Ухвала суду № 32911649, 01.08.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Літвин О.Т.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"01" серпня 2013 р. Справа № 806/2819/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_4;

від відповідача: Рудика Ю.В., представника за дорученням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" червня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку про стягнення коштів ,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку, в якому просив стягнути з відповідача 16200 грн. грошової компенсації за найом житлового приміщення за період з 1 січня 2007 року по 31 березня 2008 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідач повинен був орендувати житло для нього та членів його сім'ї, або виплачувати йому грошову компенсацію за оренду жилого приміщення. При зверненні до відповідача з цього питання отримав відмову.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2013 року касаційну скаргу Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку задоволено, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_4 16200 грн. грошової компенсації за найом житлового приміщення за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить вказану постанову скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача до відповідача з рапортом про виплати грошової компенсації за найом житла у відповідача не було підстав для відмови у здійсненні таких випдат.

Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4 з 22 травня 2003 року проходив службу в Житомирському зональному відділі Військової служби правопорядку на посаді начальника відділення оперативних чергових - старшого оперативного чергового та знаходився на грошовому забезпеченні у відповідача .

06 березня 2008 року позивача було звільнено з військової служби за п/п "а" п.67 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (за віком) з правом носіння військової форми.

Під час проходження військової служби позивач звертався до відповідача з проханням надати йому службове житло, на що отримав відповідь про відсутність вільної житлової площі з числа службового фонду Житомирського гарнізону. У звязку з цим позивач змушений був наймати житло у приватної особи, з якою укладав відповідні договори 31 грудня 2006 року та 30 вересня 2007 року (а.с.9-10, 17-18).

09 лютого 2007 року позивач звернувся з рапортом до начальника штабу про виплату щомісячної компенсації за найом житлового приміщення для проживання його сім'ї, надавши договір найму квартири від 31 грудня 2006 року (а.с.8-10). Відповідач 13 лютого 2007 року направив рапорт з договором найму квартири начальнику КЕВ м.Житомир для вирішення по суті (а.с.14). Однак, останній повідомив позивача, що кошти для виплати компенсації за найом житла для сімей військовослужбовців бюджетом не передбачені (а.с.15).

15 квітня 2008 року позивач повторно звернувся із заявою до відповідача про виплату щомісячної компенсації за найом житлового приміщення для проживання його сімї, надавши договір найму квартири від 30 вересня 2007 року (а.с.16-18). У відповідь на заяву позивача, відповідач 24 квітня 2008 року повідомив його, що у звязку з тим, що згідно кошторису Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку кошти на виплату компенсації за піднайом (найом) житла не передбачені, а тому виплатити йому вказану компенсацію не можливо (а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні у сімейних гуртожитках. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1995 року №175 «Про грошову компенсацію військовослужбовцям за піднайом (найом) житла», установлена військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі відсутності постійного житла, за їх бажанням, та курсантам вищих військових навчальних закладів, які мають сімю, за відсутності сімейних гуртожитків грошова компенсація за піднайом (найом) ними житлового приміщення в розмірі фактичних витрат, але не більше (у обласних центрах) 5 мінімальних заробітних плат.

Порядок виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житла визначений в Інструкції «Про порядок виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень військовослужбовцям Збройних Сил України», яка введена в дію директивою начальника Головного штабу ЗСУ від 13.03.93 року №ДГШ-38.

Відповідно до п. 2 вказаної Інструкції, для отримання грошової компенсації військовослужбовці подають рапорт за командою, тим самим висловивши своє бажання, із зазначенням місця тимчасового проживання і суми фактичних затрат за піднайом (найом) житлового приміщення.

Позивач, на виконання вимог вказаної Інструкції неодноразово звертався до відповідача з відповідними рапортами, надавши докази на підтвердження витрат за найом житла, які надано позивачем і суду першої інстанції та долучено до матеріалів справи.

Всупереч чинному законодавству, Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку не виконав обовязку по оренді житла для забезпечення ним позивача та членів його сімї та не виплатив йому грошову компенсацію за найом житлового приміщення.

Суму понесених позивачем витрат на найом житла підтвердила також свідок ОСОБА_6, допитана судом першої інстанції, яка підтвердила, що в період з 31 грудня 2006 року по 31 березня 2008 року згідно до укладених договорів найму квартири від 31 грудня 2006 року та від 30 вересня 2007 року, здавала позивачу в оренду своє житло за адресою : АДРЕСА_2 та отримала від нього орендну плату в розмірі 16200 грн.

Укладені позивачем договори найму житла відповідають вимогам чинного законодавства, розмір грошової компенсації, понесений позивачем, не перевищує допустимого.

Строк звернення до суду позивач не пропустив з огляду на те, що про порушення свого права ОСОБА_4 дізнався 24 квітня 2008 року, коли йому було відмовлено відповідачем у виплаті грошової компенсації за найом житла. В травні 2008 року він звернувся за захистом своїх прав до Корольовського районного суду м. Житомира, рішення якого ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01 липня 2009 року було скасовано, провадження у справі було закрито, оскільки вказаний спір, що виник між сторонами, є публічно - правовим і відноситься до адміністративної юрисдикції. Після отримання копії вказаної ухвали позивач 06 серпня 2009 року звернувся з вказаним позовом до Житомирського оружного адміністративного суду.

Посилання представника відповідача в суді апеляційної інстанції на те, що позивач був забезпечений житлом в іншому населеному пункті на момент звернення до відповідача з вимогою про виплату грошової компенсації за найом житла, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки документально ці обставини відповідач не підтвердив, крім того, з матеріалів справи слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач не оспорював право позивача на одержання вказаної грошової компенсації.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 10306.2013 року по справі №809/2819/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" червня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Кузьменко

судді: (підпис) (підпис) Л.О. Зарудяна Т.В. Іваненко

З оригіналом згідно: суддя _______ Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" серпня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,10002

3- відповідачу Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку вул.В.Бердичівська, 17,м.Житомир,10014