Постанова № 32928204, 29.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року ( 15 год. 35 хв.)Справа № 808/2598/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, м. Запоріжжя

про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю

від позивача: Железняк О.В., довіреність від 04.03.2013

від відповідача: Школова Ю.В., довіреність № 520/10/08-27-10 від 15.07.2013

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача №0000032221 від 22.02.2013.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що прийняття оскаржуваного ППР здійснено податковим органом з порушенням строків давності, оскільки спірні правовідносини мали місце протягом квітня-грудня 2009 року, податкові декларації з ПДВ подавались своєчасно, тобто у травні-грудні 2009 року та січні 2010 року, а тому станом на день прийняття оскаржуваного ППР минуло 1095 днів, що виключає можливість податкового органу визначати підприємству грошові зобов'язання по сплаті ПДВ за період квітень-грудень 2009 року. Крім того, зазначає, що станом на момент перевірки на підприємстві дійсно були відсутні податкові накладні по операціям з підприємствами ПП «Кемпінгстрой», ПП «Колгри», ТОВ «Форум-мет», ТОВ «ВП «Ізоспан», ТОВ «ВП «Резидент», оскільки були вилучені підприємством для знищення, про що складено акт від 16.04.2010 № 1. Натомість зазначає, що господарські операції з вищепереліченими контрагентами та позивачем були предметом дослідження планової перевірки ДПІ у Комінарському районі м. Запоріжжя за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 (акт від 30.03.2010 № 941/2305/23790367). Вказане на думку позивача, підтверджує відсутність в діях товариства порушень вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 26.03.2013 посилається на те, що на підставі постанови слідчого від 08.06.2012, винесеної в рамках кримінальної справи № 631207 порушеної відносно директора ТОВ «ВКФ «Елта» ОСОБА_3, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Кемпінгстрой», ПП «Колгри», ТОВ «Форум-мет», ТОВ «ВП «Ізоспан», ТОВ «ВП «Резидент» за період з 01.04.2009 по 31.12.2009. Вказує, що перевіркою встановлено порушення товариством вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», внаслідок чого підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 588 286 грн., по операціям, які не підтверджені податковими накладними з ПП «Кемпінгстрой», ПП «Колгри», ТОВ «Форум-мет», ТОВ «ВП «Ізоспан», ТОВ «ВП «Резидент». Зазначає, що товариством до перевірки замість податкових накладних надано акт від 16.04.2010 № 1, згідно якого ТОВ «ВКФ «Елта» знищено документи за 2009 рік. Посилається на те, що 11.02.2013 до податкового органу надійшла постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2012 по справі № 812/7351/12, якою встановлено, що ОСОБА_3 в період з 01.04.2009 по 01.01.2010 займала посаду директора ТОВ «ВКФ «Елта», була відповідальною за ведення бухгалтерського та податкового обліку підприємства, через несумлінне ставлення до своїх службових обов'язків допустила несплату податку на додану вартість в розмірі 1 588 286 грн. У зв'язку із цим, податковий орган вважає, що ним не було допущено порушень вимог ст. 102 ПК України, щодо строків прийняття оскаржуваного ППР. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 29.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 26.06.2012 №№ 353, 354 та 355, згідно зі ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Елта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Кемпінгстрой», ПП «Колгри», ТОВ «Форум-мет», ТОВ «ВП «Ізоспан», ТОВ «ВП «Резидент» за період з 01.04.2009 по 31.12.2009, про що складено акт від 17.07.2012 № 555/2212/23790967.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВКФ «Елта» вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість з 01.04.2009 по 31.12.2009 на загальну суму 1 588 286 грн.

22.02.2013 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки від 17.07.2012 № 555/2212/23790967 та постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2012 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000032221 про збільшення ТОВ «ВКФ «Елта» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 985 357,50 грн., в т.ч. 1 588 286 грн. за основним платежем та 397 071,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2013 № 0000032221, ТОВ «ВКФ «Елта» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (був чинний на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт

придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п.п. 6.6 п. 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Мінюсті від 05.06.1995 за № 168/704 строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Відповідно до ст.315 розділу 4.2 «Бухгалтерський облік та звітність» Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, затвердженого наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.1998, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку ТМЦ, авансові звіти тощо) зберігаються три роки, за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом встановлено, що станом на момент здійснення ДПІ у Комунарському районі перевірки, у ТОВ «ВКФ «Елта» були відсутні первинні документи, зокрема податкові накладні, щодо взаємовідносин з ПП «Кемпінгстрой», ПП «Колгри», ТОВ «Форум-мет», ТОВ «ВП «Ізоспан», ТОВ «ВП «Резидент» за період з 01.04.2009 по 31.12.2009, у зв'язку із їх знищенням самим підприємством (акт від 16.04.2010 № 1).

Вказана обставина зафіксована в акті перевірки ТОВ «ВКФ «Елта» від 17.07.2012 № 555/2212/23790967 та не заперечується позивачем.

У зв'язку із цим, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки про допущене з боку ТОВ «ВКФ «Елта» порушення вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є законним та обґрунтованим.

В той же час суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції чинній на момент проведення перевірки податковим органом) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом

державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Оскільки, перевірка ТОВ «ВКФ «Елта» за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 проводилась на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно постанови слідчого СОГ СВ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС Близнюка Р.Є. від 08.06.2012, винесеної в межах кримінальної справи № 631207 порушеної відносно директора ТОВ «ВКФ «Елта», то податковим органом після складання акту перевірки 17.07.2012 № 555/2212/23790967, податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи те, що податкові декларації з ПДВ подавались ТОВ «ВКФ «Елта» своєчасно, тобто у травні-грудні 2009 року та січні 2010 року, а тому станом на день прийняття оскаржуваного ППР минуло 1095 днів, що виключає можливість податкового органу визначати підприємству грошові зобов'язання по сплаті ПДВ за період квітень-грудень 2009 року.

Посилання представника відповідача на те, що оскаржуване ППР прийнято у зв'язку із надходженням до податкового органу постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2012, на підставі положень п. 102.2 ст. 102 ПК України, суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Пунктом 102.2 ст. 102 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано (п.п.102.2.1); посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (п.п. 102.2.2).

Аналізуючи зміст п.п. 102.2.2 п. 102.2 ст. 102 ПК України, суд приходить до висновку, що законодавець надає право податковому органу нараховувати зобов'язання без дотримання строку давності у випадку засудження посадової особи платника податків за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав. При цьому суд вважає, що друга частина речення «або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав» говорить про кримінальне провадження відкрите відносно посадової особи платника податків за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання.

Як свідчить долучена до справи копія постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2012 у справі № 812/7351/12, кримінальна справа відносно директора ТОВ «ВКФ «Елта» ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч. 2 ст. 367 КК України припинена провадженням. ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України, з передачею її на поруки трудового колективу ТОВ «Лотос Трейд» строком на 1 рік.

Із змісту вказаного судового рішення встановлено, що «ОСОБА_3, займаючи посаду директора підприємства здійснювала фінансово-господарську діяльність підприємства шляхом укладення договорів купівлі-продажу різними парфумованими та косметичними товарами з різними суб'єктами господарської діяльності. В результаті продажу зазначених товарів, у ТОВ «ВКФ «Елта» виникла значна сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ, ОСОБА_3 не проконтролювала правильність відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства витрат на придбання вищезазначених ТМЦ у ПП «Кемпінгстрой», ПП «Колгри», ТОВ «Форум-мет», ТОВ «ВП «Ізоспан», ТОВ «ВП «Резидент», які документально не підтверджені…Вказані дії підсудної ОСОБА_3 органами досудового слідства були кваліфіковані за ч.2 ст.367 КК України, як службова халатність, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків внаслідок недобросовісного відношення до них, що спричинило тяжкі наслідки».

Тобто, в даному випадку, кримінальна справа відносно посадової особи платника податків ТОВ «ВКФ «Елта» ОСОБА_3 була порушена за ч. 2 ст. 367 КК України - службова халатність, а не за ст. 212 КК України - ухилення від сплати податків.

З огляду на це, суд вважає, що п.п. 102.2.2 п. 102.2 ст. 102 ПК України в даному випадку застосовуватись не може.

Слід зазначити, що в ПК України з цього приводу дійсно існує правова колізія, оскільки п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції чинній на момент проведення перевірки) взагалі не передбачала за якою статтею та відносно кого має бути порушена кримінальна справа.

В той же час, відповідно до п.п. 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Аналогічна правова норма міститься і в проаналізованому п.п. 102.2.2 п. 102.2 ст. 102 ПК України.

Тобто фактично мова йде притягнення винних посадових осіб платників податків до кримінальної відповідальності лише за ухилення від сплати податків, а не за вчинення інших, передбачених кримінальним законом караних діянь.

У зв'язку із цим, суд вважає за можливе застосувати положення п. 56.21 ст. 56 ПК України, відповідно до якої, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав

та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Не дивлячись на те, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 17.07.2012 № 555/2212/23790967 про порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1 та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є законним та обґрунтованим, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя з порушенням вимог ст. 102 ПК України, а тому є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта» слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 22.02.2013 № 0000032221 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 985 357,50 грн., в т.ч. 1 588 286,00 грн. за основним платежем та 397 071,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта» 2 294,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко