Рішення № 32916028, 12.08.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/4227/13 Головуючий у 1 інстанції: Громов І.Б.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Пільщик Л.В., суддів Маловічко С.В., Сапун О.А.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Грандфінресурс» на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Грандфінресурс», в якому зазначав, що в серпні 2012 року позивач звернувся до відповідача з метою отримати позику в сумі 200000 грн. за умовами програми «Альянс Україна». Для цього вони уклали договір, відповідно до умов якого він перерахував на рахунок відповідача 16755,55 грн., але позику він так і не отримав. Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 203, 216 ЦК України, просив визнати договір недійсним та стягнути з відповідача 16755,55 грн.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2013 року позов задоволено. Визнано договір № 212275 від 27.08.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Грандфінресурс» недійсним.

Стягнуто з Приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_2 кошти, перераховані ним за договором № 212275 від 27.08.2012 року, в розмірі 16755 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 55 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ПП «Грандфінресурс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено?, що 27.08.2012 року між ОСОБА_2 т?а ПП «Грандфінре-сурс» було укладено договір № 212275 з додатками № 1, 2 про надання послуг, предметом якого є надання позивачеві послуг, спрямованих на придбання товару або грошових коштів у позику у сумі 200000грн. (додаток № 1), на умовах діяльності Прог?рами "Альянс Україна"(додаток № 2), що базується на створенні гр?уп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час або надання позики ( а.с.9-14). Відповід?но до п.п.1-1 цього договору ПП "Гра?ндфінресурс", як адміністрато?р, зобов"язується від імені та за рахунок учасника вчинити певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару на умовах діяльності Програми "Альянс Україна", у тому числі: сформуват?и реєстр учасників, забезпечи?ти його адміністрування, орга?нізовувати та проводити захо?ди по розподілу грошового фон?ду, здійснити оплату товару на? користь учасника або надати у?часнику відповідну суму у поз?ику, надавати інші послуги, погоджені сторонами. Відповідно до у?мов діяльності Програми "Алья?нс Україна", послуги, які є предметом договору, надаються шляхом формування реєстрів учасників Програми, метою яких є пр?идбання товару, або відповідної суми у позику (додаток № 2, п.1.3).

Догові?р активується на четвертий де?нь з моменту його підписання, після цього учасник реєструється в Програмі "Альянс Україна". Коли Фонд реєстру є достатнім, адміністратор організовує комітет по розподілу грошового фонду. Після сплати четвертого загального платежу учасник програми набуває право участі у найближчому заході.

Захід п?о розподілу грошового фонду п?роводиться комітетом по розп?оділу грошового фонду. Захід проводит?ься комітетом не менше одного? разу на два місяці. Комітетом застосовується процедура розгляду поданих від учасників заяв на розподіл грошового фонду для визначення порядку надання дозволу учасникам. Учасник, який не подав заяву, не бере? участі у заході (додаток № 2, п.п.4.1-4.11).

Пункта?ми 2.1.1, 2.1.2 договору передбачені обов"язки учасника, а саме: у день підписан?ня договору сплатити однораз?овий комісійний внесок та адм?іністративний платіж, не пізн?іше 15 числа кожного місяця сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рах?унок якого адміністратор над?ає відповідну суму позики або? здійснює оплату товару, та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми ( а.с.9).

На вико?нання умов договору 27.08.2012 року ОСОБА_2 був сплачений одноразовий комісійний внесок та адміністративний платіж на загальну суму 7000 грн. (а.с.15), а згодом 20.09.2012р., 15.10.2012р., 19.11.2012р., 06.12.2012р. та 14.01.2013р. ним були вне?сені платежі на загальну суму? 9755 грн.55коп.

Встановивши зазначені обставини і, не зважаючи на те, що надання послуг з адміністрування при придбанні товарів та одержання позик у групах містять ознаки фінансової послуги, суд помилково виходив з тог?о, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору про надання послуги у виді доручення, а тому, розглядаю?чи спір, керувався нормами, що регулюють вказаний вид договору, та прийшов до суперечливих висновків про недійсність договору у зв"язку з невиконанням відповідачем обов"язків повіреного та одночасно про його недійсність на підставі ст. 19 З?акону України «Про захист прав споживачів» у зв"язку з тим, що діяльність відпов?ідача є фінансовою діяльніст?ю, що здійснюється ним без отримання відповідної ліцензії, а також на підставі ст. 203 ЦК України через суперечність договору чинному законодавству, тобто одночасно з кількох підстав.

Зазначені висновки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечить вимогам матеріального та процесуального права.

Виходячи з положень ч.1 ст. 901 ЦК України, основний юридичний результат, на який спрямовані договори про надання послуг, проявляється у наданні послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Тобто надання послуги передбачає вчинення виконавцем певної дії або здійснення ним певної діяльності. Залежно від характеру дії (діяльності?), яку зобов"язаний здійснити виконавець, договори про надання послуг поділяються на види.

Визнач?аючи характер спірних правов?ідносин, як таких, що виникли на підставі договору доручення, суд не врахував, що договір до?ручення є лише одним із догово?рів про надання послуг, закріп?лених у ЦК, а окремі види договорів, про надання послуг регулюються у спеціальному законодавстві, зокрема, у Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 1 вказаного За?кону, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випад?ках передбачених законодавс?твом, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Крім того, ст. 907 ЦК України передбач?ена можливість розірвання до?говору про надання послуг, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в пор?ядку та на підставах, встановл?ених цим Кодексом, іншим закон?ом або домовленістю сторін.

Згідно ст. 651 ЦК України істотне порушення договору другою стороною є підставою для його розірвання на вимогу однієї із сторін, а не підставою визнання договору недійсним.

Умови розірвання д?оговору від 27 серпня 2012 ро?ку визначені ст. 8 додатку № 2.

Як роз"яснено у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікч?емність такого правочину, одн?очасно застосовує наслідки н?едійсності нікчемного право?чину.

За умовами Програми "Альянс Україна", які є додатком № 2 до договору № 212275 від 27.08.2012 року, Програ?ма "Альянс Україна" - програма, що? базується на створенні груп у?часників, метою яких є придбан?ня бажаних товарів чи отриман?ня позики на досить тривалий ч?ас, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Відпов?ідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оспорюваний договір від 27.08.2012 року був укл?адений ОСОБА_2 у добровільному порядку і згідно його заяви, умови дог?овору та участі у Програмі "Альянс Україна" були йому зрозумілі. Підстав вважати, що волевиявлення позивача не було вільним, матеріалами справи не підтверджено.

Оспорюючи договір від 27.08.2012 ро?ку, позивач посилався на те, що, за його думкою, умови договору обмежують права споживача і є несправедливими, однак ніяких доказів на підтвердження зазначених тверджень щодо наявності несправедливих умов не надав, враховуючи, що послідовність та строки виконання відповідачем зобов"язання щодо забезпечення отримання позики учасником системи згідно з умовами договору чітко передбачені у тексті угоди.

Відповідно до п.7 ч. 3, ч.6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняються як такі, що вводять в ома?ну: утворення, експлуатація аб?о сприяння розвитку піраміда?льних схем, коли споживач спла?чує за можливість одержання к?омпенсації, яка надається за р?ахунок залучення інших спожи?вачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукці. Правочини, здійсне?ні з використанням нечесної п?ідприємницької практики, є не?дійсними.

Т?аким чином, указаний Закон уст?ановив недійсність правочин?ів, здійснених із використанн?ям нечесної підприємницької? діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживач?а шляхом залучення їхніх кошт?ів з метою реалізації діяльно?сті пірамідальної схеми. Такий правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Отже, прийшовши до висновку, що оспорюваний п?равочин здійснений всупереч? вимогам ст. 19 Закону України "Про? захист прав споживачів", суд мав обмежитися констатацією факту нікчемності павочину, а правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання його недійсним із зазначених підстав взагалі не мав.

Між тим, як вбачається з умов договор?у, сума чистих внесків, сплачених об"єднанням учасниками, складає фонд реєстру, що витрачається на їх користь і знаходиться на спеціальному рахунку адміністратора в установі банку, на підставі заяви про намір? взяти участь по розподілу гро?шового фонду в поточному міся?ці. За результатами заходу по розподілу грошового фонду, учаснику надається право на отримання товару або позики (дозвіл), на підставі якого адміністратор проводить оплату товару або надає відповідну суму позики. Отримання позики на підставі дозволу за результатами заходу не звільняє учасника від сплати чергового та наступного загальних платежів( п. 4.13 додатку № 2).

Отже доводи позивача, що розподіл фонду реєстру проходить по пірамідальній схемі і отримання товару або позики учаснику системи є компенсацією за рахунок інших учасників системи, не у?згоджуються зі змістом право?відносин, що виникли між сторо?нами договору, а тому необґрун?товані.

За подальшим висновком суду від?повідач надавав учасникам пр?ограми фінансові послуги при? придбанні ними товарів або по?зики, які були пов"язані з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб, не маюч?и при цьому відповідної ліцен?зії. Але разом з цим одночасно визнав недійсним договір № 212275 від 27.08.2012р. як у відповідності до ст.. 203 ЦК України, так і у відповідності до ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

З цими висновками суду повністю погодитися не можна, виходячи з такого.

Аналізом відповідності оспорюваного договору, наведеним вище, не встановлено ознак нечесної підприємницької діяльності в діях відповідача по виконанню умов цього договору. Разом з тим, колегія вважає, що висновки суду щодо наданням відповідачем вказаних послуг без отримання ліцензії є правильними

Статтею 34 Зако?ну України від 12.01.2001 року "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлена обов"язковість ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.

Відповідно до Зако?ну України від 02.06.2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання фінансових послуг", ч.1 ст. 4 Закону України від 12.07.2001 року "Про фінансові пос?луги та державне регулювання? ринків фінансових послуг", яка визначає види фінансових послуг, була доповнена п.11-1, відповідно до якого адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах було віднесено до виду фінансової послуги.

Внесення до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» такого виду фінансових послуг як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах додатково свідчить про те, що законом не заборонено такий вид діяльності, а також, що це не є пірамідальною схемою та нечесною підприємницькою діяльністю, як вважав суд.

ПП «Грандфінресурс» в апеляційній скарзі наголошує на тому, що на момент укладання договору від 27 серпня 2012 року положеннями ст. 4 Закону такий вид діяльнос?ті до переліку фінансових пос?луг не включався. Відповідно до п.4 прикінцевих положень Закону від 02.06.2011 року, розробка та затвердж?ення ліцензійних умов здійсн?ення діяльності з адміністру?вання фінансових активів для? придбання товарів у групах бу?ла доручена спеціально уповн?оваженому органу виконавчої? влади у сфері регулювання рин?ків фінансових послуг. Тому вважає, що на момент укладення договору з позивачем ліцензії на здійснення такого виду послуг, як передбачено договором, не вимагалось.

Проте, взявши до уваги решту доводів апеляційної скарги щодо відсутні інших підстав для визнання договору № 212275 від 27.08.2012р. недійсним, з цими доводами апеляційної скарги колегія не погоджується.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов»язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 9) надання гарантій та поручительства; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього закону. Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Наведені норми свідчать про те, що перелік фінансових послуг, передбачений ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», не є вичерпним, визначення послуг як фінансових можливо при відповідності операцій критеріям, встановленим п. 5 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону.

Отже, надання послуг при придбанні товарів у групах містить ознаки фінансової послуги, та в підтвердження цього цей вид послуг був внесений до вказаного закону Законом України від 02.06.2011 року "Про внесення змін до де?яких законів України щодо рег?улювання фінансових послуг". Проте за ознаками він належав до фінансових послуг і до відповідних змін у вказаний Закон, а тому безумовно діяльність з надання такого виду послуг у відповідності до вимог ст. 34 вказаного Закону потребувала обов»язкового ліцензування і до внесення відповідних змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Визнаючи оспорюваний позивачем договір недійсним, колегія вважає необхідним застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, тобто повернути позивачу сплачені ним кошти, стягнувши їх з відповідача, про що позивач просив у своєму позові.

За вказаних обставин, суд обґрунтовано вважав, що надання послуг з «адміністрування придбання у групах» потребує ліцензування, але відповідної ліцензії відповідач не має.

Проте, правильно встановивши ці обставини, та те, що договір не відповідає вимогам чинного законодавства в цій частині, суд суперечливо мотивував підстави для визнання договору недійсним, навівши ряд критеріїв, які не свідчать про його недійсність, на що послався в скарзі апелянт. Тому рішення суду у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та визнання недійсним договору лише з підстав відсутності ліцензії у відповідача на підставі ст. 227 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Грандфінресурс» задовольнити частково.

Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати договір № 212275 від 27.08.2012р., укладений між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Грандфінресурс», недійсним.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (п/р № 26004962483522 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 322755, ЄДРПОУ 31469012) на користь ОСОБА_2 кошти, перераховані за договором № 212275 від 27.08.2012р., в розмірі 16755 (шістнадцять тисяч сімсот п»ятдесят п»ять) грн. 55 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (п/р № 26004962483522 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 322755, ЄДРПОУ 31469012) на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: