/814/13-г

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківпродмаш", м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про розірвання договору та стягнення 21000,00 грн.,-

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про розірвання договору № 02.12 від 01.03.2012 року, укладеного між сторонами та просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 21000,00 грн., перерахованих позивачем в якості передплати за роботи, які відповідач повинен був виконати згідно своїх зобов'язань за договором № 02.12 від 01.03.2012 року. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на приписи ст.ст. 11, 509, 524, 525, 526, 530, 610-612, 614, 901, 902, 906, 907 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.13 р. по справі № 922/814/13-г (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Розірвано договір № 02.12 від 01.03.2012 про надання послуг, укладений 01 березня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 та ПрАТ "Харківпроодмаш". Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "Харківпродмаш" 21000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач - ФОП ОСОБА_2, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22.04.13 р. по справі № 922/814/13-г скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що ніяких претензій від позивача стосовно розірвання договору № 02.12 від 01.03.2012 року та повернення отриманих на виконання умов договору коштів не отримував. Також скаржник зазначає, що керівництво позивача було повідомлено про хід виконання відповідачем робіт, але ж всі питання вирішувались в усному порядку, крім того, наполягає на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, посилаючись на відмову суду у прийнятті додаткових доказів, підтверджуючих заперечення на позов. З цих підстав просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.03.2012 року між відповідачем (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено договір №02.12 про надання послуг, відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з ремонту та технічного обслуговування машин та обладнання промислового застосування.

Пунктом 1.2. сторони обумовили, що вид та зміст робіт визначається у кошторисі, підписаному сторонами та є додатком до даного договору.

Відповідно до кошторису № 3 до договору № 02.12 від 01.03.2012 року роботами за договором є ремонт гільйотини моделі ScTP 10/2500. Строк виконання робіт визначений - 40 робочих днів з дня початку фінансування робот. Вартість робіт складає 30450,00 грн.

Пунктом 3.2. сторони встановили, що в термін 3-х банківських днів з дня підписання кошторису замовник здійснює попередню оплату в розмірі 50% від суми, відповідно до виставленого виконавцем рахунку.

Кінцевий розрахунок за договором здійснюється на підставі виставленого виконавцем рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця на протязі 5-ти банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. (п.3.3. договору)

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться у ст. 526 ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо попередньої оплати робіт виконав в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку ПАТ "Харківпродмаш" про перерахування 15000,00 грн. та 6000,00 грн. передплати за ремонт гільйотини згідно рахунку №5 від 09.07.2012 року та рахунку №7 від 28.08.2012 року. (а.с. 23-25)

Матеріалами справи також підтверджується, що 12.09.2012 року відповідач направив на адресу позивача лист в якому просив позивача продовжити строк виконання робіт до 10.10.2012 року.

Проте, позивач роботи у визначений та продовжений сторонами строк, а саме, до 10.10.2012 року, не виконав.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором,

Так, укладений між сторонами договір про надання послуг за своєю правовою суттю має ознаки договору підряду.

Приписами ч.2 ст. 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Так, матеріалами справи підтверджено, що в погоджений сторонами строк, а саме до 10.10.2012, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

16.11.2012 року позивач направив на адресу відповідача лист №1822 в якому просив відповідача, у зв'язку з невиконанням робіт по договору, або виконати роботи, або повернути грошові кошти на протязі 3-х днів з моменту отримання листа.

18.12.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 2039 в якій повідомляв відповідача про розірвання договору та просив повернути грошові кошти.

Вказані листи були залишені відповідачем без відповіді.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про розірвання укладеного договору №02.12 від 01.03.2012 року та стягнення перерахованих позивачем коштів в розмірі 21000,00 грн.

Так, приписами ч.2 ст.651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору, передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи норми ч.2 ст.651 ЦК України та факт невиконання чи неналежного (несвоєчасного) виконання такої істотної умови договору про надання послуг, як виконання робіт у термін, письмово погоджений сторонами, а саме, до 10.10.2012, колегія суддів вважає достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що претензії позивача про розірвання договору та повернення грошових коштів ним не були отримані. Проте, дане твердження відповідача спростовується матеріалами справи, якими підтверджується направлення позивачем зазначених претензій на адресу відповідача та їх повернення на адресу відправника з позначкою пошти «за терміном зберігання».

Так, в апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що усі питання по договору вирішувались в усному порядку, а керівництво позивача було обізнано, що під час виконання обумовлених робіт у відповідача виникли додаткові витрати, в той час як позивачем було перераховано лише 21000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису,має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

З огляду на вказані приписи, колегія суддів не може прийняти дане твердження відповідача про неможливість закінчення виконання робіт за договором у зв'язку із збільшенням витрат на проведення ремонтних робіт, оскільки умовами договору (п.7.3.) сторони встановили, що всі зміни та доповнення договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовій формі та підписані сторонами. Проте, доказів письмового узгодження сторонами змін щодо строку або вартості робіт після 10.10.2013р. відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

До апеляційної скарги відповідачем були надані копії накладних на придбання матеріалів, необхідних для виконання робіт за договором, проте, доказів звернення відповідача до замовника (позивача) про наявність додаткових витрат, які не були передбачені кошторисом №3 до договору №02.12 від 01.03.2012 відповідач також суду не надав. Крім того, спірним договором придбання відповідачем матеріалів не було передбачено.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статі 629 ЦК України).

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України договором підряду є договір, відповідно до якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами спірного договору, документом, який підтверджує виконання робіт, є підписаний сторонами акт виконаних робіт, який готує виконавець. (п.4.4.)

Проте, доказів звернення до позивача для підписання зазначеного акту відповідачем суду не надано.

Суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини, а також факт невиконання відповідачем умов укладеного договору в обумовлені строки, визнав позовні вимоги про розірвання договору №02.12 від 01.03.2012 року, укладеного між сторонами по справі, правомірними, обґрунтованими матеріальними нормами права та такими, що підлягають задоволенню.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що він не мав достатньо часу на подання до суду першої інстанції інших доказів по справі.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Матеріалами справи підтверджується, що саме за клопотанням відповідача суд першої інстанції двічі відкладав розгляд справи, отже відповідач мав достатньо часу для подання до суду доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також надання усіх необхідних доказів по справі. Крім того, надані відповідачем в обґрунтування апеляційної скарги копії товарних чеків та копії креслень вже містяться в матеріалах справи та їм надана належна правова оцінка судом першої інстанції.

Враховуючи, що станом на день прийняття рішення відповідачем доказів виконання договору не надано, сторонами не було досягнуто домовленості щодо продовження строків виконання робіт за укладеним договором після 10.10.2012 року, а також той факт, що сторонами не було підписано акт приймання виконаних робіт, яким підтверджується виконання відповідачем умов укладеного договору, а також не надано доказів його виконання, тому суд першої інстанції, з урахуванням дійсних обставин справи, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про розірвання договору №02.12 від 01.03.2012 та стягнення грошових коштів в розмірі 21000,00 грн., сплачених позивачем в якості авансу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 р.

На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 651 Цивільного кодексу України, статтями ч. 3 ст. 22, ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

постановила:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 р. по справі № 922/814/13-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 05 серпня 2013 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Барбашова С.В.

Білецька А.М.