Постанова № 32911130, 09.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2013 року Справа № 812/6253/13-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Агевич К.В., розглянувши в м. Луганську в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до колективного підприємства «Будівельне управління № 2» про стягнення податкового боргу у розмірі 196,43 грн., з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника,-

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2013 року Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Колективного підприємства «Будівельне управління №2» про стягнення податкового боргу у розмірі 196,43 грн., з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в обґрунтування якого посилається на наступне.

КП «Будівельне управління №2» зареєстровано виконавчим комітетом Лисичанської міської ради, є платником податків та зборів. За відповідачем утворився податковий борг з земельного податку на загальну суму 196,44 грн. за березень 2013 року, що підтверджується декларацією №1300002660 від 19.02.2013.

З метою погашення податкового боргу позивачем вживалися заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, а саме: направлено першу податкову вимогу від 04.02.2010 № 1/67, направлено другу податкову вимогу від 29.03.2010 № 2/109. У Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18.02.2010 внесено запис про реєстрацію податкової застави під № 9534988 з терміном дії податкової застави до 18.02.2015. Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

У зв'язку з чим, позивач просив стягнути з колективного підприємства «Будівельне управління №2» суму заборгованості з плати за землю в розмірі 196,43 грн.

Ухвалою від 18 липня 2013 року відкрито провадження за вказаним адміністративним позовом та призначено до розгляду у скороченому провадженні. Одночасно запропоновано відповідачу у 10 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження надати на адресу Луганського окружного адміністративного суду заперечення проти позову та необхідні документи або письмову заяву про визнання позову. Копію ухвали надіслано сторонам.

Відповідач заперечення суду не надав. Ухвала про відкриття скороченого провадження та пам'ятка про права та обов'язки направлена відповідачу на адресу: 93103, Луганська область, місто Лисичанськ, квартал 50-річча Перемоги, буд. 1, кімната 179, повернулись до суду з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до положень ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в якості юридичної особи колективне підприємство «Будівельне управління №2» зареєстровано виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області (а.с.8-9, 26-31) Відповідач як платник податків, за основним місцем, перебуває на обліку в ДПІ в м. Лисичанськ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 24.10.2006 №432. (а.с.15)

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

У відповідності із пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності із пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 08.01.2009 №9, податковий орган було повідомлено, що відповідно даних Державного земельного кадастру, на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛГ №006133 від 27.02.2001 у постійному користуванні КП «Будівельне управління №2» знаходиться земельна ділянка під виробничу базу, площею 0,6626га, за адресою м. Сєвєродонецьк, вул. Силікатна,10 (а.с.19)

Відповідно до вимог пункту 54.1 статті 54 та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України КП «Будівельне управління №2» подало до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за 2013 рік від 19 лютого 2013 року, згідно якої нараховано земельного податку на 2013 рік усього 2357,18 грн., щомісячно сума податку яка підлягає сплаті, згідно зазначеної декларації, становить 196,43 грн. (а.с.10-11)

В порушення вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України КП «Будівельне управління №2» протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, самостійно суму податкового зобов'язання з плати за землю, зазначену у поданій звітній податковій декларації, не сплатило, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг з плати за землю за податковий (звітній) період березень 2013 року в розмірі 196,43 грн., що підтверджується розрахунком. (а.с.5)

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (норми якого були чинними до 01.01.2011) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

На виконання вимог статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 з метою погашення податкового боргу, податковим органом було надіслано на адресу підприємства відповідача 17.02.2010 першу податкову вимогу від 04.02.2010 №1/67 та 17.04.2010 другу податкову вимогу від 29.03.2010 №2/109. Також, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18.02.2010 внесено запис про реєстрацію податкової застави під № 9534988 з терміном дії податкової застави до 18.02.2015 (а.с.12,13)

Факту оскарження відповідачем зазначених податкових вимог судом на час розгляду справи не встановлено, а тому вони вважається узгодженими.

Даних про добровільну сплату відповідачем наявного податкового боргу або про відкликання податкової вимоги судом на час розгляду справи не має.

Оскільки податкові вимоги від 04.02.2010 №1/67 та від 29.03.2010 №2/109, є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд дійшов висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги норм податкового законодавства.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1.статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг з плати за землю в розмірі 196,43 грн., наявність якого підтверджена матеріалами справи, зазначений борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, за таких обставин суд дійшов висновку що позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про стягнення з відповідача суми податкового боргу з плати за землю за березень 2013 року в розмірі 196,43 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до колективного підприємства «Будівельне управління № 2» про стягнення податкового боргу у розмірі 196,43 грн., з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Колективного підприємства «Будівельне управління №2» (ідентифікаційний код 23485329) в доход Державного бюджету України суму податкового боргу з плати за землю за березень 2013 року в розмірі 196,43 грн. (сто дев'яносто шість гривень 43 коп.).

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною та підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.В. Агевич