Постанова № 32920837, 02.08.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/614/13-a

категорія 8.2.6

02 серпня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

за участю секретаря судового засідання Гнітецької Т.Ф.,

за участю:

представника позивача - Ратушного С.М. (за довіреністю від 03.01.2013 р.);

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ільїної Н.Л. (за довіреністю від 03.09.2012 р.);

представників відповідача: Мезенцева О.О. (за довіреністю від 09.07.2013 р.), Лисюк А.М. (за довіреністю від 03.07.2013 р.) та Бунтової Т.П. (за довіреністю від 09.07.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест", до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Житомирі, про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №000010222 від 08.01.2013 р.,-

встановив:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі (правонаступником якого є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області), в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013 р. №000010222 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 23013760 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність зменшення податковим органом суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 08.01.2013 р. № 000010222.

Вказане рішення прийняте на підставі акта від 18.12.2012 р. № 6426/22-2/36072242/0100 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Обербетон Україна" (код за ЄДРПОУ 36072242) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., яким зафіксовано порушення товариством п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1, пп.138.8.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на загальну суму 35593234 грн., а саме:2 - 3 квартали 2011 р. - 5069376 грн., 2 - 4 квартали 2011 р. - 12579474 грн., 1 півріччя 2012 р. - 23013760 грн.

Позивач вважає правомірним включення до складу податкових витрат сум орендних платежів за користування цілісним майновим комплексом, обладнанням та транспортними засобами, орендованими у ТОВ "Обербетон-Інвест". Зазначає, що згідно ст. 150 Податкового кодексу України платникам податків не забороняється формувати в податковому обліку збитки і враховувати їх у складі витрат наступних податкових періодів. Факти проведення господарських операцій з оренди позивачем цілісного майнового комплексу, виробничого обладнання і автотранспорту підтверджені належним чином складеними первинними документами, договорами, податковими накладними. Спірні суми витрат по орендних платежах на підставі п. "г" пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України включені в бухгалтерському обліку до складу загальновиробничих витрат, загальна сума яких згідно п.п. 11, 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" розподілена на змінні загальновиробничі, постійні розподілені загальновиробничі та постійні нерозподілені загальновиробничі витрати. При цьому суми змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат на підставі п.11 Положення (стандарту) №16 включені до складу виробничої собівартості виготовленої продукції, та в порядку п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України враховані у складі податкових витрат по мірі визнання позивачем доходів від реалізації продукції. Суми постійних нерозподілених загальновиробничих витрат (в тому числі в частині орендних платежів) на підставі п.138.8 ст.138, п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України, п.16 Положення (стандарту) № 16 враховані позивачем у складі податкових витрат у періоді їх виникнення (нарахування). При прийнятті оскарженого рішення відповідачем не враховані вимоги п.138.8 ст.138, п.153.7 ст.153 Податкового кодексу України, п.11, п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати".

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013 р. № 000010222.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просив їх задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест" надала суду письмові пояснення по справі, в яких зазначила, що ст.153 Податкового кодексу України визначає правила оподаткування операцій особливого виду, до яких віднесені і операції оперативного лізингу (п.153.7), тобто норми цієї статті є імперативними при оподаткуванні лізингових операцій. Згідно вимог п.153.7 ст.153 Кодексу орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Будь-яких додаткових умов або виключень з цього правила, окрім наведених в пп.153.2.2 п.153.2 ст.153 Кодексу, коментована стаття не містить. З огляду на зазначене, з урахуванням доказів по справі в частині відповідності лізингових платежів рівню звичайних цін, позивач правомірно включав до складу податкових витрат лізингові платежі за договорами з ТОВ "Обербетон-Інвест".

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013 р. № 000010222 прийняте у зв'язку з порушенням позивачем п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1, пп.138.8.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України. Діяльність ТОВ "Обербетон Україна" завідомо спрямовувалась на недоотримання прибутку шляхом формування орендної плати, яка включалась підприємством до витрат, проте орендовані основні засоби фактично не використовувались в повній мірі в діяльності підприємства, отже, частина орендної плати не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, не включалась до собівартості готової продукції та не підлягала таким чином повній компенсації. В зв`язку з чим, позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на загальну суму 35593234 грн., а саме:2 - 3 квартали 2011 р. - 5069376 грн., 2 - 4 квартали 2011 р. - 12579474 грн., 1 півріччя 2012 р. - 23013760 грн. Посилаючись на зазначені обставини представники відповідача просять суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" (далі - ТОВ "Обербетон Україна") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36072242, перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ).

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Обербетон Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за результати якої оформлені актом від 18.12.2012 р. № 6426/22-2/36072242/0100.

Згідно з висновком акта перевірки відповідачем встановлені порушення ТОВ "Обербетон Україна" п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1, п.п.138.8.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 35593234 грн., а саме:2 - 3 квартали 2011 р. - 5069376 грн., 2 - 4 квартали 2011 р. - 12579474 грн., 1 півріччя 2012 р. - 23013760 грн.

Податковим органом встановлено, що впродовж періоду, що перевірявся, виробничі, офісні, складські приміщення, автомобілі, виробниче обладнання ТОВ "Обербетон Україна" орендувало у ТОВ "Обербетон-Інвест", код 35223245, м. Київ, згідно з договорами оренди, за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. на загальну суму без ПДВ - 2509092 грн. в місяць, та за період з 01.01.2012р. по 31.06.2012р. на загальну суму без ПДВ - 1958334грн. в місяць. Витрати, які були сформовані ТОВ "Обербетон-Інвест" згідно з договорами оренди, спричинили збиткову діяльність ТОВ "Обербетон Україна". Обербетон Холдінгз Лімітед, являючись засновником ТОВ "Обербетон-Інвест" та ТОВ "Обербетон Україна", визначаючи економічну спрямованість діяльності даних підприємств, був обізнаний з пов'язаністю даних юридичних осіб. Діяльність ТОВ "Обербетон Україна" завідомо спрямовувалась на недоотримання прибутку шляхом формування орендної плати, яка включалась підприємством до витрат, проте орендовані основні засоби фактично не використовувались в повній мірі в діяльності підприємства, отже, частина орендної плати не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, не включалась до собівартості готової продукції та не підлягала таким чином повній компенсації. В акті перевірки відповідачем також зазначено, що ТОВ "Обербетон Україна" до перевірки не надано конкретизації ні планової, ні фактичної собівартостей.

Відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового Кодексу України на підприємство було направлено лист від 01.05.2012р. №41522/22-2 про надання письмового пояснення щодо собівартості виготовлення готової продукції, а саме розшифровку витрат за статтями калькуляції щодо формування фактичної та планової собівартості по видах готової продукції, ціноутворення та рентабельність виробництва за 3 квартал 2011р., 4 квартал 2011р., 1 квартал 2012р., 2 квартал 2012р. Від ТОВ "Обербетон Україна" отримано відповідь від 07.12.2012р. за №535, але письмового пояснення щодо собівартості виготовлення готової продукції, а саме розшифровки витрат за статтями калькуляції щодо формування фактичної та планової собівартості по видах готової продукції, що виготовляє ТОВ "Обербетон Україна", ціноутворення та рентабельність виробництва за 3 квартал 2011р., 4 квартал 2011р., 1 квартал 2012р., 2 квартал 2012р. не надано.

На підставі встановлених порушень відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013 р. № 000010222 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі розміром 23013760 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Обербетон-Інвест".

Судом встановлено, що в перевіреному періоді позивач орендував у ТОВ "Обербетон-Інвест" цілісний майновий комплекс заводу залізобетонних виробів, автотранспортні засоби, виробниче обладнання з загальною орендною платою в періоді з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. на загальну суму без ПДВ - 2509092 грн. в місяць, у тому числі: оренда цілісного майнового комплексу згідно договору № 39-07 від 02.11.2009р. на суму 575000грн. в місяць, оренда промислового обладнання згідно договору № 53-07 від 02.11.2009р. на суму 1714308грн. в місяць, оренда технологічного транспорту згідно договору №51-04 від 02.11.2009 р. на суму 52333грн. в місяць, оренда згідно договору №49-04 від 02.11.2009 р. на суму 25417 грн. в місяць, оренда технологічного транспорту згідно договору №58-07 від 02.11.2009 р. на суму 118325 грн. в місяць, оренда автомобіля згідно договору суборенди №265-04 від 02.11.25009р. на суму 20692грн. в місяць, оренда транспортного засобу (причіп) згідно договору №ОБ.Вн-2011 від 01.06.2011р. на суму 1417грн., оренда транспортного засобу (КАМАЗ) згідно договору №ОБ.Вн-2011 від 01.06.2011р. на суму 1600грн. в місяць, та в періоді з 01.01.2012р. по 31.06.2012р. на загальну суму без ПДВ - 1958334грн. в місяць, у тому числі: оренда цілісного майнового комплексу згідно договору № 39-07 від 02.11.2009р. на суму 575000грн. в місяць, оренда промислового обладнання згідно договору № 53-07 від 02.11.2009р. на суму 1163550 грн. в місяць, оренда технологічного транспорту згідно договору №51-04 від 02.11.2009 р. на суму 52333грн. в місяць, оренда згідно договору №49-04 від 02.11.2009 р. на суму 25417 грн. в місяць, оренда автомобіля згідно договору суборенди №265-04 від 02.11.25009р. на суму 20692грн. в місяць, оренда транспортного засобу ( причіп) згідно договору №ОБ.Вн-2011 від 01.06.2011р. на суму 1417грн. в місяць, оренда транспортного засобу (КАМАЗ) згідно договору №ОБ.Вн-2011 від 01.06.2011р. на суму 1600грн. в місяць.

Нараховані орендні платежі включені позивачем до складу податкових витрат.

Приналежність переданих в оренду об`єктів (майнового комплексу, транспортних засобів, обладнання) до основних засобів ТОВ "Обербетон-Інвест" підтверджується наказом №11 від 21.03.2011 р. про проведення інвентаризації основних засобів на 01.04.2011 р., Переліком основних засобів за залишковою балансовою вартістю та строками корисного використання на 01.04.2011 р., інвентаризаційним описом основних засобів на 01.04.2011 р. (т.3 арк.с. 45-48, 49-53).

Факти передачі в оперативний лізинг майнового комплексу і обладнання, підтверджені відповідними договорами оренди, специфікаціями до них, актами приймання-передачі майна (т.1 арк.с. 76-191). Про наявність орендованого майна у орендаря і його використання в господарській діяльності також свідчать інвентаризаційні описи орендованого майна (т.2 арк.с. 182-257а).

Господарські операції з нарахування лізингових платежів підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, регістрами бухгалтерського обліку (т.1 арк.с. 195-250, т.2 арк.с. 1-154, т.4 арк.с. 205-212).

В акті перевірки відповідач не ставить питання щодо нікчемності або недійсності укладених позивачем договорів оренди з ТОВ "Обербетон-Інвест".

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Положеннями п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. "г" пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з п.138.8 ст.138 ПК України до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг включаються загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, (далі - Положення №16) визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості відносяться, зокрема, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п.16 Положення №16 загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

З системного аналізу вищенаведених законодавчих норм випливає, що змінні загальновиробничі та розподілені постійні загальновиробничі витрати враховуються у складі виробничої собівартості продукції, яка включається до податкових витрат в періоді визнання доходів від її реалізації, а нерозподілені постійні загальновиробничі витрати відносяться до складу собівартості реалізованої продукції (податкових витрат) в періоді їх виникнення (нарахування).

Спірні суми витрат по орендних платежах на підставі п. "г" п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПК України віднесені позивачем до складу загальновиробничих витрат, загальна сума яких згідно п.п. 11, 16 Положення № 16 розподілена на змінні загальновиробничі, постійні розподілені загальновиробничі та постійні нерозподілені загальновиробничі витрати. При цьому суми змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат на підставі п.11 Положення №16 включені позивачем до складу виробничої собівартості виготовленої продукції, та в порядку п.138.4 ст.138 ПК України враховані у складі податкових витрат по мірі визнання позивачем доходів від реалізації продукції. Суми постійних нерозподілених загальновиробничих витрат (в тому числі в частині орендних платежів) на підставі п.138.8 ст.138, п.153.7 ст.153 ПК України, п.16 Положення №16 враховані позивачем у складі податкових витрат у періоді їх виникнення (нарахування). Доказів, які б спростовували зазначене, в акті перевірки не наведено, представниками відповідача в судовому засіданні не надано і судом не встановлено.

Суд погоджується з твердженнями позивача щодо неправомірності виключення відповідачем зі складу податкових витрат позивача орендних платежів не в повній сумі їх нарахування, а в частині задекларованих позивачем збитків.

Стаття 150 ПК України регламентує порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів. Тобто законодавцем, при дотриманні інших вимог законодавства, не забороняється формувати в податковому обліку збитки і враховувати їх у складі витрат наступних податкових періодів.

Саме по собі декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування не є правопорушенням, натомість відповідачем виключено зі складу податкових витрат витрати по орендних платежах в розмірі задекларованих збитків. Разом з тим, належних і допустимих доказів того, що позивачем допущені порушення формування податкових витрат як-от через невикористання конкретних об`єктів орендованих основних засобів в господарській діяльності або перевищення орендних платежів розміру звичайних цін, в акті перевірки не наведено.

В перевіреному періоді позивач здійснював господарську діяльність з виробництва і продажу бетону та залізобетонних виробів, використовуючи в зазначених цілях все орендоване майно. Податковий орган не встановив конкретних об`єктів орендованих основних засобів, які, на його думку, не використовувались позивачем у виробництві та реалізації продукції, тобто в господарській діяльності.

Необхідно зазначити, що аналогічну правову позицію наведено апеляційними судами і Вищим адміністративним судом України в судових рішеннях по адміністративних справах №0670/12378/11, №0670/12377/11 та №0670/4211/12, по яких розглядалися аналогічні спори між тими ж самими сторонами.

Таким чином, висновки відповідача стосовно того, що частина орендованих основних засобів (орендних платежів) не використана позивачем в господарській діяльності, є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача, що через пов`язаність між собою орендодавця і позивача, сторонами свідомо встановлювались розміри орендних платежів в такий спосіб, щоб діяльність позивача мала виключно збитковий характер, направлений на несплату податку на прибуток підприємств, відповідачем не враховані приписи податкового законодавства в частині застосування звичайних цін.

Згідно вимог п.153.7 ст.153 ПК України оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку: передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

ТОВ "Обербетон-Інвест" нараховані суми лізингових платежів в повному обсязі включило до складу своїх податкових доходів та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, задекларувавши їх. Розбіжностей при співставленні показників податкових доходів ТОВ "Обербетон-Інвест" і податкових витрат позивача від лізингових платежів податковим органом не встановлено, що підтвердили в судовому засіданні представники відповідача.

На підставі наданих позивачем і третьою стороною в матеріали справи доказів судом встановлено, що розміри лізингових платежів встановлювались сторонами з урахуванням вимог п.п.153.2.2 п.153.2 ст.153 ПК України, згідно з якими витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Так, в матеріалах справи є угода про методику визначення розміру орендної плати від 01.04.2010 р., відповідні додаткові угоди до неї та розрахунки вартості орендної плати (т.3 арк.с. 31-41).

Як випливає з розрахунків вартості орендної плати суми лізингових платежів визначались на рівні операційних і фінансових витрат ТОВ "Обербетон-Інвест", прямо пов`язаних з утриманням переданих в оренду основних засобів та обслуговуванням кредитів на придбання таких основних засобів. Зокрема, до розрахунку вартості орендної плати включені такі витрати орендодавця: амортизація основних засобів, що передані в оренду; проценти по кредитним договорам, які пов`язані з придбанням переданих в оренду основних засобів; лізингові платежі за автомобілі, які передані в оренду; плата (податок) за землю під цілісним майновим комплексом; заробітна плата, нарахування на заробітну плату та інші адміністративно-господарські витрати звичайної операційної діяльності орендодавця.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази нарахування в бухгалтерському обліку орендодавця амортизації по переданих в оренду основних засобах: наказ №13 від 30.12.2011 р. про зміну строків амортизації, наказ про проведення інвентаризації №11 від 21.03.2011 р., Перелік основних засобів за залишковою балансовою вартістю та строками корисного використання на 01.04.2011 р., інвентаризаційний опис основних засобів на 01.04.2011 р., відомості амортизації основних засобів поквартально (т.3 арк.с. 43-44, 45-48, 49-53, 92-123). Розміри відсотків по кредитним договорам, які пов`язані з придбанням переданих в оренду основних засобів, підтверджуються аналізами бухгалтерських рахунків 6842, 6843, 68420, кредитними договорами (т.3 арк.с. 57-79, 125-250, т.4 акр.с. 2-193). Розміри плати за землю підтверджуються податковими деклараціями по земельному податку за 2011, 2012 рр. (т.3 а.с.80-91).

Надані в матеріали справи документи підтверджують фактичні розміри вищенаведених витрат ТОВ "Обербетон-Інвест" по утриманню переданих в оренду позивачеві основних засобів, які є співставними з плановими показниками, наведеними в розрахунках вартості орендної плати.

Відповідно до п.1 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України стаття 39 цього Кодексу, яка регулює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, набирає чинності з 1 січня 2013 року. Згідно п.8 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України до вказаної дати діє пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон).

Згідно з п.п.1.20.1 ст.1 Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За приписами п.п.1.20.2-1.20.6 Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів. Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні. Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

З огляду на те, що в період спірних правовідносин основними видами діяльності ТОВ "Обербетон-Інвест" згідно з довідкою з ЄДРПОУ було передання в оренду власного нерухомого майна, автомобілів і устаткування, суд погоджується з твердженнями третьої особи, що зазначені статті витрат є ніщо іншим як прямими витратами орендодавця за господарськими операціями з передачі майна в оренду та нарахування лізингових платежів (т.3 а.с.5-6).

Тому врахування при розрахунку вартості орендної плати прямих витрат орендодавця від здачі майна в оренду не суперечить податковому законодавству, а визначені в такий спосіб (на рівні прямих витрат) розміри лізингових платежів, на думку суду, відповідають рівню звичайних цін.

Окрім того, відповідно до п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом встановлено, що позивачеві і третій особі не надходили запити від податкових органів щодо обґрунтування рівня звичайної ціни орендних платежів.

Докази того, що орендні платежі, нараховані ТОВ "Обербетон-Інвест" позивачеві, не відповідають рівню звичайних цін, представниками відповідача не надано.

Суд погоджується з доводами третьої особи, що стаття 153 ПК України визначає правила оподаткування операцій особливого виду, до яких віднесені і операції оперативного лізингу (п.153.7), тобто норми цієї статті є імперативними при оподаткуванні лізингових операцій.

Згідно з вимогами п.153.7 ст.153 ПК України орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Будь-яких додаткових умов або виключень з цього правила, окрім наведених в п.п.153.2.2 п.153.2 ст. 153 ПК України, коментована стаття не містить.

З огляду на викладене, з урахуванням доказів по справі в частині відповідності лізингових платежів рівню звичайних цін, позивач правомірно включав до складу податкових витрат лізингові платежі за договорами з ТОВ "Обербетон Інвест", з урахуванням приписів п.п.153.2.2 п.153.2 ст.153, п.153.7 ст.153 ПК України. Висновки відповідача про те, що через пов`язаність орендодавця і орендаря, сторони свідомо завищували орендні платежі з метою доведення орендаря до збитків, є необгрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Посилання відповідача на те, що під час проведення перевірки позивач не надав конкретизації ні планової, ні фактичної собівартостей продукції спростовуються тим, що листом від 07.12.2012 р. №535 позивач надав пояснення щодо формування собівартості продукції та в порядку абз.2 п.44.7 ст.44, п.86.7 ст.86 ПК України позивач подав відповідачеві заперечення від 26.12.2012 р. №548 на акт перевірки, з якими були подані копії планових і фактичних калькуляцій, визначені в акті як відсутні (не надані) (т.1 а.с.30-41, т.1 а.с.42-46).

Згідно з абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Абзацом абз.4 цього ж пункту визначено, що у разі, якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

У відповіді податкового органу від 03.01.2013 р. №120/0/2314-13 на заперечення до акту перевірки відповідач вказав, що позивач прострочив строки подання заперечень на один день (т.1 а.с.49-54).

Такий висновок податкового органу, на думку суду, є помилковим, адже акт перевірки отриманий позивачем 20.12.2012 р., тому, враховуючи вимоги п.п. 44.7, 86.7 ПК України, заперечення на акт і документи позивач мав право подати не пізніше 26.12.2012 р. з урахуванням того, що 22 і 23 грудня - вихідні дні.

Заперечення від 26.12.2012 р. №548 з калькуляціями були надіслані на адресу відповідача 26.12.2012 р., про що свідчить поштова квитанція і опис вкладеного в цінний лист, тобто з дотриманням строків за п.44.7 ст.44, п. 86.7 ст.86 ПК України (т.1 а.с.40-41).

Таким чином, зважаючи на вимоги абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України відповідач зобов`язаний був врахувати додатково надані документи (калькуляції), зазначені в акті перевірки як відсутні, дати належну правову оцінку доводам, викладеним в запереченнях, та в порядку п.44.7 ст.44 ПК України мав право призначити позапланову перевірку, чого не зробив.

Разом з тим, з аналізу планових і фактичних калькуляцій випливає, що витрати по сплаті орендних платежів в повному обсязі враховані позивачем при визначенні рентабельності продукції та її ціни за умови нормальної виробничої потужності виробництва. Калькуляції відповідачем не спростовані.

Окрім того, матеріали справи і пояснення представника позивача свідчать, що збитки позивача пов`язані з перевищенням податкових витрат над доходами, що пояснюється низькими обсягами реалізації продукції, які не покривають в повній мірі постійні витрати позивача, а не з реалізацією продукції нижче за її собівартість.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 08.01.2013 р. № 000010222 підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест", до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №000010222 від 08.01.2013 р., - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №000010222 від 08.01.2013 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 (нуль) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 02 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено: 07 серпня 2013 р.