Рішення № 32915991, 12.08.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/4085/13 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко І.А.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Маловічко С.В.

Сапун О.А.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2013 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.

В позові зазначав, що відповідачі зареєстровані і мешкають в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. В період з 01.01.2009 року по 31.08.2011 року Концерн «Міські теплові мережі» надав відповідачам послуги з централізованого опалення у вказане житлове приміщення на загальну суму 3890,49 грн. Проте відповідачами в добровільному порядку було лише частково сплачено суму боргу за послуги з централізованого опалення, у зв'язку з чим станом на 01.09.2011 року загальна сума заборгованості складає 3 046,67 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку, а також стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 3046,67 грн., а також судовий збір у сумі 214,60 грн.

На вказане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 вказував на неналежну якість послуг з централізованого опалення, відсутність договору з позивачем, а також просив в письмовій заяві про застосування строку позовної давності.

Задовольняючи позов в повному обсязі та стягуючи заборгованість за надані послуги солідарно з усіх відповідачів, суд першої інстанції вважав, що має місце переривання строку позовної давності, вважаючи встановленими ті обставини, на яких він базував своє рішення. Проте при розгляді справи суд припустився неповноти в з»ясуванні обставин справи та вирішив спір на підставі ст. 64 ЖК УРСР, не з»ясувавши статус житла та відповідачів щодо цього житлового приміщення.

В суді апеляційної інстанції з»ясовано, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 2095 від 22.09.1999р. та технічним паспортом на вказану квартиру.

Послуги з централізованого опалення у вказаний будинок, а отже і в помешкання відповідачів, надає з 01.01.2009р. Концерн «Міські теплові мережі» на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг».

Згідно з матеріалами справи будинок відповідачів обладнано приладами обліку теплової енергії та нарахування здійснюється за показами цих приладів.

Згідно Розшифровки нарахувань за централізоване опалення, наданої позивачем в ході слухання справи на обгрунтування сум заборгованості, за опалення за період з 01.01.2009р. по 01.09.2011р. відповідачам нараховано 2415,66 грн. та сплачено ними за цей період 843.82 грн., а також нараховано по приєднаному тепловому навантаженню за вказаний період 1474,83 грн., які взагалі не сплачувались. Отже, борг за період з 01.01.2009р. по 01.09.2011р. з централізованого опалення складає 3 046, 67 грн. Згідно тої ж розшифровки за цей період нарахування з підігріву ГВС не здійснювались / а.с. 31-33/.

Відповідач ОСОБА_3 вказував, що відповідачами з Концерном не укладався договір про надання послуг, а тому є безпідставними вимоги позивача про їх сплату.

Суд першої інстанції з цього приводу обґрунтовано вважав, що фактичне надання послуг з централізованого опалення в квартиру відповідачів є доведеним, оскільки вказана квартира не відключена від мереж централізованого опалення, а тому навіть без укладення письмового договору між сторонами діє договір щодо приєднання до загальних мереж, і тому фактично отримані послуги належить сплачувати.

Доводи відповідача про неякісні послуги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції. Крім того, у випадку надання послуг неналежної якості споживач має право на відповідний перерахунок плати за них, а не звільнення від їх оплати взагалі, як вважає відповідач ОСОБА_3

Таким чином, є доведеними вимоги позивача про наявність правовідносин між сторонами щодо надання послуг відповідачам з централізованого опалення, які підлягають сплаті відповідачами, а також є доведеним розмір нарахувань та розмір існуючої заборгованості. Тому висновки суду щодо необхідності стягнення з відповідачів заборгованості є правильними.

Проте, судом зроблено помилковий висновок, що здійснена відповідачами поодинока щомісячна оплата послуг позивача в розмірі, навіть меншому, ніж місячне нарахування, фактично свідчить про визнання боргу. Про безумовне визнання боргу може свідчити лише його часткове погашення в розмірі, більшому щомісячного нарахування, проте таких оплат відповідачі не здійснювали протягом спірного періоду, в якому виникла заборгованість. Тому є необґрунтованими висновки суду щодо переривання строку позовної давності шляхом визнання боргу відповідачами. У такому разі слід було задовольнити письмову заяву відповідачів про застосування строку позовної давності, що вважає за необхідне виправити колегія суддів, застосувавши строк позовної давності при перегляді справи в апеляційній інстанції.

Так, з позовом Концерн «МТМ» звернувся до суду 18.12.2012р., тому в межі позовної давності буде входити період з 01.12.2009р. по 01.09.2011р. За 11 місяців 2009р., тобто за період з 01.01.2009р. по 01.12.2009р. було нараховано 1 124,87 грн., з яких було сплачено відповідачами 270 грн., тому з суми загального боргу слід вирахувати суму 1124,87 - 270 = 854,87 грн., сума боргу в межах позовної давності буде складати 3046,67 - 854,87 = 2 191,80 грн.

Встановлюючи порядок, за яким слід покласти відповідальність на співвласників квартири за вказаний борг, колегія враховує наступні вимоги чинного законодавства.

Згідно до вимог ст. 322 ЦК України, власник зобов»заний утримувати своє майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 360 ЦК України співвласники відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов»язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов»язаннями, пов»язанними зі спільним майном.

Зазначені норми цивільного кодексу в повній мірі узгоджується зі статтею 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду». Отже, власник несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у власності, не залежно від фактичного проживання у квартирі, що є його власністю.

З матеріалів справи не вбачається, що між відповідачами як співвласниками квартири встановлений договором певний порядок розрахунків з постачальниками послуг за надані послуги, тому їх відповідальність за надані послуги має розраховуватись у відповідності до частки кожного у спільному майні, тобто по 1/3 частині.

За таких обставин, висновки суду щодо стягнення боргу в солідарному порядку з відповідачів суперечать вимогам вказаних законів.

Тому кожен з відповідачів повинен сплатити тертю частину боргу та судового збору на користь позивача, що складає: 2191,80 грн. : 3 = 730,60 грн. боргу та 214,62 : 3 = 71,54 грн. судового збору.

Беручи до уваги вказані обставини, колегія у відповідності до вимог п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінює оскаржуване рішення, про що ухвалюється рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2013 року у цій справі змінити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» (МФО 313957, ЄДРПО 32121458), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 4, суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2009р. по 01.09.2011р. з кожного по 730,60 грн., а також судові витрати з кожного по 71,54 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: