Постанова № 32911092, 29.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року № 813/4822/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Мельничука В.А., представника відповідача Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КНП» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управліня Міндоходу у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013р. №0000462210 та №0000472210, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КНП» (далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС (далі-ДПІ) та з врахуванням поданих уточнень, просить визнати протиправними та скасувати повністю прийняті ДПІ податкові повідомлення-рішення: від 11.06.2013 року №0000462210, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 88 403,00 грн. і №0000472210, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) на 164 773,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 62 721,00 грн. Позов обґрунтовує тим, що висновки ДПІ ґрунтуються виключно на власних нічим не підтверджених припущеннях про те, що відповідні господарські операції не відбулись та вважає, що не правильно застосовані норми податкового і цивільного законодавства. Також, вважає, що Податковий кодекс України жодним чином не обумовлює підтвердження права на податковий кредит наявністю товарно-транспортних накладних. Зазначає, що правовідносини Підприємства з його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, на підставі яких правомірно було сформовано як валові витрати так і валовий дохід, так і податковий кредит і податкові зобов'язання, в наслідок чого отримано прибуток з якого сплачено податок до бюджету.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях та просив задовольнити.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні в порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) допущено заміну Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м.Львова правонаступником Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м.Львова Гловного управління Міндоходів уЛьвівській області.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що внаслідок відсутності у ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Галтехцукор», ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «Гарант-буд-сервіс» управлінського технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів, встановлено факт нереальності вчинення господарських операцій та як наслідок, первинні документи не можуть відповідати вимогам п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що унеможливлює формування даних податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку-учасника відповідної операції. Зі змісту актів приймання виконаних робіт, накладних та податкових накладних вбачається, що надані товари, роботи та послуги є достатньо трудомісткими та потребують кваліфікованих працівників. Контрагенти Підприємства підпадають під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з надання послуг. Просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КНП» зареєстроване 28.07.2003р. відділом реєстрації та ліцензування Управління промисловості і підприємництва Львівської міської ради, запис відомостей до ЄДР від 28.07.2003р. №14151200000014081. Взято 31.07.2003р. на податковий облік в органах державної податкової служби за №11511. Станом на 29.05.2013 року перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Сихівському районі м.Львова. У періоді, що перевірявся, Підприємство було платником ПДВ та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань правильності, обчислення і своєчасності сплати податків та зборів до бюджету та дотримання вимог валютного законодавства за період 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт від 29.05.2013р. № 884/22-10/32568975 у висновках якого зазначено, що Підприємством порушено п.14.1.191 ст.14, пп. 135.4.1 ст.135, п.137.4 ст.137, п. 138.4, п.138.6, п.138.8, п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України), в результаті чого завищено дохід на суму 794 880,05 грн. та завищено витрати в сумі 1 179 240,05 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 88 402,80 грн., а саме за 2-4 квартал 2011 року, також порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст. 187, п.198.3, п.198.4, п.198.6, ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання на 253 601,16 грн. та податковий кредит з ПДВ в сумі 418 374,29 грн., що призвело до заниження ПДВ на 164 773,00 грн.: за березень 2011 року в сумі 39 333,0 грн., за вересень 2011 року в сумі 76 872, 0 грн., за жовтень 2011 року в сумі 26 193,00 грн., за січень 2012 року в сумі 22 375,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013р. №0000462210, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 88 403,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013р. №0000472210, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 164 773,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 62 721,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями Підприємство звернулося до суду за захистом порушених прав.

При прийняті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою відображеного показника у рядку 05 Декларації «витрати операційної діяльності» проведеною на підставі головної книги, оборотно-сальдових відомостях, журналах-ордерів по рах. 631, 685, 31, 28, матеріальних звітів, договорів, актів приймання субпідрядних робіт, накладних на оприбуткування, встановлено завищення задекларованих Підприємством показників у рядку 05.1 Декларації по товарах отриманих від ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» у третьому кварталі 2011 року в сумі 384 360,00 грн. оскільки в акті перевірки ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» досліджено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів, для здійснення основного виду діяльності. У податковому обліку придбання товарів та підрядних робіт від ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень 2011 року віднесено суму 76 872,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань встановлено їх завищення за березень 2011 року на 54 166,81 грн. в результаті реалізації товарі (робіт, послуг) придбаних в ПП «Галтехцукор»; за жовтень 2011 року на 33 333,34 грн. в результаті реалізації товарі (робіт, послуг) придбаних в ТзОВ «БК Київбудмонтаж»; за січень 2012 року на 7 125,00 грн. в результаті реалізації товарі (робіт, послуг) придбаних в ТзОВ «Грант-буд-сервіс» по яких доведено факт нереальності їх здійснення.

Окрім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення у березні 2011 року на 93 499,39 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Галтехцукор»; у вересні 2011 року на 76 872,00 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент», у жовтні 2011 року на 59 526,72грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «БК Київбудмонтаж»; у січні 2012 року на 29 000,17 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Грант-буд-сервіс».

Зазначено в акті, що ПП «Галтехцукор» відсутнє за місцезнаходженням, остання звітність подавалась у першому кварталі 2012 року, відсутня інформація про використання у своїй діяльності орендованих офісних та складських приміщень; щодо ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент», ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «Грант-буд-сервіс» зазначено, що такі припинено, але не зняті з обліку, в актах перевірок цих підприємств встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів, для здійснення основного виду діяльності. Податковий орган зазначив, що операції Підприємства з його контрагентами не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин. ДПІ вважає, що Підприємство декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання робіт та продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Підприємством занижено податок на прибуток в сумі 88 402,80 грн. у 2-4 кварталах 2011 року та занижено ПДВ на 164 773,00 грн.: за березень, вересень, жовтень 2011 року та за січень 2012 року.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704 (далі-Положення).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як це передбачено п.п.135.4.1 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт та іншими письмовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, між Підприємством (Покупець) та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» (Продавець) був укладений договір поставки №01/09/2011 від 01.09.2011р., предметом якого є передача у власність товару згідно із специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору, крім того предметом даного договору є товар, який є у Продавця на момент укладення договору або який буде створений або набутий Продавцем у майбутньому. Згідно умов даного Договору Продавець зобов'язаний в термін 60 календарних днів, з дати першого платежу, поставити товар. Обов'язок Продавця передати товар вважається виконаним, у момент вручення товару Покупцю, оформлене відповідним пакетом документів: рахунок, накладна та податкова накладна.

Згідно специфікації від 01.09.2011 року, ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» зобов'язалось поставити Підприємству захисну фарбу до бетону та вуглецеву стрічку на суму 461 232,00 грн., в тому числі ПДВ 76 872,00 грн., про що було складено видаткову накладну №РН-9-01039 від 01.09.2011р., в якій зазначено номер довіреності відповідальної особи Підприємства за прийняття товару та податкову накладну №88 від 01.09.2011р., згідно номенклатури якої «захисна фарба до бетону та вуглецева стрічка». Згідно витягу з рахунків у банку Підприємством була здійснена оплата за видатковою накладною №РН-9-01039 на рахунок ТОВ «Ейс констракшен менеджмент».

Як вбачається з матеріалів справи, Договір поставки №14/03/2011 було укладено Підприємством з ПП «Галтехцукор» (Продавець) 14.03.2011р. Згідно умов даного Договору Продавець зобов'язаний в термін 35 календарних днів, з дати першого платежу, поставити товар. Обов'язок Продавця передати товар вважається виконаним, у момент вручення товару Покупцю, оформлене відповідним пакетом документів: рахунок, накладна та податкова накладна.

Згідно специфікацій від 28.03.2011р. та 29.03.2011р., ПП «Галтехцукор» зобов'язалось поставити Підприємству вуглецеву стрічку, клей епоксидний на суму 374 056,25 грн., в тому числі ПДВ 62 342,71 грн., про що було складено видаткова накладна №РН-0290301 від 29.03.2011р., в якій зазначено номер довіреності відповідальної особи Підприємства за прийняття товару та податкова накладна №5 від 29.03.2011 року. Згідно витягу з рахунків у банку Підприємством була здійснена оплата на рахунок ПП «Галтехцукор».

Згідно Договору поставки №24/10 від 24.10.2011р., укладеного між Підприємством (Покупець) та ТзОВ «БК Київбудмонтаж» (Продавець), за яким одна сторона зобов'язується передати у власність другій стороні товар згідно із специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору, крім того предметом даного договору є товар який є у Продавця на момент укладення договору або який буде створений або набутий Продавцем у майбутньому. Згідно умов даного Договору Продавець зобов'язаний в термін 10 календарних днів, з дати отримання коштів, поставити товар. Обов'язок Продавця передати товар вважається виконаним, у момент вручення товару Покупцю, оформлене відповідним пакетом документів: рахунок, накладна та податкова накладна.

На виконання умов Договору Підприємством та ТзОВ «БК Київбудмонтаж» було складено Специфікацію від 24.10.2011р., про поставку вуглецевої стрічки, клею епоксидного, пакер ін'єкційний та розчинник та видано видаткову накладну від 31.10.2011р. та податкову накладну №405 від 31.10.2011р. на суму 357 160,30 грн., в тому числі ПДВ 59 526,72 грн.

Отже, факт здійснення поставки товарів за Договорами засвідчується належним чином оформленими Специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору, відповідність обсягів та асортименту товарів у специфікаціях видатковим накладним та податковим накладним, як первинно обліковими документами, в яких чітко вказуються асортимент, кількість та ціна товару, що товари надаються на виконання умов договору, укладеного між Підприємством та його контрагентами, і є достатньою підставою для твердження про відповідність цих документів вимогам Закону №996, та є підставою формування змін в податковому обліку по придбаних товарах.

Висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які засвідчують як факти придбання товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ПП «Галтехцукор» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» так і факт реалізації придбаного товару - контрагентам Підприємства: захисну фарбу до бетону - ТзОВ «Західтрансбуд»; вуглецеву стрічку, клей епоксидний, пакер ін'єкційний, розчинник - ТзОВ «Житлоекономія», в наслідок чого отримано прибуток.

Аналізуючи видаткові та податкові накладні, що долучені до матеріалів справи, договори та специфікації, платіжні документи, довіреності вбачається, що реалізація придбаного товару здійснювалася за цінами, які перевищували ціну, зазначену у податкових та видаткових накладних ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ПП «Галтехцукор» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент».

Згідно з приписами ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року у справі за №2а-8949/12/1370, яка залишена без змін, Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року № 9104/183158/12, досліджено правовідносини Підприємства та ТзОВ «БК Київбудмонтаж» та встановлено реальність таких господарських операцій.

Окрім того, як вбачається з Договору підряду №24/01-12 від 24.01.2012р., ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (Підрядник), зобов'язується виконати для Підприємства (Замовник) власними та залученими силами роботи по реконструкції побутових приміщень першого та другого поверхів цеху №4, за адресою м.Львів, вул.Зелена,301, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. При цьому, п.2.3 Договору передбачено, що робота вважається виконаною після підписання акта здачі приймання робіт, а п.2.5 Договору передбачає, що Підрядник самостійно організовує роботу та визначає безпосередніх виконавців та розподіляє між ними обов'язки.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, необхідність укладення такого договору була пов'язана зі строками надання робіт на виконання укладених Підприємством як Виконавцем з Замовником ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» Договору на виконання ремонтних робіт №15/12-2011 від 15.12.2011 року, а саме зобов'язання виконання робіт по реконструкції побутових приміщень першого та другого поверхів цеху №4, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Зелена, 301.

Окрім того, представник позивача зазначив, що ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» як Субпідрядник по вищевказаному Договорі виконувало лише роботи, які зазначені в актах приймання-передачі робіт.

Як вбачається з акта перевірки, розрахунки за виконані роботи по вищезгаданих Договорах проводились сторонами у безготівковій формі та заборгованості по таких не має. З журналів-ордерів та оборотно-сальдових відомостей по рах. №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунок з вітчизняними покупцями» вбачається, що роботи надані Підприємству були проведені по бухгалтерському обліку.

За наслідком виконання робіт Підприємство підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», Довідку про вартість робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року з ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», Довідку про вартість робіт та отримало податкові накладні від 30.01.2012р. №558 на загальну суму 167 001,20 грн., в т.ч. ПДВ 27 833,53 грн., та від 24.01.2012р. №469 на суму 10 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 666,67 грн. та в яких є посилання на вищезгадані Договори та номенклатура робіт в яких відповідає переліку робіт визначеному в актах виконаних робіт, укладених на їх виконання, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Роботи, які були предметом Договорів, не обмежені в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит та в порядку п.187.1 ПК України обов'язок сформувати податкові зобов'язання з ПДВ. Зазначені обставини дали право (обов'язок) позивачу відобразити суми ПДВ: податкові зобов'язання за березень 2011 року на 54 166,81 грн.; за жовтень 2011 року на 33 333,34 грн.; за січень 2012 року на 7 125,00 грн.; податковий кредит у березні 2011 року на 93 499,39 грн.; у вересні 2011 року на 76 872,00 грн.; у жовтні 2011 року на 59 526,72 грн.; у січні 2012 року на 29 000,17 грн., а також сформувати витрати у третьому кварталі 2011 року в сумі 384 360,00 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні деклараціями з ПДВ та податку на прибуток за спірний період.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача:Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2003 року, господарські операції, які досліджувались судом, узгоджуються з предметом діяльності Підприємства:оптова торгівля будівельними матеріалами, діяльність у сфері інжинірингу згідно Ліцензії Мінбуду від 06.08.2010р. №555161. Як це зазначено в акті перевірки, господарську діяльність Підприємство проводить за адресою м.Львів, вул.Наукова 7а/303 згідно до договору оренди №382/О від 01.04.2007р., укладеного із ВАТ «НДІ ПРЕА».

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Галтехцукор» - контрагенти Підприємства не знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також що у таких не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів. Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення нікчемних угод.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

Слід зауважити, що згідно з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії та ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Як вбачається з акта перевірки Підприємства від 29 травня 2013 року №884/22-10/32568975 в основу висновків щодо нікчемності правочинів з ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Галтехцукор» покладено акти ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 17.05.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», ДПІ у Сихівському районі від 26.10.2012 року «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Галтехцукор», акт перевірки ДПІ у Печерському районім.Києва ДПС від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК Київбудмонтаж», від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», в ході яких використовувалась облікові справи даних контрагентів та не досліджувались ДПІ жодні первинні документи цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Щодо долучених до матеріалів справи інформаційних листів про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_4, протоколів допитів свідків то суд зауважує, що згідно ст.72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Галтехцукор» вищевказаних товарів та робіт мали реальний характер. Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КНП» 2294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013р. №0000462210 та №0000472210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КНП» 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривень) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 12.08.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.