Рішення № 32930170, 09.08.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/2549/13-ц

Провадження № 2/265/1256/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Адамової Т. С.,

при секретарі Хайтуловій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення, третя особа: Орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2013 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі представника за довіреністю Долімбаєва К.М. звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з зазначеним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 14 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит №MR14G40000002377, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 189375,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,00% на рік з кінцевим терміном повернення 14 грудня 2037 року та на забезпечення виконання зобов'язань передала в іпотеку Банку трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. 18 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до договору про іпотечний кредит, відповідно до якої сума наданого кредиту становила 41023,23 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,17% на місяць, строком повернення до 14 грудня 2027 року. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за договором, станом на 14 березня 2012 року, утворилася заборгованість в розмірі 72620,88 доларів США. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 09 січня 2013 року, яким було змінено рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 листопада 2012 року, в рахунок зазначеної заборгованості ОСОБА_2 було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаної квартири. Однак ОСОБА_2 в добровільному порядку протягом одного місяця не виїхала із вказаної квартири та отримавши письмові вимоги банку про виселення, проігнорувала їх. Посилаючись на діюче законодавство представник позивача просить суд виселити ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі, що є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого поширюється на адресу вказаної квартири, а також стягнути з відповідачки судові витрати, пов'язані з подачею даного позову.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд виселити з квартири АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки, ОСОБА_2 з її неповнолітньою донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого поширюється на адресу вказаної квартири, а також стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані з подачею даного позову.

Ухвалою суду від 09 серпня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині зняття з реєстрації відповідачів, які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

У судове засідання представник позивача Пархоменко М.О., яка діє на підставі довіреності, не з'явилася, надала заяву з проханням розглядати справу в її відсутність, уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 діюча в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала посилаючись на їх безпідставність.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася за невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином.

У судове засідання представник третьої особи Красильникова Н.В., яка діє на підставі довіреності, не з'явилася, надавши заяву з проханням розглядати справу в відсутність представника Органу опіки та піклування, при винесенні рішення просила врахувати інтереси неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з'ясувавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України (що діє з 01 січня 2004 року, зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, ч.1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, ч.3 та ч.4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 14 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит №MR14G40000002377, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 189375,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,00% на рік з кінцевим терміном повернення 14 грудня 2037 року.

14 грудня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №MR14G40000002377, згідно умов якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

18 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до договору про іпотечний кредит, відповідно до якої сума наданого кредиту становила 41023,23 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,17% на місяць, строком повернення до 14 грудня 2027 року.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 09 січня 2013 року, яким було змінено рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 листопада 2012 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 14 грудня 2007 року в розмірі 72620,88 доларів США, було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаної квартири ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені позичальника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року №898-IV (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЗУ «Про іпотеку») звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно. їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З акту ККП «Керуюча компанія «Східна» від 25 червня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зняті з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1, але зі слів сусідів в квартирі проводяться ремонтні роботи, що свідчить про те, що відповідачі фактично мешкають в зазначеній квартирі.

21 січня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» замовним листом направлялось повідомлення за адресами проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про необхідність протягом місяця з дня отримання вимоги, добровільно звільнити нерухоме квартиру АДРЕСА_1 разом з усіма членами сім'ї та іншими мешканцями, однак на пред'явлені вимоги відповідачі не відреагували, порушення не усунули.

Отже, вимоги ст.40 вказаного Закону банком виконані в повному обсязі, оскільки після прийняття рішення про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру, відповідачам направлена вимога про добровільне звільнення вказаної квартири протягом одного місяця з дня отримання відповідної вимоги, однак останні не звільнили квартиру добровільно.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 Житлового кодексу України від 30 червня 1983 року №5464-Х (зі змінами та доповненнями).

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки є обґрунтованими, а тому позов ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідачів на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» суму сплаченого останнім судового збору за розгляд немайнового спору у розмірі 114 гривень 70 копійок порівну, по 57 гривень 35 копійок з кожного.

Керуючись ст.ст.88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення, третя особа: Орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із її неповнолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з квартири АДРЕСА_1 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполі Донецької області, яка є предметом іпотеки, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», юридична адреса: 49094 місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок №50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №64993919400001, МФО 305299, витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 гривень 70 копійок порівну, по 57 гривень 35 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя_______Т.С.Адамова