Постанова № 32922057, 01.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/177/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О. В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м.Чернігові ДПС 10.01.2013 року звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу по єдиному податку в сумі 10603,65 грн., мотивуючи вимоги тим, що відповідач належні платежі до бюджету не сплачує.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 14.09.2006 року. На обліку в ДПІ в м. Чернігові перебуває з 14.09.2006 р.

Станом на 14.11.2012 року відповідач мав податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у сумі 10603, 65 грн. за обрахунками позивача в результаті поданих відповідачем декларацій №№ 28632,45099, 71171 з термінами сплати 20.05.2012 року, 19.08.2012 року та 19.11.2012 року відповідно.

Станом на 24.06.2011 року у відповідача існував податковий борг зі сплати єдиного податку в сумі 433,80 грн.

Позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу № 1088 від 24.06.2011 року (а. с. 13) на вказану суму.

Крім того, позивач у позовній заяві вказує, що у відповідача станом на 20.05.2012 року існувала переплата у сумі 464, 36 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.54.1ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 87.1 ст. 81 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що позивач був зобов'язаний погасити податковий борг у сумі 433,80 грн. самостійно з моменту надходження наступної сплати від платника податку, шляхом її зарахування в рахунок боргу.

Однак, позивач вказаних дій не вчинив, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позиція позивача щодо відсутності необхідності у надісланні податкової вимоги на суму боргу, що виникла у значно пізньому періоді, є безпідставною.

Позивач чітко зазначив, що на момент виникнення наступного боргу у відповідача існувала переплата, а тому попередній борг згідно діючого законодавства міг бути погашений в тому числі і за її рахунок.

Порушення позивачем вимог Податкового кодексу України призвело до безпідставного звернення ним до суду, оскільки орган державної податкової служби проігнорував необхідність вручення податкової вимоги за правилами ст. 59 ПК України на суму боргу, що виникла в 2012 році, а отже, не здійснив врегулювання спору в досудовому порядку.

Враховуючи те, що апелянтом доведено відповідність своїх дій вимогам діючого законодавства на момент їх вчинення, а позивачем не доведено правомірності стягнення податкового боргу за рішенням суду, колегія суддів не згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 57 грн. 36 коп. (п'ятдесят сім гривень 36 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О. А.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст постанови виготовлено 06.08.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.