Постанова № 32917195, 05.08.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 803/1455/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представників позивача Максимчука Ю. В., Мниха В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічно-ливарний завод» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Механічно-ливарний завод» (далі - ТзОВ «Механічно-ливарний завод») звернулося з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ), у якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 18.03.2013 року № 0000082200/65 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 243150,00 грн., в тому числі 194520,00 грн. основного платежу та 48630,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000092200/66 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 240039,00 грн., у тому числі 213642,00 грн. основного платежу та 26397,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемними правочини, укладені позивачем із ТзОВ «Тел-Сервіс», ТзОВ «Астеріт Плюс» та ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс», оскільки вони були укладені з дотриманням усіх норм чинного законодавства, а зобов'язання за договорами виконані. Позивач також посилається на те, що висновки Нововолинської ОДПІ про безтоварність операцій є хибними, оскільки ТзОВ «Механічно-ливарний завод» правомірно сформовано валові витрати та віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів у контрагентів, так як факт придбання товарно-матеріальних цінностей та подальша їх реалізація підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали із підстав, викладених у позовній заяві. В засіданні суду 05.08.2013 року представники позивача надали копії первинних документів податкового та бухгалтерського обліку щодо купівлі товарно-матеріальних цінностей, транспортування отриманого товару від ТзОВ «Тел-Сервіс», ТзОВ «Астеріт Плюс»та ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс, зберігання на складі та його реалізації.

Відповідач - Нововолинська ОДПІ у письмовому запереченні позовних вимог не визнала, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивач первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій для перевірки не надав, тому під час перевірки неможливо було встановити реальність здійснення господарських операцій.

У клопотанні від 05.08.2013 року представник відповідача просить справу розглянути за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що у період з 08.02.2013 року по 18.02.2013 року Нововолинською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Механічно-ливарний завод» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Астеріт Плюс» за серпень, вересень 2012 року, з ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс» за липень 2011 року та з ТзОВ «Тел-Сервіс» за січень, березень, квітень, травень та червень 2012 року.

За результатами перевірки Нововолинською ОДПІ було складено акт від 25.02.2013 року № 164-37/2201/35516228, яким встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, ст.ст. 22, 23, 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 213642,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2011 року в сумі 108054,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 60235,00 грн. та за 2 квартал 2012 року в сумі 45353,00 грн.; п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 194520,00 грн., в тому числі: за липень 2011 року в сумі 25000,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 30200,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 38760,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 16400,00 грн., за червень 2012 року в сумі 46800,00 грн. та за липень 2012 року в сумі 37360,00 грн.

На підставі акту перевірки Нововолинською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 року № 0000082200/65 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 243150,00 грн., в тому числі 194520,00 грн. основного платежу та 48630,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000092200/66 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 240039,00 грн., в тому числі 213642,00 грн. основного платежу та 26397,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, не погодившись з такими рішеннями податкового органу, оскаржив їх в адміністративному порядку. Проте, рішеннями ДПС у Волинській області від 25.04.2013 року № 1827/10/10.2-06 та Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013 року №3869/6/99-99-10-01-15 первинна та повторна скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стали висновки Нововолинської ОДПІ про те, що правочини, укладені між ТзОВ «Механічно-ливарний завод» та ТзОВ «Тел-Сервіс», ТзОВ «Астеріт Плюс», ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс» не спричинили жодних реальних наслідків їх укладення, а отже є недійсними та відповідно не можуть бути підставою для формування підприємством сум валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Судом встановлено, що 14.05.2012 року між ТзОВ «Механічно-ливарний завод» (покупець) та ТзОВ «Тел-Сервіс» (продавець) укладено договір на постачання запасних частин № 114, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а останній прийняти та оплатити товар згідно специфікації. Постачання товару здійснюється на умовах EXW «Інкотермс - 2000».

ТзОВ «Механічно-ливарний завод» на підставі вказаного договору придбано запасних частин на суму 603359,98 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 100560,00 грн., про що видано податкові, видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Без укладання письмової угоди ТзОВ «Механічно-ливарний завод» в липні 2011 року придбало у ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс» ТМЦ на загальну суму 150000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 25000,00 грн., про що видано податкову та видаткову накладні.

Розрахунки проведені у безготівковій формі.

В серпні, вересні 2011 року на підставі усної домовленості ТзОВ «Механічно-ливарний завод» придбавало у ТзОВ «Астеріт Плюс» ТМЦ на загальну суму 413760,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 68960,00 грн., про що видано податкові та податкові накладні.

Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Як зазначено в акті перевірки від 25.02.2013 року № 164-37/2201/35516228 (стор. 8 акту, а. с. 17) підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань стало те, що під час проведення перевірки не можливо було встановити фактичне здійснення операцій з придбання товару (запасних частин) у ТзОВ «Тел-Сервіс», ТзОВ «Астеріт Плюс» та ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс», оскільки позивачем не було надано первинних документів, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, акти на списання пального, накази на відрядження, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) та його якість (сертифікати відповідності, посвідчення якості, технічні паспорти, довідки про відповідність ТМЦ нормам ДСТУ чи ТУ).

Разом з тим, ТзОВ «Механічно-ливарний завод» Нововолинською ОДПІ була надана вимога (вих. № 358/22-13 від 12.02.2013 року) про надання первинних документів, що підтверджують транспортування товару та його якість. На день закінчення перевірки витребуваних документів підприємством Нововолинській ОДПІ не надано.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем товаросупровідних документів та документів, які підтверджують якість товару на підтвердження реальності здійснення господарських операцій Нововолинській ОДПІ ні під час перевірки, ні після підписання акту перевірки і до винесення рішення не надавалось.

До матеріалів позовної заяви при поданні позову позивачем були долучені лише податкові, видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Копії товаросупровідних документів були долучені позивачем лише у другому судовому засіданні.

Статтею 44 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Всупереч наведених вимог позивач ні під час перевірки, ні після її проведення і до прийняття податкового повідомлення-рішення не скористався правом надати Нововолинській ОДПІ документи, які підтверджують транспортування товару та його якість.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4. статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом встановлено, що актами ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 15.06.2012 року № 398/22-817/34980310 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Тел-Сервіс щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Лонгфорд» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року», від 19.07.2012 року № 564/22-317/34980310 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Тел-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року», від 05.09.2012 року № 799/22-317/34980310 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Тел-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.03.2012 року по 30.06.2012 року», актом ДПІ у Московському районі м. Харкова від 17.08.2012 року № 2982220/37588184 «про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Астеріт Плюс» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.01.2012 року» та актом ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 25.06.2012 року № 38/224/35577385 «Про результати зустрічної звірки ПП «Фортуна Тепло Сервіс плюс» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за лютий, травень, липень, серпень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку» встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Усі операції купівлі-продажу ТзОВ «Тел-Сервіс», ТзОВ «Астеріт Плюс» та ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодо набувача.

Наведені обставини підтверджують той факт, що договори, укладені між ТзОВ «Механічно-ливарний завод» та ТзОВ «Тел-Сервіс», ТзОВ «Астеріт Плюс» та ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс», суперечать ст. ст. 628, 638, 655, 662, 664 ЦК України.

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що товаросупровідні документи не були долучені до адміністративного позову, а подані лише у другому судовому засіданні представником позивача, суд не приймає їх до уваги як належні докази, що підтверджують факт транспортування товару ТзОВ «Тел-Сервіс», ТзОВ «Астеріт Плюс» та ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс» позивачу.

Наявність у позивача видаткових і податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Таким чином, позивачем не підтверджено фактичний рух товару від продавця до покупця.

Відтак суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ТзОВ «Тел-Сервіс», ТзОВ «Астеріт Плюс» та ПП «Фортуна Тепло Сервіс Плюс», а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Доводи позивача, наведені у позовній заяві, до уваги судом не приймаються, оскільки спростовані доказами, наявними у матеріалах справи, та встановленими обставинами.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 12 серпня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко