Постанова № 32911109, 19.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 р. Справа № 805/9949/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

09 липня 2013 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Донецької області (далі - Відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив:

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 липня 2013 року № 3651618;

- зобов'язати Відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Донецької області здійснити державну реєстрацію припинення обтяження іпотекою (номер запису про іпотеку - 5685859) нерухомого майна з реєстраційним номером 5416288, нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 57 (а.с.3-5, 16-17).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки факт припинення іпотеки за договором б/н від 10 вересня 2007 року встановлений таким, що набрало законної сили, рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року по справі № 0541/4443/2012.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності його представника, наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог (а.с.16-17).

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення (а.с.18-19), сутність яких полягала в тому, що з резолютивної частини рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року не вбачається вимог щодо реєстрації припинення іпотеки та погашення запису № 5685859 про іпотеку в Державному реєстрі іпотек, а тому рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 липня 2013 року № 1347330 є правомірним. З урахуванням наведеного у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

19 липня 2013 року представником відповідача надана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.60).

На підставі ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

10 вересня 2007 року між ОСОБА_1, як іпотекодавцем, який є майновим поручителем позичальника за кредитним договором № 002В-07 від 10 вересня 2007 року ОСОБА_2, та закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк», як іпотекодержателем, укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1317 (а.с.12-13).

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно в забезпечення виконання ОСОБА_2 як позичальником зобов'язань за кредитним перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель набув вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем (майновим поручителем) зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця (майнового поручителя), що передбачено п.1 договору.

Як вбачається зі змісту п.7 договору, в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 надав в іпотеку майно а саме нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Право власності позивача на зазначене нежитлове приміщення підтверджувалося свідоцтвом про право власності на нерухоме майно САА № 314882, виданим 21 вересня 2006 року Маріупольською міською радою, зареєстрованим Маріупольським бюро технічної інвентаризації 21 вересня 2006 року за реєстраційним № 5416288, та договором купівлі-продажу, посвідченим 22 грудня 2006 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 за реєстровим № 7839, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів тим же нотаріусом 22 грудня 2006 року за № 1820845 та зареєстрованим Маріупольським бюро технічної інвентаризації 06 червня 2007 року за реєстраційним № 5416288.

П.24 договору було визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.18.8.1., 18.8.2., 18.8.3. цього договору відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Згідно з п.30 договору термін його дії - до повного виконання позичальником та іпотекодержателем зобов'язань за кредитним договором, тобто до 09 вересня 2009 року, та всім додатковим угодам до нього.

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Приморського районного суду м. Маріуполя із позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави і стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 08 листопада 2012 року по справі № 0541/4443/2012 позовні вимоги банківської установи задоволені у повному обсязі. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року по справі № 0541/4443/2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Зазначене рішення Апеляційного суду Донецької області набрало законної сили 13 лютого 2013 року і в касаційному порядку не оскаржувалося (а.с.9-11).

Під час розгляду справи № 0541/4443/2012 року Апеляційним судом Донецької області встановлені наступні фактичні обставини.

10 вересня 2007 року між акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 002В-7, за умовами якого останньому надано кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 10 вересня 2009 року. Кредитні зобов'язання ОСОБА_2 належно не виконував, що мало наслідком виникнення заборгованості станом на 21 вересня 2009 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 10 вересня 2007 року між акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 були укладені договір поруки; договір застави та договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 002В-07/1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер. 11 листопада 2011 року проведена державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності у зв'язку із смертю.

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» пред'явило претензію до спадкоємців ОСОБА_2 про наявність заборгованості останнього в розмірі 726 667,06 доларів США, на підставі якої Четвертою нотаріальною контрою заведена спадкова справа щодо майна ОСОБА_2

Апеляційним судом Донецької області встановлено, що умовами договорів поруки, застави та іпотеки, які були укладені між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 10 вересня 2007 року, не передбачено згоди поручителя, іпотекодавця та заставодавця - ОСОБА_1 відповідати за виконання кредитного договору за будь-якого іншого боржника у разі смерті боржника ОСОБА_2 Проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором він заперечував, посилаючись крім іншого на смерть боржника і припинення дії укладених з ним в забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 договорів поруки, іпотеки та застави, що слугувало підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с.9-11).

Наведені вище обставини знайшли відображення в мотивувальній частині рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року по справі № 0541/4443/2012.

В липні 2013 року ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_1, звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), в якій просив здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки номер запису 5685859 на нежитлове приміщення реєстраційний номер 5416288, розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04 липня 2013 року за реєстраційним номером 1842368. Разом із заявою відповідачу було надане рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року по справі № 0541/4443/2012, про що свідчить картка прийому заяви № 3650552 (а.с.57).

04 липня 2013 року за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 04 липня 2013 року за реєстраційним номером 1842368, на підставі п.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації іншого речового права іпотеки на нежитлове приміщення (а.с.8).

Відмова мотивована тим, що з наданих заявником матеріалів не вбачалося підстав припинення іпотеки, передбачених ст.17 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки не визнаний судом недійсним, зобов'язання не припинилося.

Проблемою даного спору є питання, чи є рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року документом, на підставі якого може бути проведена державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952).

Обтяження на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, що передбачено ч.1 ст.4 Закону № 1952.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

У спірних правовідносинах відповідач виступає у якості суб'єкта владних повноважень, а публічно-правовий спір між сторонами виник внаслідок реалізації ним владних управлінських функцій в сфері державної реєстрації припинення обтяжень на нерухоме майно, отже оскаржуване рішення про відмову в державній реєстрації має бути перевірено судом на відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.

При цьому відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність, рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Особливості державної реєстрації іпотеки визначені п.п.56-65 Порядку № 703.

Згідно з п.57 Порядку № 703 державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою, зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою, анулювання та видача нової заставної, відступлення прав за іпотечним договором або передача заставної, видача дубліката заставної проводяться відповідно до вимог закону, цього Порядку та з урахуванням особливостей, зазначених у цьому розділі.

П.63 Порядку № 703 передбачено, що для проведення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна іпотекою заявник у разі подання заяви про державну реєстрацію в паперовій формі подає документи, що зазначені у п.28 цього Порядку.

В свою чергу п.28 Порядку № 703 визначено, що для проведення державної реєстрації заявник, крім документів, що зазначені у п.27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в п.9 цього Порядку. У разі подання заяви про державну реєстрацію уповноваженою особою, яка діє від імені фізичної особи, така особа, крім документів, що зазначені в абз.1 цього пункту, подає копію документа, що посвідчує особу, яку вона представляє, та копію реєстраційного номера облікової картки платника податку такої фізичної особи.

Одним із документів, передбачених п.27 Порядку № 703, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пп.10 п.27).

Як вбачається з матеріалів справи № 1842368 разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) уповноважена особа, яка діяла від імені позивача, надала рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року.

Системне тлумачення змісту п.63, п.28, пп.10 п.27 Порядку № 703 зумовлює висновок, що рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року належить до документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації, що передбачено п.16 Порядку № 703.

П.23 Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений ч.1 ст.24 Закону № 1952. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена, що визначено ч.4 ст.24 Закону № 1952.

Однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень є те, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, що передбачено п.4 ч.1 ст.24 Закону № 1952.

За приписами ч.2 ст.24 Закону № 1952, п.23 Порядку № 703 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Як слідує зі змісту спірного рішення, воно прийнято на підставі п.4 ч.1 ст.24 Закону № 1952 у зв'язку з тим, що з поданих документів не вбачалося підстав припинення іпотеки, проте з таким висновком відповідача не можна погодитись з огляду на нижченаведене.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою, що передбачено абз.5 ч.1 ст.1 Закону № 898.

Підстави припинення іпотеки визначені ст.17 Закону № 898, згідно з ч.1 якою іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону № 898 відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п.32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» з урахуванням положення ст.1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (ст.ст.553-554 ЦК), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Відповідно до ст.523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі ст.607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 - позичальника за кредитним договором, який по відношенню до договору іпотеки слугував основним зобов'язанням, відбулася заміна боржника в основному зобов'язанні.

Умовами договору іпотеки, укладеного 10 вересня 2007 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1, не передбачена згода останнього відповідати за виконання кредитного договору за будь-якого іншого боржника у разі смерті ОСОБА_2, що мало наслідком припинення зобов'язань ОСОБА_1 за іпотечним договором.

Вказані обставини встановлені Апеляційним судом Донецької області та знайшли відображення в мотивувальній частині рішення від 13 лютого 2013 року.

Відсутність цих висновків в резолютивній частині вказаного судового рішення, на що посилається відповідач в своїх запереченнях, факту припинення зобов'язань позивача за договором іпотеки не спростовують.

Наведене зумовлює висновок про те, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 липня 2013 року № 3651618 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач не довів належними та допустими доказами його правомірність.

Належним способом відновлення порушеного права позивача має бути покладання на відповідача обов'язку здійснити державну реєстрацію припинення обтяження іпотекою (номер запису про іпотеку 5685859) нерухомого майна з реєстраційним номером 5416288, нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

При цьому суд відзначає, що відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини у державі, тому покладання на відповідача обов'язку здійснити державну реєстрацію припинення обтяження іпотекою, як обраний судом спосіб захисту прав позивача, порушених внаслідок протиправної відмови відповідача у здійсненні такої реєстрації, не є втручанням в діяльність державного реєстратора.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34,41 грн., які підлягають присудженню останньому з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Донецької області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 липня 2013 року № 3651618.

3. Зобов'язати Відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Донецької області здійснити державну реєстрацію припинення обтяження іпотекою (номер запису про іпотеку 5685859) нерухомого майна з реєстраційним номером 5416288, нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка.

5. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 19 липня 2013 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.