Постанова № 32923718, 08.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 922/393/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Суховій Т.М. - дов. від 08.05.13, відповідача-1: не з'явились, повідомлені належно, відповідача-2: Караван Р.В. - дов. від 21.01.13,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від23.05.13у справі№922/393/13-гза позовомПублічного акціонерного товариства банк "Меркурій" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Декуріон" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер"провизнання права власності

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 30.07.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

У судовому засіданні 01.08.13 оголошувалася перерва до 08.08.13.

Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декуріон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" про: 1) скасування рішення КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" на нежитлові приміщення підвалу №1, 1-го поверху №1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху №14-:-17, 19-23 в літ. "А-3", загальною площею 340,8 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Громадянська, 5; 2) зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Компанія "Партнер" на вказані нежитлові приміщення підвалу; 3) визнання наявності права власності позивача на нежитлові приміщення підвалу №1, 1-го поверху №1-12, 2-го поверху № 14-22 в літ. "А-2", загальною площею 330,8 кв.м, на вул. вул. Громадянській, 5, у м. Харкові, відповідно до запису в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно з витягом про державну реєстрацію прав №28552460 від 29.12.10. Позивач наголошував на тому, що він є власником спірного майна, яке набув шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №16-03-12 від 28.01.08. Водночас він вказував на неправомірність набуття відповідачем-2 у власність спірного майна, оскільки це майно відповідачу-1 не належало, а відтак він не міг ним розпоряджатися. При цьому, позивач посилався на постанову Харківського апеляційного господарського суду у справі №29/506-08 від 22.12.10. Позов обґрунтований приписами статей 15, 16, 316, 321, 392 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.13 (суддя Шатерніков М.І.) в позові відмовлено. Господарський суд виходив з недоведеності позивачем факту неправомірного набуття відповідачем-2 спірного майна. Суд також вказав про відсутність в матеріалах справи оспорюваного рішення БТІ.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.13 (судді: Ільїн О.В., Россолов В.В., Черленяк М.І.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким припинено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" Партнер" на нежитлові приміщення підвалу № 1, 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 11, 12, 12а, 12б, 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3" загальною площею 340,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Громадянська, 5, реєстраційний номер 21926894. Визнано право власності Публічного акціонерного товариства Банку "Меркурій" на нежитлові приміщення підвалу №1, 1-го поверху №1-12, 2-го поверху №14-22 в літ. "А-2" загальною площею 330,8 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Громадянська, 5, реєстраційний номер 21926894. Апеляційний господарський суд визнав відповідача-2 недобросовісним набувачем спірного майна, а відтак дійшов висновку про наявність підстав для визнання права власності на таке майно за позивачем.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер", в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 12, 182, 204, 321, 328, 330, 331, 346, 388 Цивільного кодексу України, статей 3, 15, 19, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 22, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наголошує на тому, що відповідач-2 є власником спірного майна, оскільки набув його в межах звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 06.02.09, котрий недійсним у встановленому законом порядку не визнавався. Водночас, скаржник зазначає про те, що він є добросовісним набувачем спірного майна. Також скаржник посилається і на відсутність підстав, з якими закон пов'язує припинення права власності на майно. Крім того, товариство вказує на те, що позивачем до початку розгляду справи по суті було змінено предмет позову, проте апеляційним господарським судом розглянуті позовні вимоги до їх зміни.

Від відповідача-1 відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декуріон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер", в якому просило: 1) припинити право власності відповідача-2 на нежитлові приміщення підвалу №1, 1-го поверху №1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху №14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3", загальною площею 340,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Громадянська, 5, реєстраційний номер 21926894; 2) визнати за позивачем право власності на вказані нежитлові приміщення. Як на підставу позову, позивач посилався на приписи статей 15, 16, 316, 321, 392 Цивільного кодексу України. В подальшому, Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" заявою від 18.03.13 змінило предмет позову (61-67 а.с.) та просило: 1) скасувати рішення КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про державну реєстрацію права власності ТОВ "Компанія "Партнер" на нежитлові приміщення підвалу №1, 1-го поверху №1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху №14-:-17, 19-23 в літ. "А-3", загальною площею 340,8 кв.м, розташовані у м. Харків, вул. Громадянська, 5; 2) зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Компанія "Партнер" на вказані нежитлові приміщення підвалу; 3) визнати наявність права власності позивача на спірні нежитлові приміщення. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції виходив з наявності доказів права власності відповідача-2 на спірне майно. В свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, вважав, що такі докази у відповідача-2 відсутні, а тому дійшов висновку, що власником спірного майна є позивач. Проте вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними через не з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи. Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Приписами статті 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Між тим, вдавшись до з'ясування питання наявності чи відсутності у відповідачів права власності на спірну нерухомість, господарський суд першої інстанції, не досліджував цивільно-правових підстав набуття права власності на спірні приміщення саме позивачем, з наданням оцінки усім доказам, котрі б підтверджували наявність такого права у позивача, що є суттєвим для правильного вирішення цього спору. Наведене свідчить про те, що місцевим господарським судом не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим. Крім того, не може вважатися законною і постанова суду апеляційної інстанції. Як вже зазначалося, позивачем до початку розгляду господарським судом справи по суті, в порядку приписів статі 22 Господарського процесуального кодексу України, була подана заява про зміну предмету позову (61-67 а. с.). Зміна предмету позову була прийнята місцевим господарським судом. За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Тобто, метою апеляційного господарського суду є розгляд справи повторно. Проте, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд не виконав вимог зазначеної норми та не розглянув по суті усіх заявлених позивачем позовних вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відтак в цій частині доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.13 у справі №922/393/13-г та рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.13 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т. Дроботова