Вирок № 32928016, 12.08.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/9655/12

Провадження № 1-кп/645/1/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2013 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд у м.Харкові у складі:

головуючого судді - Іващенко С.О.,

суддів - Алтухової О.Ю., Алфьорової Т.М.

при секретарі - Байбак О.І.,

за участю прокурора - Шалімової О.М., Омарова А.А.,

потерпілої - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харків кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, уродженки м.Харків, українки, громадянки України, з неповною середньою освітою, не одружену, раніше засуджену 16.08.2012 року вироком Московського районного суду м.Харків за ст.. 185 ч.2 КК України до двох років позбавлення волі, у відповідності до ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробувальним строком два роки, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

06.08.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, бажаючи провести своє дозвілля, приблизно о 14 год. 00 хв. прибули на берег «Петренківського водоймища», розташованого біля перехрестя вул..Краснодарської та пр-ту Тракторобудівників, у м.Харкові, де стали вживати спирті напої. Приблизно о 20 год. 00 хв., у процесі вживання спиртних напоїв між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, виникла сварка на ґрунті розбіжностей у методах виховання спільної малолітньої дитини, у відношенні якої ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав, при цьому ОСОБА_4 став ображати останню, принижуючи її гідність. В результаті розвитку конфлікту, сформованого на ґрунті особистих неприязних відносин при зазначених обставинах, ОСОБА_4 схватив її за ліву руку і потягнув до води, ОСОБА_3 чинила опір і кричала, оскільки не вміє плавати і панічно боїться води, однак ОСОБА_4 не реагував, вона схватила з покривала кухонний ніж, яким до цього нарізала продукти харчування, ОСОБА_4 затягнув її в воду приблизно по пояс, і, притримуючи ліву руку, став правою рукою нахиляти її обличчям в воду, вона зробила ривок в сторону і його рука сповзла з її шиї, випрямившись, повернувши голову праворуч, боковим зором побачила, що ОСОБА_4 знаходиться позаду неї праворуч, злякавшись за своє життя, вона нанесла йому чотири удари в область голови та шиї ОСОБА_4, заподіявши йому наступні тілесні ушкодження: поверхневу різану рану на голові в тім'яній області праворуч, колоту рану на бічній поверхні шиї праворуч, з ушкодженням магістральних судин - повне перетинання сонної артерії, яремної вени, блукаючого нерва. Після чого, ОСОБА_3, бажаючи сховати сліди злочину, викинула ніж у водоймище й з місця скоєння злочину, викинула ніж у водоймище, після чого зникла з місця злочину. Причиною смерті ОСОБА_4 є множинні рани шиї з ушкодженням судинно-нервового пучка (сонна артерія, яремна вена, блукаючого нерва), що спричинили гостру крововтрату.

У ході судового розгляду обвинувачувана ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала пояснила, що 06.08.2012 року вона потерпілого не бачила, вони дійсно були напередодні 26 чи 27 липня на Петренківському водосховищі, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розпивали самогон, ОСОБА_5 купався, вона не купалася, оскільки не вміє плавати, а ОСОБА_4 не купався, оскільки йому незадовго до того зробила операцію на обличчю, вона випила два рази та втратила свідомість, більше нічого не пам'ятає, коли вона прийшла до тями, на вулиці вже була ніч, а навколо нікого не було, вона направилася в парк і просиділа там до ранку, оскільки боялася йти додому вночі, зранку вона зустріла в парку ОСОБА_5 поцікавилася, де ОСОБА_4, однак ОСОБА_5 не відповів. Ніж з собою на пляж вони не брали, звідки він взявся їй не відомо. Явку з повинною, як і свідчення в ході досудового слідства, вона написала під тиском працівників міліції, які застосовували до неї недозволені методи ведення досудового слідства, про що вона писала скаргу. Працівникам міліції вона показала пляж, на якому вони сиділи, однак труп знайшли на іншому березі.

Незважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченою у ході судового розгляду у скоєнні вищезазначених дій, її вина повністю підтверджується зібраними у провадженні наступними доказами:

- поясненнями ОСОБА_3, які вона давала в ході досудового слідства, які були оголошені у ході судового розгляду про те, що 6 серпня 2012 року, в вечірній час, вона з колишнім цивільним чоловіком ОСОБА_4 знаходилися на Петренківському водосховищі, спочатку з ними також був ОСОБА_6, однак він невдовзі образився та пішов, оскільки вона з ОСОБА_4 почали сваритися, а на його спробу їх заспокоїти, йому відповіли, щоб він не втручався у розмову. Після того, як ОСОБА_6 пішов, вони продовжували з'ясовувати відносини, коли стемніло, виник конфлікт з приводу їх спільного сина, якого забрали соціальні служби, ОСОБА_4 наніс їй удар кулаком в ліву скроню, від якого вона впала, після чого на покривалі вона побачила кухонний ніж з білою рукояткою, яким вона різала харчі, взяла його, щоб ОСОБА_4 налякався і припинив її бити, однак це не налякало його, а ще більше розізлило, він схватив її за ліву руку і потягнув до води, оскільки знав, що вона боїться води, ОСОБА_3 чинила опір і кричала, однак ОСОБА_4 не слухав її, затягнув в воду приблизно по пояс, і, притримуючи ліву руку, став правою рукою нахиляти її обличчям в воду, вона згадала, що в правій руці у неї ніж, до цього про нього забула через панічну боязнь води, зробила ривок в сторону і його рука сповзла з її шиї, випрямившись, повернувши голову праворуч, боковим зором побачила, що ОСОБА_4 знаходиться позаду неї праворуч, вона нанесла йому декілька ударів ножем, який тримала в правій руці в область голови та шиї, куди саме наносила удари - не пам'ятає. ОСОБА_4 послабив захват, вона вирвалась та побігла на берег, де взяла покривало, на якому вони сиділи, та обмоталась ним, ножа в руках у неї не було, напевне, випав у воді, коли знаходилась на березі побачила, що ОСОБА_4 стояв у воді та тримався за шию, після чого вона бігом пішла додому, що з ОСОБА_4 було далі їй не відомо. Також ОСОБА_3 зазначила, що наміру на умисне вбивство ОСОБА_4 у неї не було, вона лише захищалася, якби у неї не було ножа, він, скоріш за все, втопив би її, оскільки був в стані сильного алкогольного сп'яніння і агресивний, якби він не почав її топити, вона би його ножем не вдарила. (Т.2 а.с.48-49, 59-62).

Поясненнями потерпілої ОСОБА_1, яка у ході судового розгляду підтвердила факт спілкування її сина ОСОБА_4 з обвинуваченою ОСОБА_3 та можливість останньої скоїти вбивство її сина;

Поясненнями свідка ОСОБА_5, який у ході судового розгляду пояснив, що 6 серпня 2012 року він разом з ОСОБА_3 знаходилися в парку «Перемоги», у м. Харкові, де зустріли ОСОБА_4, який запропонував їм піти на Петрінківське водосховище, на що вони погодилися. Дорогою до водоймища вони придбали продукти харчування, у свого знайомого він придбав самогон 0,7 літрів. До водоймища вони прийшли приблизно о 14:00 години, сиділи, спілкувалися між собою. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 купалися, ОСОБА_3 не купалася, оскільки боїться води та не вміє плавати, вони з ОСОБА_4 на березі водоймища їли, купалися та вживали самогон. ОСОБА_3 самогон вживала в меншій кількості. Невдовзі між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник конфлікт з приводу їх спільної дитини, оскільки ОСОБА_3 позбавили батьківських прав, дитину направили до будинку дитини, вони сварилися та кричали один на одного, ОСОБА_5 це набридло і він пішов до дому, Що надалі відбувалося між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 йому не відомо, у сварку між ними він не втручався. На водоймищі вони випили 0,7 літрів самогону. Ввечері ОСОБА_3 повернулася в парк, де вони мешкали, нічого не пояснюючи поцікавилася, чи не приходив ОСОБА_4, повідомила, що між нею та ОСОБА_4 нібито була бійка. Після того дня він ОСОБА_4 більше не бачив. З собою на водоймище брали кухонний ніж з білою рукояткою, який ОСОБА_5 що знайшов напередодні, після того дня даний ніж він не бачив. Наступного дня він разом з ОСОБА_3 повернулися на те місце де відпочивали, оскільки вона залишила свій сарафан.

- змістом протоколу явки із зізнанням ОСОБА_3 від 10.10.2012 року (том №2 а.с. 47),

- змістом протоколу огляду місця події від 08.08.2012 року в ході якого був виявлений труп ОСОБА_4 (Т.1 а.с. 10-15)

- змістом висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4, згідно якого останній мав поверхневу різану рану на голові в тім'яній області праворуч, колоту рану на бічній поверхні шиї праворуч, з ушкодженням магістральних судин її (судинно-нервового пучка) - повне перетинання сонної артерії, яремної вени, блукаючого нерва, що спричинили гостру крововтрату. (т. 1 а.с. 19-26)

- змістом висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №20-697 від 16.10.2012 року, у відповідності якого біологічна спорідненість ОСОБА_1, 1952 року народження відносно трупа невідомого чоловіка не виключається. ОСОБА_1 може бути біологічною матір'ю трупа, ймовірність даної події складає 99,99 % (т.2 а.с. 4-8)

- змістом протоколу огляду місця події від 12.10.2012 року, в ході якого був виявлений та вилучений на Петренківському водоймищі речовий доказ - ніж (т.2 л.д. 69-72),

- змістом протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 12.10.2012 року, у ході якого ОСОБА_3 впізнала ніж, вилучений на Петренківському водоймищі, яким вона наносила удари ОСОБА_4 (т.2 л.д. 73)

- змістом протоколу відтворення обстановки та обставин події від 12.10.2012 року, в ході якого вона показала місце скоєння правопорушення та механізм нанесення ОСОБА_4, ударів ножем в голову та шию (т.2 а.с. 64-67)

- змістом висновку додаткової судово-медичної експертизи №81/1496-с від 29.11.2012 року, у відповідності якого свідчення ОСОБА_3, дані нею у ході відтворення обстановки та обставин події, в загальному не протиречать об'єктивним медичним даним по механізму причинення тілесних пошкоджень потерпілому. Тілесні ушкодження, виявлені на трупі потерпілого, могли бути нанесені ножем, наданим на експертизу.(т.2 л.д.22)

- змістом акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 1176 від 06.12.2012 року, згідно якої ОСОБА_3 в даний час ознак психозу та розумової відсталості не виявляє, виявлений синдром залежності від алкоголю. За своїм психічним станом може відповідати за свої дії та керувати ними, може правильно сприймати, запам'ятовувати і відображати обставини, які мають значення для справи. В період часу, до якого відноситься інкриміноване діяння ОСОБА_3 знаходилася поза будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України, а саме як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4

Однак, як вбачається з показів обвинувачуваної, наданих нею під час досудового слідства, у неї був відсутній умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4 і ніж вона схопила випадково, лише з метою захисту від нападу значно сильнішого та агресивного ОСОБА_4, оскільки останній почав тягнути її воду, а удари нанесла лише після того, як він почав її топити, вона не спрямовувала удари ціленаправлено в область голови та шиї.

Суд вважає, що покази та пояснення підсудної, дані в ході досудового слідства в частині заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому в наслідок яких наступила смерть, як необхідну оборону, не суперечать об'єктивним обставинам події, згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №81/1496-с від 29.11.2012 року, свідчення ОСОБА_3, дані нею у ході відтворення обстановки та обставин події, в загальному не протиречать об'єктивним медичним даним по механізму причинення тілесних пошкоджень потерпілому. .

Таким чином, виходячи з механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, покази ОСОБА_3 про те, що вона захищалася, на думку суду, заслуговують на увагу. Суд враховує те, що ОСОБА_3, з самого моменту затримання та впродовж всього досудового слідства: при дачі перших пояснень, написання явки з повинною, дачі показів в якості підозрюваної, при відтворенні обстановки та обставин події давала аналогічні покази, жодного разу не змінюючи їх, не намагаючись витлумачити ту чи іншу обставину на свою користь, враховуючи відсутність очевидців злочину, приходить до висновку, що в ході досудового слідства та судового слідства не здобуто доказів умислу у ОСОБА_3 на позбавлення життя ОСОБА_4, тобто злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України. У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що агресивність поведінки ОСОБА_4 та затягування у воду ОСОБА_3 та намагання занурити її у воду ОСОБА_4 створювало підвищений характер небезпеки для життя, ОСОБА_4 при цьому перебував в стані алкогольного сп'яніння, в суду не виникає сумнівів в тому, що ОСОБА_3 в ситуації, яка склалася, сприймала загрозу для свого життя як реальну, а тому її дії у відповідь слід розцінювати як дії в стані необхідної оборони. Разом з тим, суд враховує те, що ОСОБА_3, захищаючись від неправомірних дій ОСОБА_4, мала реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання з боку ОСОБА_4 іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, захищаючись від посягання на її життя з боку ОСОБА_4, перевищила межі необхідної оборони, враховуючи механізм спричинення тілесних ушкоджень, знаряддя вчинення злочину, суд вважає, що дії обвинувачуваної не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту. Таким чином, докази того що ОСОБА_3 вчинила умисне вбивство, передбачене ст. 115 ч.1 КК України - відсутнє.

Доводи ОСОБА_3 в обґрунтування невизнання своєї вини, не приймаються судом до уваги, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю зібраних по справі вищевказаних доказів, досліджених в судовому засіданні.

Крім того, про умисел підсудної на вбивство ОСОБА_4 свідчить характер та спосіб нанесення удару: ножем в область обличчя і шиї, тобто в область життєво важливих органів, у зв'язку з чим суд критично ставиться й до інших показів обвинуваченої в ході судового та досудового слідства щодо обставин кримінального правопорушення, які розцінюються судом як намагання ним пом'якшити свою відповідальність за вчинене.

В ходе досудового слідства ОСОБА_3 давала чіткі і послідовні свідчення про дату та обставини скоєного нею кримінального правопорушення, написала явку із зізнанням.

Причиною зміни свідчень у ході судового слідства, обвинувачувана вказує застосування до неї заходів фізичного та психологічного впливу, однак судом було направлено подання прокурору Фрунзенського району м.Харкова стосовно застосування до ОСОБА_3 недозволених методів ведення досудового слідства, згідно постанови про закриття кримінального провадження від 09.08.2013 року старшого слідчого прокуратури Фрунзенського району м.Харкова Нащанського В.М., ОСОБА_3 в своїх поясненнях та протоколах допитів у ході досудового слідства, викладала повно всі обставини вчинення нею кримінального правопорушення та власноручно підписувала їх, вказувала на те, що заходи психічного та фізичного тиску до неї не застосовувались, у зв'язку з чим в діях працівників Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 365 КК України.

Таким чином, суд, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що обвинувачувана ОСОБА_3 вчинила умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. В зв'язку з цим суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікувати дії підсудньої зі ч.1ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, враховуючи при цьому що така перекваліфікація тягне за собою кваліфікацію дій обвинувачуваної за менш тяжкий злочин та при цьому не погіршується становище обвинувачуваної і не порушується право останньої на захист.

Відповідно до ч.1 ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав і інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Згідно ст.. 66 КК України, обставини, що пом'якшують покарання, судом не виявлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання, передбаченою ст. 67 КК України судом визнається скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Визнаючи винною обвинувачувану і призначаючи їй покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину, який є умисним злочином невеликої тяжкості, особу винної, що посередньо характеризується за місцем проживання, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, позбавлена батьківських прав відносно своїх неповнолітніх дітей.

У відповідності до ст. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосовано звільнення з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

У відповідності до акту судово-наркологічної експертизи №1683 від 06.12.2012 року ОСОБА_3 має синдром залежності від алкоголю, потребує лікування алкоголізму, протипоказань не має.

Питання про необхідність застосування до обвинуваченої ОСОБА_3 примусового лікування від алкоголізму у відповідності до ст.. 96 КК України, судом не вирішується, оскільки дане захворювання не є таким, що являє собою небезпеку для здоров'я інших людей.

Цивільний позов у справі не заявлений.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3.

Речові докази згідно п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України підлягають знищенню після набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 118 КК України і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.

Запобіжний захід відносно засудженої до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання рахувати з 11.10.2012 року.

Вирок Московського районного суду м.Харків від 16.08.2012 року підлягає самостійному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код 25574630, рахунок 31255272210705 банк одержувача: ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018, призначення платежу: за експертні послуги ) 3183 грн. 84 коп. вартість проведення молекулярно-генетичної експертизи № 20-697 від 16.10.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області (код по ОКПО 25574728, ГУДКУ України в Харківській області, рахунок одержувача - 31253272210487, МФО 851011) 1367 грн. 60 коп. вартість проведення дактилоскопічної експертизи № 267 від 19.11.2012 року, 1367 грн. 60 коп., 1367 грн. 60 коп. - вартість проведення дактилоскопічної експертизи № 268 від 19.11.2012 року, 1367 грн. 60 коп. - вартість проведення судово-дактилоскопічної експертизи №190 від 08.08.2012 року, 1367 грн. 60 коп. - вартість проведення судово-дактилоскопічної експертизи №191 від 09.08.2012 року, 1367 грн. 60 коп. - вартість проведення судово-дактилоскопічної експертизи №192 від 13.08.2012 року.

Речові докази - одяг ОСОБА_4, що знаходиться на відповідальному зберіганні речових доказів Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, ніж, вилучений в ході огляді місця події, який долучений у ході судового розгляду до матеріалів справи, після набранням вироком законної сили - знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харків.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженій та прокурору.

Головуючий Іващенко С.О.

Судді Алтухова О.Ю.

Алфьорова Т.М.