Постанова № 32911075, 07.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2013 року Справа № 812/5973/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Майбороді С.Г.,

за участю:

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: Селіхової Г.А. (довіреність №23/32 від 18.12.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 1576398, 77 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 1576398, 77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, утому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У порушення вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» у 2012 році не створив 31 робоче місце. Позивач зазначив, що на підприємстві за 31 робоче місце, яке повинно бути призначено для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15 квітня 2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі 1551268,52 грн., які утворилися у період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року відповідно до звіту Ф.10-ПІ за 2012 рік.

Дана сума заборгованості по адміністративно - господарських санкціях підтверджується документами, а саме: звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10 - ПІ №1631 від 30.01.2013 року за 2012 рік, а також відповідним розрахунком. Розмір пені у сумі 25130,25 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій. Всього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом України складає - 1576398,77 грн.

У зв'язку з чим, позивач просив стягнути з приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» адміністративного - господарські санкції у розмірі 1551268,52 грн. та стягнути пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 25130,25 грн.

У судове засідання представник позивача не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.34, 94).

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду заперечення проти адміністративного позову, в яких посилався на таке.

Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» вживав заходи для працевлаштування інвалідів. 21.05.2007 року на підприємстві був виданий Приказ-постанова №504/28, відповідно до якого було прийнято рішення про створенні на ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» нових робочих місць для інвалідів. Починаючи з вказаної дати підприємство постійно направляло до Сєвєродонецького міського центру зайнятості Луганської області відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів. У 2012 році на підприємстві працювало 299 інвалідів протягом 2012 року до Сєвєродонецького міського центру зайнятості подавалися «Звіти про наявність вакансій для інвалідів», де вказувалось від 18 до 26 назв професій, на які планувалось працевлаштувати інвалідів. На сайті Сєвєродонецької міської ради кожного місяця 2012 року відповідачем кожного місяця 2012 року розміщувалися повідомлення про набір інвалідів на роботу до ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ». Також повідомлення надавалися до газети «Сєвєродонецький хімік». До Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було направлено листи №06/ОК-103 від 13.02.2012 та №06/ОК-380 від 10.07.2012 року, у яких відповідачем висловлювалось прохання щодо сприяння в інформуванні інвалідів про наявність вакантних місць. У 2012 році на підприємство було працевлаштовано 60 інвалідів, а всього працювало 299 інвалідів.

Проте, 31 робоче місце для інвалідів залишилося вакантними у зв'язку з ненаправленням уповноваженим органом до відповідача необхідної кількості інвалідів. Безпосередньо інваліди на підприємство з приводу працевлаштування не зверталися. Тобто, відповідач зазначає, що вжив всіх необхідних заходів щодо працевлаштування цієї категорії громадян.

Крім того, відповідач вважає посилання позивача на те, що надані підприємством звіти про наявність вакансій були заповнені ним всупереч Інструкції про заповнення форми звітності №3-ПН, то вони не можуть бути підставою для нарахування адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступних висновків.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Відповідно до покладених завдань (пункт 5 цього Положення) цей Фонд, серед іншого, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26 травня 2011 року № 81 (надалі - Положення від 26 травня 2011 року № 81), Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів (надалі Фонду) (арк. справи 10-13).

Згідно з пунктом 4 Положення від 26 травня 2011 року № 81 основними завданнями відділення Фонду є: 1) участь, у межах своєї компетенції, в реалізації на території Луганської області заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; 2) виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює, у тому числі, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (підпункт 1 пункту 5 зазначеного Положення).

Частина перша статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частина дев'ята цієї статті визначає, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом або в судовому порядку.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3, пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України справи за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є адміністративними.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, 24 січня 2013 року приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» на виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 лютого 2007 року № 42, подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (арк. справи 7), в якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 299 осіб.

Згідно листа від 15 травня 2013 року № 5/3-1080, Сєвєродонецький міський центр зайнятості повідомив Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» протягом 2012 року до центру зайнятості надавались звіти за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" (арк. справи 13). Позивач зазначив, що в порушення вимог ст.. 20 Закону України «Про зайнятість населення», відповідач не надав звіти за квітень 2012 року та за грудень 2012 року. Крім того, відповідачем було порушено порядок заповнення звітів форми №3-ПН, оскільки та інформація, яка в них зазначена, не свідчить про наявні на підприємстві на той момент вакансії для працевлаштування інвалідів. Згідно Наказом Мінпраці України від 19.12.2005 року №420, а саме у графі «15» повинні відображатися відомості про те, яка саме вакансія призначена для інваліда, але у наданих відповідачем звітах графу «15» взагалі не заповнено. Отже, відповідачем не були створені робочі місця з покращеними умовами праці спеціально для працевлаштування інвалідів.

Вищезазначене свідчить, що відповідачем у 2012 році не були виконані норми діючого законодавства щодо створення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів, які працевлаштовують інвалідів про створення таких місць, що позбавило відповідні служби можливості прийняти відповідні міри по працевлаштуванню інвалідів різних професій на підприємстві відповідача. Тим більше, на підприємстві є безліч посад, на яких можуть працювати інваліди відповідно до своїх висновків МСЕК і не вживались усі залежні від відповідача заходи щодо працевлаштування інвалідів на посади у підприємстві у необхідній кількості, що є порушенням вимог статті 18 та статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) і підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За розрахунком позивача (арк. справи 6) відповідач повинен був працевлаштувати у 2012 році 330 інвалідів, фактично не працевлаштовано 31 інваліда, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за тридцять одне нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів за 2012 рік в сумі 1551268,52 грн. (половину середньої річної заробітної плати на підприємстві).

У відповідності із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 81 календарний день відповідачу нарахована пеня в сумі 25130,25 грн. Розмір нарахованої пені відповідає вимогам частини 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідачем не вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, позовні вимоги суд визнає необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 136, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у сумі 1576398,77 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» (код ЄДРПОУ 33270581) в доход Державного бюджету України в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 1551268,52 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят одна тисяча двісті шістдесят вісім гривень 52 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 25130,25 грн. (двадцять п'ять тисяч сто тридцять гривень 25 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 09 серпня 2013 року.

Суддя К.В. Агевич