Ухвала суду № 32918662, 05.08.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-4846/13

(№760/16646/13-ц)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2013 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання недійсними (незаконними) в окремій частині рішень органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність та виданого на їх підставі державного акта про право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача і просить визнати недійсним (незаконним) рішення Київської міської ради №409/3847 від 26.08.2010 року в частині надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки у розмірі 0,03 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в частині уточнення адреси - АДРЕСА_1 та відповідно, виданий на їх підставі державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №038415 від 30.09.2011 року.

Вказана позовна заява не може бути прийнята до провадження суду з наступних підстав.

Стаття 15 ЦПК України передбачає розгляд судами в порядку цивільного судочинства справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п.п. 9, 12 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №8 від 20.05.2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» за змістом статті 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ, статті 19 Закону №1952-IV (до внесення змін згідно із Законом України від 7 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр») державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, є підставою для державної реєстрації цих прав. Ці акти видаються спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади у галузі земельних ресурсів - Державним агентством земельних ресурсів України.

Видача державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку здійснювалася за єдиною визначеною процедурою, встановленою Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за №354/3647.

Таким чином, ознаками цих державних актів є:

видача органом виконавчої влади;

видача в межах процедури державної реєстрації права власності, користування, що виникло на підставі правовстановлювального документа;

єдиний порядок оформлення;

фіксування факту державної реєстрації права власності на землю або користування землею.

Оскільки порядок видачі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку перебуває у сфері публічно-правових відносин, то спори щодо дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з приводу їх видачі підлягають розгляду адміністративними судами.

З аналізу норм статті 26 Закону №280/97-ВР, статті 6 Закону України від 9 квітня 1999 року №586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV, статті 148 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV власниками землі є держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Конституційний Суд України в Рішенні від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень.

Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до статті 69 Закону України від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

З урахуванням цього Рішення Конституційного Суду України такі правила визначення юрисдикції адміністративних судів поширюються і на земельні спори за участю місцевих державних адміністрацій.

З матеріалів адміністративного позову вбачається спір з органом місцевого самоврядування щодо визнання його рішення та акта на право власності земельної ділянки недійсними, а отже вказана вимога заявлена до суб'єкта владних повноважень та пов'язана з оскарженням його дій, а отже відноситься до публічно - правових відносин та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010, Постановою Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №8 від 20.05.2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» ст.ст. 2, 17 КАС України, ст. 15, 122 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання недійсними (незаконними) в окремій частині рішень органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність та виданого на їх підставі державного акта про право власності на земельну ділянку.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя