Постанова № 32911138, 07.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2013 року Справа № 812/6277/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Майбороді С.Г.,

за участю:

представника позивача: не прибув

представник відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги № Ф/627 від 05.03.2013, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги № Ф/627 від 05.03.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 березня 2013 року листом з рекомендованим повідомленням про вручення позивачем, отримано вимогу про сплату недоїмки № Ф/627 від 05.03.2013 яка складена громадянкою України: ОСОБА_2 якою остання вимагає перерахувати грошові кошти у розмірі 8582,72 грн. із її приватної власності, коштів її сім'ї отриманих від законної підприємницької діяльності у відсутність будь-яких чи інших зобов'язань за угодами чи правочинами та без її на те згоди на не бюджетний рахунок №37194104001216 суб'єкта господарської діяльності, юридичної особи приватного права з назвою «Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку», яка має ЄДРПОУ 21792459 суб'єкту господарської діяльності приватної юридичної особи з назвою «Управління ПФУ у м. Сєвєродонецьку» (ЄДРПОУ 21792459).

Не маючи повної інформації про дану особу позивач 21 березня 2013 року звернулася до суб'єкта господарської діяльності юридичної особи приватного права з назвою «Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку» з заявою про апеляційне узгодження вимоги №Ф/627 від 05 березня 2013 року. Рішенням №3865/03-14/1 від 22 березня 2013 року управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області відмовлено їй у скасуванні вимоги про сплату недоїмки № Ф/627 від 05 березня 2013 року. 05 квітня 2013 року позивач звернулася до головного управління ПФУ в Луганській області зі скаргою на рішення №3865/03-14/1 від 22 березня 2013 року управління ПФУ в м. Сєвєродонецьк Луганської області, на що отримала 03 травня 2013 року рішення №2988/0310 від 26 квітня 2013 року про залишення вимоги №Ф/627 від 05 березня 2013 року без змін, а скарги без задоволення, листом з рекомендованим повідомленням про вручення №9101612443495. Після цього позивач оскаржила це рішення до Пенсійного Фонду України.

14 червня 2013 року листом з рекомендованим повідомленням про вручення позивач, отримала Рішення №14506/09-10 від 07.06.2013 Пенсійного фонду України, із змісту якого стало зрозуміло, що її скарга від 13.05.2013 не розглядалась, як і її попередня скарга.

Позивач вважає, що вимога № Ф627 від 05.03.2013 видана на підставі підроблених документів, не утвореною та у зв'язку з цим, неправоздатною і недієздатною приватною особою - суб'єктом господарської діяльності, яка не має жодного відношення до органів державної влади. На думку позивача вимога № Ф627 від 05.03.2013 є незаконною і підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, позивач просив скасувати вимогу № Ф627 від 05.03.2013 .

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до позовної заяви позивач просив розглядати справу за його відсутністю.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області у судове засідання не прибув, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що протягом 2011 та 2012 років позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування (сплачувала єдиний податок). Відповідно до вимог законодавства, сума єдиного внеску нарахована до сплати за 2011 рік становить 4010,30 грн., за 2012 рік - 4572,42 грн., у звітах про нарахування єдиного внеску за 2011 рік зазначено 4010,30 грн. та за 2012 рік - 4572,42 грн. Проте протягом базових звітних періодів єдиний соціальний внесок позивачем до Пенсійного фонду України сплачено не було. За несвоєчасне подання позивачем звітності за 2011 рік на нього було накладено штраф у розмірі 170,00 грн. (Рішення №260 від 28.01.2013). За таких обставин відповідач вважає, що вимогу про сплату боргу від 05.03.2013 №Ф-627 сформовано у відповідності з чинним законодавством на всю суму заборгованості 8582,72 грн., що включає в себе суму недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2011 рік - 4010,30 грн., суму недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2012 рік - 4572,42 грн., штраф у розмірі 170,00 грн.

Щодо питання правосуб'єктності відповідач зазначив, що наказом управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 161 від 22.07.2002 наказано згідно затверджених Положень та рекомендацій, викладених в листі Пенсійного фонду України від 04.06.2002 №06/3068, прийняти до використання найменування управлінь Пенсійного фонду України в Луганській області згідно додатку (і серед них під номером 16 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області). Таким чином, починаючи з 2002 року діє Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі представника Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (а.с. 41-43).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Згідно статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 29.07.2005, реєстраційний № 2 383 000 0000 001266, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 31.07.2013 №16922790 (а.с. 83-84). Крім того, позивач є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії Б №417826, виданим ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області (а.с.28).

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 (далі - Закон № 1058) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Відповідно до ч. 3 ст.15 Закону № 1058, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

За змістом ч. 1, ч.2 ст. 106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 15 ст.106 Закону № 1058, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом другим розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про результати розгляду скарги від 26.04.2013 № 2988/0310, що протягом 2011 та 2012 років позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування (сплачувала єдиний податок). Відповідно до вимог законодавства, сума єдиного внеску нарахована до сплати за 2011 рік становить 4010,30 грн., за 2012 рік - 4572,42 грн., у звітах про нарахування єдиного внеску за 2011 рік зазначено 4010,30 грн. та за 2012 рік - 4572,42 грн. Проте протягом базових звітних періодів єдиний соціальний внесок позивачем до Пенсійного фонду України позивачем сплачено не було (а.с.16-17).

На підставі чого, 05.03.2013 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийнята вимога про сплату боргу № Ф-627 на суму 8582,72 грн. (а.с.34).

Таким чином, враховуючи наявність у позивача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2012 роки у сумі 8582,72 грн., у судовому засіданні не встановлено порушень вимог діючого законодавства України з боку відповідача при прийнятті ним оскаржуваної вимоги від 05.03.2013 № Ф/627, оскільки на момент прийняття вказаної вимоги, позивач перебував на обліку у відповідача в якості платника страхових внесків.

Доводи позивача ґрунтуються на хибному тлумаченні чинного законодавства та не спростовують факту порушення обов'язку сплачувати страхові внески до органів Пенсійного фонду України, а також підстав для застосування штрафних санкцій.

Тому, у суду відсутні підстави для скасування вимоги про сплату боргу від 05.03.2013 № Ф/627.

Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги № Ф/627 від 05.03.2013 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 09 серпня 2013 року

Суддя К.В. Агевич