Ухвала суду № 32922776, 03.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р.Справа № 1622/2а-11448/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 17.09.2012р. по справі № 1622/2а-11448/12

за позовом ОСОБА_1

до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції третя особа Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтава

про визнання постанови незаконною,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції (далі по тексту - ОВДВС Полтавського РУЮ, відповідач), за участю третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі Харківської області, в якому просив суд:

- визнати не чинною та скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП № 32580096 віл 08.08.2012 року.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.09.2012 року по справі № 1622/2а-11448/12 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 17.09.2012 року по справі № 1622/2а-11448/12 та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Третя особа - Управління пенсійного фонду України в Октябрському районі в м. Полтава подало до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 17.09.2012 року по справі № 1622/2а-11448/12 - залишити без змін.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії (посвідчення серії НОМЕР_1 с від 29.04.2011 року), а за станом здоров'я є інвалідом II групи внаслідок захворювань викликаних впливом її шкідливих факторів, що підтверджується довідкою МСЄК серії 10 ААА від 28.04.2011 року за № 16422 та посвідченням інваліда 2-ої групи серії ААБ від 28.04.2011 за НОМЕР_2 (а.с.3,4).

На виконанні у відповідача - Октябрського відділу ДВС Полтавського МУЮ, перебував виконавчий лист № 2а-6373, виданий Октябрським районним судом м. Полтави 10.05.2012 року про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві з 28 квітня 2011 року здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 згідно з вимогами ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по другій групі інвалідності в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком з виконанням приписів ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та провести виплату нарахованих сум іа.с.5).

Постановою державного виконавця Октябрського відділу ДВС Полтавського МУЮ Шеремет О.А. від 08.08.2012 року згідно з повідомленням УПФУ Октябрського району в м. Полтаві № 11094 08-11 від 0.3.08.2012 року про здійснення перерахунку пенсії виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа за № 2а-6373 на підставі п. 11 ч. 1 ст. ст. 49 та 50 Закону України «Про виконавче провадження» було закінчено, чинність арешту майна боржника припинено, а інші заходи примусового виконання рішення скасовано (а.с. 6).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України, а тому дії державного виконавця є законними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як встановлено положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Система органів державної виконавчої служби визначена у статті 3 цього Закону.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою ст. 75 цього Закону. В силу цієї статті у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

19.06.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року № 3491-6, яким передбачено нарахування та призначення пенсій та допомоги у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, згідно з яким Прикінцеві Положенню Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» доповнено п. 4. яким встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійною фонду України на 2011 рік.

На виконання розділу 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745, відповідно до якої встановлені інші розміри допомоги, ніж встановлено в Законі.

Як зазначається в рішенні Конституційного суду України від 26.12.2011 року № 20- ри/2011 у справі № 1-42/2011. Верховна Рада України, доповнивши н. 4 розділ VII "Прикінцеві і положення Закону України «Про Державний бюджет України на 201 1 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який мас забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансовий ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в п. 2. 3 ст. 116 Конституції України.

При цьому згідно з рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-ри/2012 у справі № 1-11/2012 виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямувань цих видатків, та саме Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Крім того Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року № 4282-УІ передбачено, що у 2012 році норми та положення ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

23.11.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 01.12.2012 року та якою встановлені інші розмірі допомоги, ніж встановлено в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести іі обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів відмічає, що право на стягнення у примусовому порядку сум державної та додаткової пенсії, нарахованих у відповідності до постанови Зміївського районного суду Харківської області від 17.09.2012 року, виникло у ОСОБА_1 лише після набрання законної сили зазначеною постановою - 06.09.2010 року.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Разом з тим, Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин підлягають застосуванню положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", "Про Державний бюджет України на 2012 рік", які було прийнято пізніше, ніж відповідні норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що на правовідносини щодо виплати позивачеві нарахованих згідно рішення суду сум державної та додаткової пенсій поширюються норми зазначених законів в частині необхідності застосування положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

У зв'язку з чим, відсутність відповідного фінансування бюджету Пенсійного фонду України є поважною причиною несвоєчасного виконання рішення суду в частині здійснення нарахованих виплат.

Беручи до уваги зазначені положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", "Про Державний бюджет України 2012 рік", колегія суддів вважає їх такими, що встановлюють певні обмеження щодо здійснення виплат, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на отримання яких виникло у 2011 році, та свідчать про наявність законодавчої заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти Пенсійного фонду України.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на ст.ст. 56, 64 Конституції України щодо порушення спірною постановою права позивача на відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, її посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень під час аварії на Чорнобильській АЕС і її ліквідації в 1986-1990 роках, оскільки предметом розгляду по справі № 2а-3887/09, по якій видано спірний виконавчий лист, було не відшкодування шкоди, а визнання протиправною бездіяльності органу Пенсійного фонду щодо проведення позивачеві пенсійних виплат та зобов'язання здійснити перерахунок даних виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 17.09.2012р. по справі № 1622/2а-11448/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.