Постанова № 32916905, 06.08.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № 803/1453/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про скасування вимоги про сплату боргу від 07.06.2013 року № Ф-805.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу призначена пенсія за вислугу років, а тому відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вважає вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1 194,03 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав письмові заперечення, які обґрунтовував тим, що позивач тільки після досягнення ним пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», буде звільнений від сплати єдиного внеску. На момент винесення вимоги, позивач був пенсіонером за віком у розумінні вказаного Закону України. Враховуючи вищезазначене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем та відповідно до Свідоцтва серії НОМЕР_2 є платником єдиного податку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується довідкою від 16.03.2012 року № 759.

07.06.2013 відповідачем винесено вимогу № Ф-805 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1194,03 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її до суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» платником єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи позивача про те, що на нього поширюються положення статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування», оскільки відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не пенсія за віком.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» поширюються на осіб, які є пенсіонерами за віком або інвалідами.

Позивач на день винесення вимоги про сплату боргу не досяг пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому він зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальних підставах і не звільняється від сплати єдиного внеску.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що УПФУ в м. Ковелі та Ковельському районі при винесенні вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 07.06.2013 року діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому відсутні підстави для визнання оскаржуваної вимоги про сплату боргу протиправною та її скасування.

Керуючись ст. 160, ч. 3 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 12 серпня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко