Ухвала суду № 32923898, 06.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2013 р. м. Київ К/800/10497/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівСтрелець Т. Г., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Домбровського І. В.,

за участю: прокурора - Зарудяної Н. О.,

представника позивача - Шайдецького В. О.,

представника відповідача - Височиної Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Луганської митниці, першого заступника прокурора Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАА Транс" до Луганської митниці про встановлення відсутності повноважень, визнання протиправною та незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАА Транс" звернулося з позовом до Луганської митниці про встановлення відсутності повноважень у Луганської митниці на встановлення заборони на відчуження належних позивачу 50 сідельних тягачів марки Volvo FH1242T, визнання протиправною та незаконною бездіяльності митниці щодо не зняття заборони на відчуження сідельних тягачів, зобов'язання відповідача зняти заборону на відчуження сідельних тягачів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року, позов задоволено: встановлено відсутність повноважень у Луганської митниці на встановлення заборони на відчуження належних позивачу 50 сідельних тягачів марки Volvo FH1242T; визнано протиправною бездіяльність митниці щодо не зняття заборони на відчуження сідельних тягачів; зобов'язано митницю зняти заборону на відчуження позивачем 50 сідельних тягачів марки Volvo FH1242T.

Не погоджуючись з рішеннями судів, митниця та прокурор звернулися з касаційними скаргами на них, в яких просили їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченнях позивач просив залишити скарги без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

Судами встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31718995.

31 жовтня 2001 року загальними зборами учасників прийняте рішення про включення до складу учасників ТОВ «ЛАА Транс» «Дунакаміон Експедиційне ТОВ» (республіка Угорщина).

08 листопада 2002 року на загальних зборах учасників прийняте рішення про збільшення статутного фонду ТОВ «ЛАА Транс» за рахунок додаткового внеску «Дунакаміон Експедиційне ТОВ» майна, зокрема, 50 сідельних (для транспортування напівпричепів) тягачів виробництва фірми Volvo Truck Corporation, моделі FH1242T.

На підставі інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції від 05 листопада 2002 року встановлено, що вказане майно Ленінською МДПІ у м. Луганську зареєстровано як іноземна інвестиція у вигляді внеску до статутного фонду ТОВ «ЛАА Транс»: рухоме майно на суму 4 330 000 Евро, що за курсом НБУ на 08 листопада 2002 року складає 23 110 638,90 гривень. При ввезені на митну територію України майно було звільнено від сплати митних платежів.

Вказане майно 24 грудня 2002 року взято на баланс ТОВ «ЛАА Транс».

Листом від 04 вересня 2012 року позивач звернувся до митниці з інформаційним запитом № 107/12, в якому повідомив, що відповідно до інформації ВРЕР м. Луганська Луганською митницею накладено заборону на відчуження транспортних засобів, що ввезені в 2002 році в якості внеску іноземного інвестора до статутного фонду позивача, а саме: 50 сідельних тягачів, марки Volvo FH1242T. В зв'язку з цим позивач просив повідомити підстави накладення заборони, строк її дії, підстави її скасування.

Листом від 11 вересня 2012 року № 3-20/9020 митниця повідомила позивача, що відповідно до п. 2 розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» № 2134 від 07.12.2000 року продаж автомобілів, ввезених в Україну і конфіскованих (примусово вилучених), у тому числі в рахунок погашення боргу або інших зобов'язань за цивільно-правовими угодами, договорами, у випадках, передбачених законодавством, або визнаних безгосподарними, здійснюється з нарахуванням податків та зборів, що справляються при імпорті автомобілів відповідно до закону, у разі якщо такі податки та збори не були попередньо сплачені. Враховуючи положення цього Закону, митницею накладено заборону на відчуження ввезених сідельних тягачів.

Також в листі зазначено, що строк дії заборони на відчуження закінчується в термін сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України.

Зазначаючи про відсутності повноважень у Луганської митниці на встановлення заборони на відчуження належного йому майна та посилаючись на бездіяльність митниці , позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Судами встановлено, що спірні відносини неодноразово були предметом судового розгляду.

Так, в межах справи № 2а-1419/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАА Транс" до Луганської митниці про визнання незаконними дій та скасування обмеження на відчуження транспортних засобів Вищий адміністративний суд України в постанові від 06 грудня 2011 року (яка набрала законної сили) зазначив наступне.

Порядок обкладення митом майна, що ввозиться на територію України як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, регулюється статтею 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування".

Згідно із частиною 1 статті 18 вказаного Закону майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Частиною 5 статті 18 цього ж Закону передбачено, що, якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Згідно обставин справи митницею проведене митне оформлення вказаних транспортних засобів як іноземні інвестиції та накладена заборона відчуження. У 2010 році позивач звернувся про зняття заборони на продаж вказаних сідельних тягачів. Відмовляючи у знятті заборони, митниця послалася на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні".

На підставі аналізу статті 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" касаційний суд при розгляді справи № 2а-1419/11/1270 прийшов до висновку, що майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора, звільняється від обкладення митом за умови внесення його до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями, але якщо протягом 3-х років вказане майно реалізовується, то саме на підприємство з іноземними інвестиціями покладаються обов'язки сплати ввізного мита.

Відповідно статті 2 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій. Згідно статті 5 вказаний Закон поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України від 13 березня 1992 року "Про іноземні інвестиції", Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 55-93 "Про режим іноземного інвестування" та Закону України від 19 березня 1996 року "Про режим іноземного інвестування".

Суд зазначив, що Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" підлягає застосуванню до вказаних правовідносин, оскільки прийнятий пізніше ніж Закон України "Про режим іноземного інвестування". Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від № І-рп/2002 від 29 січня 2002 року визначено, що з прийняттям Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" спеціальне законодавство про іноземні інвестиції та державні гарантії захисту інвестицій "не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України". Положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації. Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання.

Виходячи з наведеного, підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати митних та інших обов'язкових платежів незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Крім того, суд зазначив, що пункт 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" передбачає, що автомобіль, який був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або у користування, або у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України (крім випадків, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

За таких підстав суд дійшов висновку, що цей позов не підлягає задоволенню.

При розгляді іншої справи № 2а/1270/4097/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАА Транс" до Луганської митниці про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення форми "Р" № 24 від 28 березня 2012 року Вищий адміністративний суд України залишив без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, якими позов задоволено.

Здійснивши аналіз зазначених вище норм законодавства, суд зазначив, що підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати митних та інших обов'язкових платежів незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Таким чином, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач як підприємство з іноземними інвестиціями при ввезені спірних транспортних засобів на територію України в 2002 році не був звільнений від обов'язку сплати мита за ввезені сідельні тягачі у вигляді внеску до статутного фонду іноземним інвестором.

Відповідно до п. 15.1. та п. 15.2. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181, який діяв на день ввезення іноземних інвестицій, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Строк стягнення податкового боргу встановлений 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що на березень 2012 року з дня прийняття відповідачем вантажних митних декларацій стосовно спірних транспортних засобів і здійснення їх митного оформлення та пропуску на митну територію України за заявленими в цих деклараціях ставками мита та митних платежів, сплив встановлений законодавством строк в 1095 днів, протягом якого контролюючому органу надано право самостійного визначення сум податкових зобов'язань платника податків, тому прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення є протиправним.

Таким чином, на думку суду касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що на день ввезення сідельних тягачів у вигляді внеску до статутного фонду були відсутні пільги у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, тому зобов'язання з їх сплати виникли у позивача в 2002 році при ввезені товарів на митну територію України. За таких обставин відповідачем оскаржуване податкове повідомлення прийнято після спливу 1095 календарних днів, тобто поза межами строку давності визначення та стягнення податкового боргу.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судовими інстанціями в межах різних судових справ встановлено, що позивач як підприємство з іноземними інвестиціями при ввезені спірних транспортних засобів на територію України в 2002 році не був звільнений від обов'язку сплати мита за ввезені сідельні тягачі у вигляді внеску до статутного фонду іноземним інвестором. Разом із тим, податкове повідомлення щодо сплати вказаного мита прийнято після спливу 1095 календарних днів, тобто поза межами строку давності визначення та стягнення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 5.2.4. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що станом на день виникнення спірних відносин у цій справі податкове зобов'язання позивача по сплаті мита за ввезення сідельних тягачів є погашеним, а отже посилання митниці на положення пункту 2 розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» № 2134 від 07 грудня 2000 року є необґрунтованим.

Вирішуючи питання щодо способу захисту прав в спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до КАС України позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105). Спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, на момент вирішення спору, належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення - суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року у справі за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.

За таких підстав, на думку колегії суддів, в цій справі позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду цієї справи судами повно встановлено обставини у справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційних скарг не дають підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційні скарги Луганської митниці, першого заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: