Постанова № 32917202, 14.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 р. Справа № 804/6744/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБукіна Л. Є., при секретарі судового засіданняЯкуб Д.В., за участю: представників позивача Білоус А.Є., Козловський Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд" до Дніпродзержинська об'єднана Державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд» (далі - позивач, ТОВ «Екобуд») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ), в якій просило визнати протиправними та скасувати винесене Дніпродзержинською ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 11.04.2013 року №0000702202.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом безпідставно зроблені в акті перевірки висновки про визнання правочинів нікчемними. Крім того, позивач вважає, що він не може нести відповідальність за несплату податків свого контрагента. Факти укладення нікчемних угод не можуть встановлюватися у актах перевірок податкових органів.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові заперечення проти адміністративного позову, посилаючись на те, що під час перевірки не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентом позивача, позивачем віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 64 111,13 грн. за податковими накладними, які не є об'єктом оподаткування і не відповідають вимогам первинних документів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб податкової служби під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно до відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків, в порядку, визначеному в главі 6 ПК України;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в порядку, визначеному в главі 7 ПК України;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу (згідно глави 8 ПК України), а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ «Екобуд» перебуває на податковому обліку в Дніпродзержинській ОДПІ.

Відповідно до наказу Дніпродзержинської ОДПІ від 15.02.2013 року №285 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екобуд» з питань з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань при взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Агентство «Віасат» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 року, ПП «Фірма «Володар» за період з 01.04.2011 по 31.07.2011 року, ТОВ «Різано Трейд» за період з 01.09.2010 по 30.09.2010 року, ТОВ «Промелектро - 75» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року, ТОВ «Спец-Техноресурс» за період з 01.12.2009 по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складено акт від 01.03.2013 року №2128/81/22.2-07/30659646.

Відповідно до Акту перевірки від 01.03.2013 року №2128/81/22.2-07/30659646, оформленого за результатами перевірки, податковим органом зроблені висновки про порушення позивачем:

- вимог ст. 203, 215, 228, 662, 626, 629, 658, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів та послуг у ТОВ «Агентство «Віасат», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Промелектро - 75», ТОВ «Спец-Техноресурс»;

- п.3.1 статті 3 п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.134.1.1 п.134.1 статті 134, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 статті 138 ПК України;

- п.1.3 статті 1, п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3, п.7.2.4 п.7.2, п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 64 111,13 грн.

Згідно чинного законодавства податкові органи не обмежені щодо періоду, за який може бути проведено перевірку. Проте, згідно п.102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вимоги ст.102 ПК України, сума податкового кредиту у розмірі 9878,40 грн. (за грудень 2009 року) не була включена до податкового зобов'язання ТОВ «Екобуд», які були нараховані згідно акту перевірки від 01.03.2013 року №2128/81/22.2-07/30659646.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено господарські договори з ТОВ «Агентство «Віасат», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Промелектро - 75», ТОВ «Спец-Техноресурс», на підставі яких оформлялися видаткові та податкові накладні на отримання товару, встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про вчинення угод без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до Акту перевірки від 01.03.2013 року №2128/81/22.2-07/30659646 податковим органом враховані висновки Актів податкових перевірок контрагентів позивача: Акт перевірки ДПІ у Дніпровському районі м.Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спец-Техноресурс» від 07.11.2012 року №4098/22-222-35976635, Акт перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області «Про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Різано Трейд» від 10.02.2011 року №101/23-1/36445153, Акт перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агентство «Віасат» від 22.12.2011 року №884/23-1/36862548, Акт Яготинської МДПІ Київської області перевірки ТОВ «Промелектро - 75» від 20.01.2012 року №5/2300/36098229, Акт перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області «Про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма «Володар» від 31.01.2012 року №72/23-1/31988783, відповідно до яких встановлено наявність порушення ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення 11.04.2013 року №0000702202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 54 233 грн., за фінансовими санкціями у розмірі 4464 грн.

Однак, суд не погоджується з висновками акту перевірки і, як наслідок, правомірністю винесенних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215 ЦК України); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК України); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216 ЦК України).

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань визначений Податковим кодексом України.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності). Аналогічну правову позицію щодо відсутності повноважень у податкового органу щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) в актах податкових перевірок, а також про те що наслідки недійсності правочинів можуть застосовуватися тільки при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку також висловлює Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 р у справі № К/9991/50772/12. Також у постанові Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року по справі № К/9991/19252/12 зроблено висновки, що визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Акт перевірки ТОВ «Екобуд» не містить фактів які б спростовували підтвердження первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися із зазначеними контрагентами. З'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків проведено поверхнево без посилання на достовірні факти, податковий орган обмежився лише посиланням на акти перевірок інших платників податків без дослідження всіх наданих первинних документів позивача.

При цьому, в обґрунтування висновків Акту перевірки податковий орган однобічно обмежився виключно цитуванням окремих частин та висновків актів про результати документальних перевірок контрагентів позивача, без посилань на будь-які докази, в тому числі первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що могли б достовірно підтвердити або спростувати наявність зазначених в них обставин.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій повинно досліджуються податковим органом з урахуванням даних фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту податковому органу надано всі необхідні первинні документи, в тому числі договори, банківські виписки, видаткові накладні, податкові накладні.

Первинні документи позивача відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідність податкових накладних за спірними взаємовідносинами вимогам ст.201 ПК України не заперечується відповідачем.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одними платниками податків (ТОВ «Агентство «Віасат», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Промелектро - 75», ТОВ «Спец-Техноресурс»), і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків (ТОВ «Єкобуд»).

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 року у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Отже, оскільки здійснена відповідачем в Акті перевірки кваліфікація операцій є бездоказовою та суперечить даним досліджених первинних документів, вона не може слугувати підставою для висновків щодо недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, визначення платникові податків податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд доходить висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень Дніпродзержинської ОДПІ від 11.04.2013 року №0000702202, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 590,00 грн. та заявлено клопотання про стягнення судового збору з відповідача. Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням вимог частини 1 статті 94 КАС України, суд вважає за можливе присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 590,00 грн.

Керуючись ст.158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 11.04.2013 року №0000702202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 590 грн. (п'ятсот дев'яносто гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 19.06.2013 року.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна