Рішення № 32924271, 06.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.08.2013 Справа № 901/2197/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімус-Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрський коньячний завод»

про стягнення 6 668,80 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача Полтавець В.П., представник за довіреністю від 01.06.2013.

Від відповідача Цупа Ю.В., представник за довіреністю від 14.01.2013.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Максімус-Плюс» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрський коньячний завод» про стягнення 6 668,80 грн., у тому числі

6 400,00 грн. заборгованості, 268,80 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.07.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення умов договору № 26/01 від 26.01.2012, виконані позивачем роботи оплатив частково, що призвело до виникнення заборгованості. Обґрунтовані позовні вимоги посиланням на статті 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та статті 193, 198, 202, 216 Господарського кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судовому засіданні 06.08.2013 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Максімус-Плюс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Октябрський коньячний завод» (замовник) укладено Договір на проведення платних робіт (послуг) з проведення робіт з градуювання харчових ємностей № 26/01 від 26.01.2012 (а.с. 7-8).

Відповідно до пункту 1.1 Договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з градуювання харчових ємностей в кількості 120 куб. м.

Пунктом 1.2 Договору замовник зобов'язався оплатити роботи згідно з пунктом 3 даного договору.

Здача-приймання виконаних робіт оформляється приймально-здавальними актами, підписаними сторонами (пункту 1.5 Договору).

Пунктом 2.1.2 Договору встановлено, що виконавець зобов'язаний надати замовнику акт виконаних робіт.

Пунктом 2.2.1 Договору замовник зобов'язався оплатити вартість замовлення в порядку та розмірі передбаченому пунктом 1.1 та пунктом 3.1 даного договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість робіт узгоджена сторонами і складає 14 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 2 400,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Договору замовник зобов'язався здійснити оплату. Передоплата 100%.

За твердженням позивача, роботи з градуювання харчових ємностей виконані в повному обсязі, що підтверджується актом здачі-приймання робіт за договором № 26/01 від 26.01.2012 на загальну суму 14 400,00 грн. (а.с. 9).

Однак відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання за договором щодо оплати роботи не виконав та здійснив часткову оплату в розмірі

8 000,00 грн., що призвело до утворення заборгованості в розмірі 6 400,00 грн.

Оскільки у встановлений договором строк відповідач не оплатив вартість виконаних робіт, позивач звертався до нього з претензіями: від 09.07.2012 № 12, 28.08.2012 № 14, в яких просив сплатити заборгованість в розмірі 8 400,00 грн. (а.с. 10;12) та від 27.09.2012 № 16, 08.05.2013 № 3, в яких просив сплатити заборгованість в розмірі 6 400,00 грн. (а.с. 14,16).

Несплата відповідачем суми заборгованості в розмірі 6 400,00 грн. стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімус-Плюс» до господарського суду Автономної Республіки Крим із даним позовом.

Правовідносини, що виникли у зв'язку з невиконанням договору про надання робіт (послуг) регулюються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України, з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані свої зобов'язання за договором, а саме - проведені роботи з градуювання харчових ємностей, що підтверджується актом здавання-приймання робіт за договором 26/01 від 26.01.2012 (а.с. 9).

Однак, у встановлений Договором строк, оплата відповідачем не здійснена.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на підставі положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості, відсутність доказів її сплати, визнання позову відповідачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 6 400,00 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 268,80, грн. 3% річних.

Суд вважає зазначені вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, 3% річних розраховувалися ним за період з 13.02.2012 по 08.07.2013 (а.с. 4).

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок, який складений вірно, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 268,80 грн. - 3% річних.

Таким чином, суд вважає позивні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оплату судового збору суд, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача.

В судовому засіданні 06.08.2013 оголошені вступна та резолютивна чистини рішення. Повне рішення складено 12.08.2013.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрський коньячний завод» (вул. Амурська, 35, с. Амурське, Красногвардійський район, АР Крим, Україна, 97055, ЄДРПОУ 37349361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімус-Плюс» (вул. Аерофлотська, 3, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95024, ЄДРОПУ 37172402) 6 400,00 грн. заборгованості, 268,80 грн. 3 % річних, 1 720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас