Постанова № 32911378, 01.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-3104/12/2770

01.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства "Дорожньо-експлуатаційне управління" Севастопольської міської Ради- Кот Марина Валеріївна, довіреність № 61 від 28.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 480/9/10-039 від 06.03.13

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дорожньо-експлуатаційне управління" Севастопольської міської Ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 26.02.13 у справі № 2а-3104/12/2770

за позовом Комунального підприємства "Дорожньо-експлуатаційне управління" Севастопольської міської Ради (вул. Мечнікова, 73,Севастополь,99003)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дорожньо-експлуатаційне управління» Севастопольської міської Ради (далі - КП «ДЕУ» СМР звернулось до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі міста Севстополя ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 року № 0000660222.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 26.02.2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління» Севастопольської міської Ради.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 26.02.2013 року та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, оскільки судом не дана належна оцінка доказам, які були долучені до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог, а саме докази, що підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом - Колективним підприємством «Альянс» (далі - КП «Альянс»).

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Ленінському районі міста Севастополя ДПС у період з 13.11.2012 року по 19.11.2012 року було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача по податку на прибуток та податку на додану вартість з питань взаємовідносин з КП «Альянс» за період з 01.01.2009 по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 21 листопада 2012 року № 122/22-2/03358297/9012/01, яким встановлено порушення платником податків вимоги чинного законодавства з оподаткування, зокрема, з податку на додану вартість - підпункт 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з неправомірним завищенням податкового кредиту у операціях з КП «Альянс» за грудень 2010 року в сумі 7500 грн 00 копійок, що призвело до заниження податку у цій сумі.

За наслідками перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі міста Севастополя ДПС було винесено податкове повідомлення рішення від 04 грудня 2012 року № 0000660222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 7500 грн та застосування штрафних санкції у розмірі 1875 грн.

Підставою для нарахування податкового зобов'язання платнику податків - КП «ДЕУ» СГС» став висновок відповідача, викладений в акті перевірки, про не підтвердження реальності господарських операції з контрагентом з виконання робіт.

Судова колегія не погоджується з помилковим висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

01.12.2010 року між КП «ДЕУ» СМР (замовник) та КП «Альянс» (підрядник) укладений договір підряду № 34 на виконання робіт з устрою асфальтобетонного покриття дороги на території морського порту на Західному берегу Камишової бухти, 5 в м.Севастополі. Договірна ціна робіт є 45000 грн с ПДВ.

Укладення позивачем підрядного договору № 34 від 01.12.2010р. з КП «Альянс» пов'язано з господарською діяльністю позивача, оскільки зумовлено наявністю строкових договірних зобов'язань позивача з ТОВ «Суеста» (замовником робіт) за договором № 15/10/10 від 15.10.2010 з устрою асфальтобетонного покриття дорозі за адресою: Західний берег Камишової бухти, 5 у м.Севастополі, вартість яких за договором є 215 000 грн. з ПДВ.

Факт виконання робіт з устрою асфальтобетонного покриття дороги за адресою: Західний берег Камишової бухти, 5 у м.Севастополі не спростовується відповідачем та підтверджується матеріалами справи - первинними даними бухгалтерського обліку, оформленими сторонами підрядного договору № 34 від 01.02.2010 р. - податкової накладної, актом, довідкою про вартість виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3, а також наданими позивачем документами з господарської діяльності з ТОВ «Суеста», якими судом не дана оцінка, щодо підписаного між ТОВ «Суеста» та КП «ДЕУ» СМР акту та довідки по формі КБ2, КБ-3 про вартість виконаного всього фронту робіт з устрою асфальтобетонного покриття дорозі за адресою: Західний берег Камишової бухти, 5 у м.Севастополі на суму 214 999,88 з ПДВ; платіжного доручення, згідно якого ТОВ «Суеста» здійснило часткову оплату за цим договором в розмірі 180 000, 00 грн.

Із наданих позивачем довідки про розрахунки з контрагентами - ТОВ «Суеста» та КП «Альянс», копії претензій в адрес ТОВ «Суеста» вбачається, що борг ТОВ «Суеста» перед КП «ДЕУ» СГС складає 34 999, 88 грн, а борг КП «ДЕУ» СГС перед КП «Альянс» - 45 000, 00 грн.

Обставинами, з якими відповідач пов'язує нікчемність укладеного правочину між позивачем і КП «Альянс» і було підтверджено судом першої інстанції є: акт ДПІ у Ленінському районі міста Севастополя ДПС від 21.11.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, у зв'язку з його відсутністю за юридичною адресою.

Відповідачем до акту не було надано рішення суду, яке б набрало законної сили, щодо визнання судом фіктивних правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами або рішення суду, яке б набрало законної сили, щодо визнання недійсними спірних операції з підстав невідповідності їх вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

У цьому зв'язку суд зазначає, що ЦК України, ГК України, ані будь-який інший закон не встановлюють нікчемність договору з підстав складання податковим органом акту перевірки (акту про неможливість проведення зустрічної перевірки).

На час розгляду справи в суді першої інстанції доказів щодо постановлення та набрання законної сили вироку суду у кримінальної справи відносно КП «Альянс» по факту фіктивного підприємництва - створення фірми КП «Альянс» суду також не було надано.

Судова колегія вважає, що висновки акта перевірки про нікчемність правочинів не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях, тобто висновки зроблені з перевищенням наданих відповідачу повноважень.

Необґрунтовані висновки акту перевірки, які були покладені в основу постанови суду першої інстанції, про те, що первині бухгалтерські документи, у тому числі податкова накладна у договірних взаємовідносинах між позивачем та КП «Альянс», оформлені неналежно та свідчать про фіктивність договору.

До 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності Податкового кодексу України, поняття відносно платника податку на додану вартість, щодо податкової накладної; об'єкту, бази та ставки оподаткування та інше визначались згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 7.4.1. статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Між позивачем та КП «Альянс» укладені договір підряду від 01.12.2010р. № 34, підписані довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за грудень 2010 року, акт приймання виконаних робіт форми № КБ-2 за грудень 2010 року від 11.12.2010 року.

На підтвердження проведення господарських операцій платнику податків видана податкова накладна № 5104 від 11.12.2010р. на загальну суму 45 000 грн, у тому числі зазначений податок на додану вартість у розмірі 7 500 грн.

Факт реальності договору про виконання робіт підтверджується наявними у справі вищезазначеними первинними документами та податковою накладною, яка оформлена відповідно до приписів підпункту 7.2.1 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість». Надані суду первині бухгалтерські документі містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операції та підтверджують їх фактичне виконання. Надані до договору акт та довідка про вартість виконаних робіт за формами КБ-2В, КБ-3, які оформлені з декілька неістотними недолікам, поряд з іншими наданими первинними документами не можуть бути підставою для визнання договору нікчемним, а господарських операцій - безтоварними.

При цьому, ані відповідачем, ані судом першої інстанції не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючій податкової накладної, яка є у матеріалах справі, або виписаної не платником податку на додану вартість.

Також, відповідач не надав будь-яких доказів того, що роботи з будівництва та будівельні матеріали отримані позивачем від іншого суб'єкту господарської діяльності, а не від КП «Альянс».

Висновок суду першої інстанції про не підтвердження виконання та пов'язаності підрядних робіт із господарською діяльністю позивача, належними первинними документами, не заснований на нормах законодавства.

Згідно інформаційної бази ДПА України (http:sts.gov.ua/anulir) на момент виконання робіт на користь КП «ДЕУ» СМР КП «Альянс» було зареєстровано платником податку на додану вартість до 11.04.2012р. - моменту анулювання свідоцтва за ініціативою податкового органу.

Таким чином, на момент видання податкової накладної КП «Альянс» був платником податку на додану вартість та КП «ДЕУ» СМР правомірно, згідно з вимогами податкового законодавства, включило вказану суму до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Як зазначалось раніше, підставою для встановлення нікчемності господарських операцій між позивачем та КП «Альянс», на думку відповідача, що також покладено в основу рішення суду першої інстанції є, в тому числі матеріали кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва відносно посадових осіб КП «Альянс».

Проте, обставини фіктивного підприємства можуть бути доведені лише обвинувальним вироком, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представником податкового органу надано вирок Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_5, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_5

ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 000 грн.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 рр. ОСОБА_5, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб.

З цією метою, ОСОБА_5 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: БВП «Строитель плюс» (31263808), КП «Альянс» (32468182), ПП «Севелітстрой» (35096833), ПП «Кримторг» (32271261) та ПП «Кримспецтехнолоджи» (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_5 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування у період з квітня 2009р. по листопад 2010р вчинено пособництво службовим особам. в умисному ухиленні від сплати податків: генеральному директору TOB "Союз КДС" ОСОБА_6; головному бухгалтеру ПАТ «Крименерго» ОСОБА_7 , директору ТОВ «Південна будівельна компанія» ОСОБА_8, директору ТОВ «Кримкомплекс» ОСОБА_9 та головному бухгалтеру даного підприємства ОСОБА_10, директору TOB «Будком» ОСОБА_11

Колегією суддів безперечно встановлено, що вищевказаний вирок на дату ухвалення постанови суду першої інстанції по даній справі був відсутній, позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для адміністративного суду в силу ч.4 ст.72 КАС України.

Доводи в акті перевірки та запереченнях, на які посилається податковий орган, про те, що роботи за договором підряду з устрою асфальту у місті Севастополі не пов'язані з основною діяльністю КП «Альянс», місцезнаходження якого є у м. Сімферополі - відносяться не безпосередньо до самого платника, а до його контрагентів, тобто третіх осіб. Доказів недобросовісності самого платника, а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах, неповні, недостовірні та (або) протирічливі, податковим органом не надано.

Поняття «добросовісний платник» яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотримання його підрядниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функції, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Більш того, згідно з п.п.36.1, п.п.36.5 ст.36, п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт, послуг). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої (індивідуальної) відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

При цьому, відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач в порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Матеріали справи, крім акту перевірки позивача, інших доказів в спростування реальності здійснення позивачем господарських операцій не містять.

А відтак, позивач підтвердив факти реальності вчиненого договору.

Судова колегія не приймає до уваги надану відповідачем копію ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду м.Севастополя від 15.04.2013 року по справі № 2--3103/12/2770, оскільки вона не містить преюдиціальних фактів, які мають бути покладені в основу постановлення рішення у цій справі.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки платника податків КП «Альянс» є неприпустимим доказом, а тому є необґрунтованим донарахування позивачу грошового зобов'язання на загальну вартість 9 375, 00 грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління» Севастопольської міської Ради - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.02.2013р. по справі № 2а-3104/12/2770- скасувати та ухвалити нову постанову

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 04.12.2012 року № 0000660222

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна