Рішення № 32924265, 08.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 Справа № 901/1927/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"

до відповідача фізичної особи - підприємця Ширяєва Олександра Миколайовича

про стягнення 10275,42 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача - Підлісна С.В., довіреність № б/н від 21.06.2013, представник.

від відповідача - не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача фізичної особи - підприємця Ширяєва Олександра Миколайовича та просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця Ширяєва Олександра Миколайовича суму заборгованості в розмірі 10275,42 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 7500,00 грн., пені в розмірі 903,12 грн., 3 % річних в розмірі 180,83 грн., штрафу в розмірі 1691,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконував зобов'язання за договором постачання №1001-555 від 25.11.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», та фізичною особою - підприємцем Ширяєвим Олександром Миколайовичем, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду за примусовим стягненням заборгованості та нарахованими 3 %, штрафом та пенею.

Відповідач жодного разу явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином-рекомендованою кореспонденцією (а.с. 32). Причина неявки представника відповідача суду не відома.

Вимоги ухвал Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013, 18.07.2013 щодо надання відзиву або заперечень на позов відповідачем виконано не було.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» та фізичною особою - підприємцем Ширяєвим Олександром Миколайовичем укладений Договір поставки № №1001-555 (а.с. 13-14).

Відповідно до пункту 1.1 договору, Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої (далі - Продукція або Товар), в асортименті, партіями відповідно до накладних на умовах даного договору.

Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна переданої за договором продукції (партії продукції) вказується у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 1.4 договору, всі поставки Продукції по накладним, оформленим Сторонами на протязі строку дії даного договору вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.

Пунктом 2.1 встановлено, що ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість Продукції, що продається за цим договором вказуються в додатковій угоді (Додатку/специфікації до даного договору) або можуть погоджуватися сторонами при підписанні накладних та вказуватися в них.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що постачання партій Продукції здійснюється Постачальником протягом 3 робочих днів з моменту узгодження Сторонами усної заявки Покупця. Заявка Покупця не є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно пункту 2.6 договору разом з Продукцією Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні документи: накладну / ТТН (із зазначенням асортименту, кількості, ціни та загальної вартості партії Продукції); податкову накладну; документи, що підтверджують якість продукції, що поставляється.

Підписана Сторонами накладна / ТТН свідчить, що Постачальник передав дані документи Покупцеві.

Пунктом 2.7 договору сторони обумовили, що покупець оплачує вартість кожної партії поставленої Продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення грошовий коштів у касу Постачальника. Підстава для оплати продукції, отриманої Покупцем за цим Договором, є видаткова накладна, або ТТН № 1-ТН / алког /, або цей Договір.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що грошові кошти, що надходять від Покупця в оплату за отриману за Договором Продукцію, зараховуються Постачальником в рахунок погашення заборгованості Покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої накладної / ТТН.

Згідно пункту 2.9 договору покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію Продукції не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту її передачі.

Пункт 2.10 договору передбачає, що моментом передачі партії Продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на Продукцію є дата фактичного отримання Продукції, зазначена Покупцем в підписаній Сторонами видатковій накладній на дану Продукцію. У разі відсутності відмітки Покупця на примірнику видаткової накладної Постачальника про дату фактичного отримання Продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на Продукцію вважається дата видачі видаткової накладної.

Пунктом 2.14 договору встановлено, що моментом виконання зобов'язання Покупця по оплаті Продукції вважається дата зарахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що у разі недотримання термінів оплати Продукції, зазначених у пункті 2.9 договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів Покупець, крім того, зобов'язаний виплатити Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії Продукції, оплата якої прострочена.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2012. Термін дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну дії Договору жодна із Сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором - поставки № 1001-555 від 25.11.2011 виконав у повному обсязі, та поставив фізичній особі - підприємцю Ширяєву Олександру Миколайовичу товар на загальну суму 8457,36 грн., що підтверджується видатковими накладним, а саме: видатковою накладною № РН-55-032741 від 14.12.2012 на суму 4333,26 грн. (а.с. 15), видатковою накладною № РН-55-033318 від 21.21.2012 на суму 4333,26 грн. (а.с. 16), видатковою накладною № РН-55-034180 від 28.12.2012 на суму 1596,42 грн. (а.с. 17).

Факт отримання товару відповідачем за договором - поставки № 1001-555 від 25.11.2011 підтверджується підписом фізичної особи-підприємця Ширяєва Олександра Миколайовича, а також підписом його представника на зазначених видаткових накладних, повноваження якого на отримання товару від позивача підтверджуються довіреністю від 01.10.2012, яка видана фізичною особою-підприємцем Ширяєвим Олександром Миколайовичем (а.с. 23).

У порушення вимог договору, відповідачем оплата за отриманий товар вчасно та в повному обсязі не проведена, у зв'язку з чим, за ним склалась заборгованість, яка станом на день розгляду справи становить 7500,00 грн., що й стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).

Судом було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» та фізичною особою - підприємцем Ширяєвим Олександром Миколайовичем укладений Договір поставки № №1001-555.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 662 Цивільного Кодексу України найважливішим обов'язком продавця є передача товару покупцеві. Передача товару може здійснюватися різними способами, які визначаються самим договором.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи не надання фізичною особою-підприємцем Ширяєвим Олександром Миколайовичем на дату розгляду справи належних доказів сплати заборгованості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача осоновного боргу у сумі 7500,00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 180,83 грн.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що розмір 3% за періоди, визначені позивачем, дорівнює 180,83 грн., а отже підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 903,12 грн. пені та 1691,47 грн. штрафу за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що у разі недотримання термінів оплати Продукції, зазначених у пункті 2.9 договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів Покупець, крім того, зобов'язаний виплатити Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії Продукції, оплата якої прострочена.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума штрафу у розмірі 1691,47 грн., а також сума пені в розмірі 903,12 грн. за періоди, визначені позивачем підтверджується матеріалами справи та визнані судом обґрунтованими, отже повинні бути стягнуті з відповідача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 12.08.2013.

Керуючись статями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Ширяєва Олександра Миколайовича (вул. Стадіонна, 8, смт. Гвардейське, Сімферопольський район, АР Крим, 97513, ідентифікаційний код 3114311810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, АРКрим, 97530, ідентифікаційний код 36499654) суму заборгованості в розмірі 10275,42 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 7500,00 грн., пені в розмірі 903,12 грн., 3 % річних в розмірі 180,83 грн., штрафу в розмірі 1691,47 грн., 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко