Ухвала суду № 32916848, 06.08.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/5207/2013 Головуючий І інстанції - Хайкін В.М.

Справа: № 2011/19867/2012 Доповідач - Костенко Т.М.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.,

суддів: Міненкової Н.О., Ларенка В.І.

при секретарі Галушко Т.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про стягнення суми,-

встановила:

В грудні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про стягнення суми, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь три проценти річних з неповернутої ним суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 136004 (сто тридцять шість тисяч чотири) грн. 36 коп., виділити в натурі 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової приватної власності.

В січні 2013 року позивач доповнив позовні вимоги, збільшив суму позовних вимог, що відає вимогам частини 2 статті 31 ЦПК України.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.04.2002 року, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 були задоволені у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_2 було стягнено суму боргу в розмірі 176 582, 88 гривень.

04 вересня 2002 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції була прийнята постанова №1069/8 "Про відкриття виконавчого провадження" за примусовим виконанням виконавчого листа №2-1424 від 30.05.2002 року про стягнення заборгованості з відповідача по справі, що підтверджується матеріалами справи.

03 листопада 2009 року Дзержинським районним судом м. Харкова постановлено рішення, згідно якого з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 3% річних з неповернутої суми боргу за весь період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання в сумі 120694,41 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд постановити заочне рішення, розглянути справу за відсутністю відповідача.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 червня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 136004, 36 гривень в якості трьох процентів річних з неповернутої ним суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, вирішене питання про судові витрати, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає, що судом невірно дана оцінка обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних з неповернутої суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, суд першої інстанції, з посиланням на ст.625 ЦК України виходив з того, що ОСОБА_2 тривалий час не виконує грошові зобов'язання щодо повернення боргу.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.04.2002 року з відповідача ОСОБА_2 було стягнено суму боргу в розмірі 176 582, 88 гривень. 03 листопада 2008 року Дзержинським районним судом м. Харкова постановлено рішення, згідно якого в зв'язку з тривалим невиконанням боргових зобов'язань з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 3% річних з неповернутої суми боргу за весь період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання в сумі 120694,41 гривень.

Як свідчать матеріали справи, під час виконання рішення районного суду від 03 листопада 2008 року за поданням державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ ухвалою Дзержинського районного суду від 13 жовтня 2009 року було визначено частку у спільній сумісній власності ОСОБА_2, яка становить 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.

Однак даних щодо оцінки цієї частки, звернення на неї стягнення в порядку виконання вищезазначеного рішення суду надано не було.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» N 2677-VI 04.11.2010 року (далі - Закон N 2677-VI) передбачений певний порядок виконання судового рішення. Зокрема, ст.ст.25, 32, 52, 63 регламентоване відкриття виконавчого провадження, заходи примусового виконання рішення та порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Як вбачається з приписів вищезазначених норм закону у постанові про відкриття виконавчого провадження за певним виконавчим документом державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині виділення в натурі частки із спільної сумісної власності боржника ОСОБА_2, районний суд обґрунтовано виходив з того, що такі дії можуть бути проведені виключно в порядку виконання певного виконавчого документу та з додержанням вимог спеціального Закону.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами та застосовані норми матеріального права відповідно до встановлених обставин справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, 314, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -