Ухвала суду № 32917305, 06.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/4879/13-а

06.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кучерука О.В. ,

Кондрак Н.Й.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

представник відповідача, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим - Лемтюжнікова Наталя Володимирівна, довіреність № 01-15 від 04.01.13,

розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 05.06.13 у справі № 801/4879/13-а,

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Гагаріна, 14-а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95026)

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим (вул. Крилова, 7, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2013 адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополі АР Крим на користь Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності за період з січня по березень 2013 року у сумі 2598,19 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто вісім гривень дев'ятнадцять копійок).

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2013 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П. на суддю Кучерука О.В.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 06.08.2013, представник позивача явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим суму невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 2598,19 гривень.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що на підставі актів про нещасні випадки на виробництві, складених за формою Н-1 та довідок МСЕК Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АР Крим були призначені та відшкодовуються пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Відповідно ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання", Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує страхові виплати і надає соціальні послуги певної категорії осіб, за наявності необхідного переліку документів. Якщо потерпілою особою документи не передані до Фонду соціального страхування від нещасного випадку, він продовжує отримувати суми пенсії, що належить йому з Пенсійного фонду України, після чого між фондами надалі проводяться відповідні розрахунки. Між тим, Фонд соціального страхування не прийняв до відшкодування суми витрат на виплату і доставку пенсій за період з січня по березень 2013 року у розмірі 2598,19 грн. Пенсійний фонд України вважає відмову відповідача відшкодувати зазначені суми безпідставною, та такою, що порушує вимоги законодавства та завдає шкоди інтересам держави в особі позивача.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Як вбачається з матеріалів справи, Пенсійним фондом України в Залізничному районі м. Сімферополь АР Крим було проведено щомісячну звірку витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с.5-13).

Так, вказані акти були підписані Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Сімферополі АР Крим з таблицею розбіжностей, з якої вбачається, що відповідачем не була прийнята до відшкодування сума витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей та громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну та не прийнята до відшкодування сума витрат на виплату пенсій, по справах, в яких акти Н-1 не відповідають вимогам законодавства (відсутність довідки МСЕК встановленого для страхового випадку зразку) в січні 2013 року у сумі 1079,73 грн., в лютому 2013 року у сумі 840,14 грн., в березні 2013 року у сумі 678,32 грн., тому в загальній сумі заборгованість складає 2598,19 грн.

В статті 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно з статтею 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

У відповідності до статті 12 Основ, спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надається, зокрема, пенсія за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, зокрема, надається пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

В частині 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

Стосовно пенсіонерів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які отримали трудове каліцтво за межами території України, суд першої інстанції, вірно на думку судової колегії, не прийняв до уваги твердження представника відповідача про те, що відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсійних виплат цим особам має відділення Виконавчої дирекції Фонду тієї країни, де знаходиться пенсійна справа пенсіонера.

Частиною 2 статті 2 зазначеного Закону визначено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Згідно з пунктом 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого, а також чи передавалися цими підприємствами особові справи потерпілих до Фонду.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти про нещасні випадки, згідно яких пенсіонери ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 дійсно отримали травми внаслідок нещасних випадків на виробництві (а.с.44-124, 142-148).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що всі пенсіонери, що не були прийняті до заліку, отримують пенсії саме як потерпілі від нещасного випадку на виробництві та страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві, а в разі здійснення таких виплат органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відтак, суд першої інстанції обгрунтовано на думку судової колегії вказав, що посилання відповідача на абз.1 ч.2 ст.7 Закону №2272-ІІІ від 22.02.2001р., відповідно до якої Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку є необґрунтованим з наступних підстав.

Абзацом 2 ч.2 ст.7 Закону №2272-ІІІ від 22.02.2001р., встановлено, що потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Потерпілі, документи яких не передані до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Сімферополі АР Крим, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополь АР Крим, а відтак відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати з виплати зазначеної пенсії.

Відтак, суд першої інстанції вірно на думку судової колегії вказав, що посилання відповідача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4 (далі Порядок №5-4/4), як на підставу своїх вимог та заперечень є необґрунтованим з наступних підстав.

В пунктах 6 та 7 Порядку № 5-4/4 визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Таким чином, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.

Зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, тому позивач обґрунтовано звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим для вирішення спірних відносин.

Відповідач вважав, що він не повинен відшкодовувати пенсіонерам ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_9 пенсії, оскільки акти про нещасні випадки на виробництві, складені за формою Н-1 на його думку, складені з порушенням вимог як пенсійного законодавства так і законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з ч.1 ст.58 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відтак, лише до компетенції Пенсійного фонду України віднесено призначення пенсій та підготовка документів для їх виплат, а отже доводи відповідача, що пенсії особам, які є потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві були призначені без достатніх для цього підстав внаслідок розбіжностей в їхніх анкетних даних є необґрунтованими, законність призначення Пенсійним фондом саме цього виду пенсії ніким на цей час не оскаржена.

Більше того, згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.03.2013 року по справі за №801/1385/13-а, задоволено позов УПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Сімферополі АР Крим про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсій з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 3092 грн., чим визнано право позивача на відшкодування основного розміру пенсії щодо цих пенсіонерів, не прийнятих відповідачем до заліку у періоді з листопада по грудень 2012 року (а.с.14-17).

За даних обставин, є неспроможними доводи відповідача щодо сумнівів у правомірності нарахування цим пенсіонерам пенсійних виплат як потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві з причин невідповідності документів у пенсійних справах, оскільки рішення про нарахування їм пенсій приймаються виключно Управлінням Пенсійного фонду України, та відповідачем не було надано доказів їх оскарження з причини неправомірності призначення пенсій. Крім того, правомірність вимог Пенсійного фонду щодо відшкодування витрат на виплату цим пенсіонерам основного розміру пенсії за іншій період вже було предметом судового розгляду та ці вимоги були задоволені.

Згідно з п.3 Порядку №5-4/4 відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094.

В пункті 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом - суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем у період з січня по березень 2013 року витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності пенсіонерам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у загальній сумі 2598,19 грн., що підтверджується списками осіб, яким призначені пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку за цій період.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.13 у справі № 801/4879/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська