Постанова № 32923636, 08.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 907/113/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк, Н.Капацин, Д.Кривди,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВоловецької центральної районної лікарні на постановувід 16.05.2013Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 907/113/13-гза позовомВоловецької центральної районної лікарнідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Здоров'я"провиселення ТОВ "Здоров'я" із займаного вбудованого приміщення на першому поверсі поліклініки загальною площею 18,00 кв.м. за адресою: смт. Воловець, вул. Карпатська, 23В судове засідання прибули представники сторін:відповідачаСворень А.А. (керівник)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Воловецька центральна районна лікарня звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров'я" в якій просить суд виселити відповідача із займаного вбудованого приміщення на першому поверсі поліклініки загальною площею 18,00 кв.м. за адресою: смт. Воловець, вул. Карпатська, 23, мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами у справі 01.06.2006 підписаний договір найму (оренди) вищевказаного приміщення, у зв'язку з тим, що в даному договорі відсутні істотні умови договору оренди визначені ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки сторонами не було досягнуто домовленості з усіх істотних умов договору - даний договір є неукладеним, а об'єкт оренди використовується відповідачем безпідставно.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому, зокрема, на те, що 01.06.2006 позивачем та відповідачем підписаний договір найму (оренди) приміщення для розміщення аптечного пункту. Строк даного договору оренди становить п'ять років з дня передачі орендованого майна орендарю. Приміщення вважається переданим у найм з моменту нотаріального посвідчення вказаного договору (01.06.2006). Отже, з моменту нотаріального посвідчення вказаного договору приміщення вважається переданим у найм на законних підставах.

Позивачем, особисто, протягом більше 7 років, щомісяця, надавалися рахунки для оплати, як орендної плати так і комунальних послуг. Жодних зауважень, претензій щодо незаконності та безпідставності використання ТОВ "Здоров'я" орендованого майна від позивача не надходило.

В договорі вказана орендна плата, яка становить 47,33 грн. на місяць з урахуванням ПДВ, а в рахунках, які надходили від позивача була вказана значно більша сума (47,33 грн. на місяць з урахуванням ПДВ + індексація + амортизація) нарахована бухгалтерією позивача. Отже, хоча в договорі не було прописано індексацію, амортизацію, але вони де факто нараховувались позивачем, керуючись вимогами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та іншими актами законодавства.

Відповідач також вважає, що всі неузгоджені сторонами істотні умови договору детально виписані у Законі України "Про оренду державного та комунального майна", а тому вони є звичайними - тобто такими, що не потребують спеціального включення до тексту договору, оскільки вважається, що вони є обов'язковими для сторін у силу самого факту укладення договору.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.04.2013 (суддя В.Русняк) позов задоволений повністю з посиланням на таке.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначені істотні умови договору оренди. При підписанні вказаного договору сторонами не досягнуто згоди щодо наступних умов: індексації орендної плати, порядку використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, забезпечення виконання зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо), страхування об'єкта оренди, які визначені вищевказаною нормою Закону як істотні умови.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Таким чином, оскільки сторонами не було досягнуто домовленості з усіх істотних умов - даний договір є неукладеним, а об'єкт оренди використовується відповідачем безпідставно.

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 (колегія суддів: Г.Кордюк, В.Гриців, Л.Данко) рішення господарського суду Закарпатської області від 05.04.2013 скасоване, прийняте нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постанова суду мотивована наступним.

Будівля поліклініки та приміщення надані в оренду перебувають в комунальній власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 25.04.2000 та витягом з реєстру прав власності №10757839 від 26.05.2006.

Відповідно до п. 7 договору найму (оренди), договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

01.06.2006 даний договір нотаріально посвідчений державним нотаріусом та проведена його державна реєстрація, про що свідчить витяг з державного реєстру правочинів № 2456706 від 01.06.2006.

Фактичні дії сторін свідчать про те, що договір найму (оренди) укладений, а визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 № 3-58гс11.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, зокрема, ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч.2 ст.180 та ч. 8 ст. 181 ГК України, а також ст.10 та ч.1 ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Заявник касаційної скарги просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що сторони приступили та виконували умови договору оренди від 01.06.2006, що слід розуміти як погодження істотних умов в процесі його виконання.

Рішення про неукладення договору через непогодження усіх істотних умов може вплинути на неможливість сторонами виконувати зобов'язання за договором, що є обставиною, яка передує виконанню зобов'язання.

З огляду на викладене, підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Воловецької центральної районної лікарні залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 у справі №907/113/13-г залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Н. Капацин

Д. Кривда