Рішення № 32918783, 08.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 Справа № 901/2026/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южфлотсервіс», м. Южне, Одеська область

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

про стягнення 593 786,00 грн

Суддя Янюк О.С.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Глушаков М.О. (юрисконсульт, довіреність від 31.05.2013 № 11/136)

СУТЬ СПОРУ: 20.06.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Южфлотсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Южфлотсервіс») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - відповідач, Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз») грошових коштів у розмірі 593 786,00 грн, що включають: 589 398,00 грн основного боргу, 3 134,29 грн пені, 1 253,71 грн трьох процентів річних. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 11 875,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 14.11.2012 № 1263 у частині оплати отриманого від позивача товару згідно актів прийому-передачі від 15.11.2012 та від 03.12.2012.

Ухвалою суду від 21.06.2013 позовна заява прийнята до розгляду та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 08.08.2013.

Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином та своєчасно (а.с. 60-64). Проте, до початку судового засідання від ТОВ «Южфлотсервіс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням його представника (а.с. 65).

Розглянувши заявлене клопотання, суд визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 22 ГПК України суд зазначає, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що у даному випадку ТОВ «Южфлотсервіс» не позбавлене права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Проте, жодного доказу, які б вказували на неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника позивачем надано суду не було.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника позивача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

У свою чергу, представник відповідача під час судового засідання проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві (а.с. 67-68). Зокрема, зазначив, що ані договором, ані законом не встановлено розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право вимагати стягнення пені.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

14.11.2012 між ТОВ «Южфлотсервіс» (Постачальник) і Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» в особі начальника відділу забезпечення роботами, послугами та матеріально-технічними ресурсами апарату управління Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» Федорова Олександра Олександровича (Покупець) укладений договір поставки № 1263 (далі - Договір, а.с. 9-13, 57), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність Покупця товар згідно Специфікації № 1 (Додаток № 1; а.с. 14-15), яка є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити його на умовах, визначених Договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 (п. 11.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що товар постачається ТОВ «Южфлотсервіс» на умовах DDP - база ПТОиК, Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська, № 7 (у відповідності із термінами Правил «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року). Транспортні витрати із доставки товару до пункту призначення і вартість тари включені до ціни товару.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставка товару здійснюється протягом 5 днів з моменту одержання Постачальником письмового замовлення від Покупця.

Право власності на товар переходить з моменту одержання товару Покупцем і підписання сторонами накладної (п. 2.3 Договору).

Умовами Договору, зокрема, п.п. 4.1, 4.6 передбачено, що сума Договору складає 2 160 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 360 000,00 грн, яка є звичайною та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно із п. 4.2 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою платежу протягом 120 днів після поставки товару та підписання акту приймання-передачі.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Постачальник передав у власність, а Покупець одержав товар на загальну суму 709 398,00 грн. Факт одержання Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» товару на вищевказану суму підтверджується відповідними актами прийому-передачі товару, а саме: від 15.11.2012 на суму 309 786,00 грн (а.с. 16) та від 03.12.2012 на суму 399 612,00 грн (а.с. 17). Вказані документи підписані без зауважень уповноваженими представниками та їх підписи скріплені печатками сторін (а.с. 57). Ціна товару, переданого Покупцю, відповідає цінам, які узгоджені сторонами у додатку № 1 до Договору «Специфікація № 1» від 14.11.2012 (а.с. 14-15). Крім того, претензій щодо кількості, асортименту та якості переданого товару від Покупця не надходило. Вищевказане також не заперечується представником відповідача.

У свою чергу, Покупець здійснив лише часткову оплату переданого Постачальником товару у розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 18.05.2013 № 449 (а.с. 54).

Таким чином, заборгованість Покупця перед Постачальником за переданий товар по Договору склала 589 398,00 грн (709 398,00 грн - 120 000,00 грн = 589 398,00 грн), яка у добровільному порядку сплачена не була, що, в свою чергу, і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Ураховуючи, що Договір від імені відповідача у справі - Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» укладений його представником - начальником відділу забезпечення роботами, послугами та матеріально-технічними ресурсами апарату управління відповідача, який діяв на підставі довіреності від 03.01.2012 № 11/10 (а.с. 57), такий Договір є підставою для набуття прав та обов'язків безпосередньо відповідачем у справі.

Так, у силу ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Таким чином, укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у її сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Судом також встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується підписаними без зауважень актами прийому-передачі товару. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було. Відтак, надані позивачем документи згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами, які відображають факти здійснення між сторонами господарських операцій.

У той час, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав не у повному обсязі, доказів протилежного суду не надав. З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 589 398,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати поставленого товару у розмірі 3 134,29 грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем Товару не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищевказаного Закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що для того, щоб неустойка вважалася законною та застосовувалася незалежно від домовленості про неї сторін договору, необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється). Тому не можна вважати визначенням законної неустойки положення Закону, яким визначено граничний розмір саме договірної неустойки.

У той час, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої ст. 1 Закону, пеня стягненню не підлягає. Аналогічна правова позиція викладена у п. 2.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань».

Із матеріалів справи вбачається, що у Договорі, зокрема, п. 8.3, було передбачено, що у випадках, не передбачених Договором, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України. Судом також встановлено, що сторонами не було визначено конкретного розміру відповідальності за порушення Покупцем зобов'язання з оплати товару, у той час як позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Оскільки стягнення пені за невиконання відповідачем зобов'язання з оплати товару у Договорі не передбачено, та те, що в законі не визначений її конкретний розмір, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для її стягнення з відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі № 42/99. У зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені суд відмовляє.

У той час, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений у позові розрахунок трьох процентів річних (а.с. 4) та його детальне обґрунтування (а.с. 55), суд вважає розрахунок помилковим з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем правомірно заявлено вимоги щодо стягнення трьох процентів річних від прострочених сум за кожною поставкою окремо.

Так, як вже було встановлено судом, позивачем були здійснені відповідачу поставки товару на суму 309 786,00 грн (15.11.2012) та на суму 399 612,00 грн (03.12.2012).

Ураховуючи умови Договору, зокрема, п. 4.2 оплата мала бути здійснена Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» протягом 120 днів після поставки товару та підписання акту приймання-передачі.

З огляду на що, зобов'язання зі сплати одержаного товару за актом приймання-передачі від 15.11.2012 мало бути виконане відповідачем до 15.03.2013. Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» здійснило часткову оплату товару у розмірі 120 000,00 грн лише 18.05.2013. Таким чином, з 16.03.2013 у відповідача наявний обов'язок сплатити позивачу 309 786,00 грн, а з 19.05.2013 - 189 786,00 грн.

У той час, ТОВ «Южфлотсервіс» нараховує три проценти річних за період з 26.04.2013 по 17.06.2013 на суму 189 786,00 грн, що по суті не є помилкою. Однак, арифметично розмір трьох процентів річних за вказаний період складає 826,74 грн (189 786,00 грн х 3 % : 100 % х 53 дн. : 365 дн).

Так, приймаючи рішення, суд не може виходити за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних по зобов'язанням з оплати товару за актом від 15.11.2012 підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме 826,73 грн.

Крім того, зобов'язання зі сплати одержаного товару за актом приймання-передачі від 03.12.2012 мало бути виконане відповідачем до 02.04.2013. Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» оплати за вказаною поставкою не здійснило. Таким чином, з 03.04.2013 у відповідача наявний обов'язок сплатити позивачу 399 612,00 грн.

У той час, ТОВ «Южфлотсервіс» нараховує три проценти річних за період з 04.06.2013 по 17.06.2013 на зазначену суму, що по суті не є помилкою. Однак, позивач помилково замість 14 врахував 13 днів прострочення, що призвело до невірного розрахунку розміру трьох процентів річних. Так, три проценти річних за вказаний період складають 459,83 грн (399 612,00 грн х 3 % : 100 % х 14 дн. : 365 дн).

Проте, ураховуючи, що суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних по зобов'язанням з оплати товару за актом від 03.12.2012 підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме 426,98 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у загальному розмірі 1 253,71 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южфлотсервіс» грошові кошти у розмірі 590 651,71 грн (п'ятсот дев'яносто тисяч шістсот п'ятдесят одна грн 71 коп), у т.ч. 589 398,00 грн основного боргу, 1 253,71 грн трьох процентів річних.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южфлотсервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 813,03 грн (одинадцять тисяч вісімсот тринадцять грн 03 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 12.08.2013.

Суддя О.С. Янюк