Рішення № 32910493, 29.07.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/11262/2012

Провадження № 2/520/115/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді: Брайловської А.І.;

за участю секретаря Непомнющого М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Концерну «Військторгсервіс» «про скасування наказу та стягнення грошових коштів»

ВСТАНОВИВ:

15.08.2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошової суми у розмірі 17787,06 грн., в якому просить суд :

- змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 з роботи з філії «Одеське управління військової торгівлі »Концерну «Військторгсервіс»із «за прогул згідно п.4 ст.40 КЗпП України» на «звільнення за власним бажанням, ст..38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим їм органом законодавство про працю, умов колективного договору»;

- стягнути з Концерну «Військторгсервіс»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку за період з 20.06.2012 р. по день фактичного розрахунку - 26.07.2012 р. у сумі 2777,25 грн.;

- стягнути з Концерну «Військторгсервіс»на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 6928,68 грн.;

- стягнути Концерну «Військторгсервіс»на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічної відпустки 2011 року в розмірі посадового окладу в сумі 1450 грн.;

- стягнути з Концерну «Військторгсервіс»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за лютий, березень, квітень 2012 року в сумі 1631,13 грн.;

- стягнути з Концерну «Військторгсервіс» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за порушення прав працівника у сфері трудових відносин у сумі 5000 грн.

03.07.2013 року позивач надав уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить суд визнати незаконним наказ №50л від 20.06.2012 року про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин; зобов'язати відповідача (Концерн «Війсьторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс») змінити запис від 20.06.2012 року про звільнення ОСОБА_2 у трудовій книжці на запис про звільнення за власним бажанням за ст.. 38 ч. 3 КЗПП України. Інші позовні вимоги ( з пункту 2 по 6 включно) які визначені у заяві про уточнення позову від 08.10.2012 року залишити без змін.

Сторони у судове засідання не зявилися.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

У червні 2012 року між позивачем та начальником Концерну «Військторгсервіс» виникла конфліктна ситуація.

12.06.2012 року позивач надав директору Концерну «Військторгсервіс» заяву про звільнення його з роботи з 14.06.2012 року за власним бажанням у зв'язку із поганим станом здоров'я.(в матеріалах цивільної справи міститься ксерокопія заяви зі штампом про отримання на підприємстві вищевказаної заяви 12.06.2011).

15.06.2012 року т.в.о. начальника філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» відмовив позивачу у звільнені і вказав на те, щоб позивач перед звільненням відпрацював два тижні.

15.06.2012 року позивач повторно (в матеріалах цивільної справи міститься ксерокопія заяви зі штампом про отримання на підприємстві вищевказаної заяви від 15.06.2011)у встановленому порядку подав заяву про звільнення його з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням раніше встановленого 14 денного терміну у визначений ОСОБА_1 строк - 18.06.2012 року, оскільки роботодавець не виконує законодавство про працю та умови колективного договору щодо своєчасної виплати заробітної плати (заборгованість по заробітній платі становила два місяці - квітень, травень 2012 року, що підтверджується бухгалтерською довідкою про стан заборгованості на 01.12.2012 року, яка містить в матеріалах справи ).

18.06.2012 року-19.06.2012 року т.в.о. начальника філії не звільнила ОСОБА_1 та відмовилась від зустрічі з ним.

19.06.2012 року позивач через секретаря подав доповідну (в матеріалах цивільної справи міститься ксерокопія доповідної зі штампом про отримання на підприємстві вищевказаної заяви 19.06.2011) т.в.о. начальника філії, де зазначив, що з 20.06.2012 року знімає з себе відповідальність за збереження трудових книжок та інших кадрових документів, та усно попередив, що має зранку 20.06.2012 року бути на прийомі у лікаря у військовому шпиталі.

20.06.2012 року згідно п.2.7.1 Колективного договору ОСОБА_1 з 09.00 до 11.00 перебував у військовому шпиталі на консультації у лікаря. Уподальшому 20.06.2012 з 11.40 до 17.00 перебував на робочому місці, де повірив кадрову документацію та склав опис трудових книжок та кадрових документів станом на 20.0.62012 року та здійснив їх передачу повіреному т.в.о. начальника філії працівникові філії.

16.07.2012 року на адресу позивача з філії надійшов лист з копією наказу начальника філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» від 20.06.2012 №50 про звільнення ОСОБА_1 з посади 20.06.2012 за прогул згідно п.4 ст. 40 КЗпП України та з трудовою книжкою позивача (з записом про звільнення за прогул з 20.06.2012 року).

Згідно поштового штемпелю зазначений лист відправлено з філії 10.07.2012 року.

26.07.2012 року з позивачем було проведено розрахунок по 20.06.2012 року.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка на ім'я ОСОБА_1 про те, що він в період з 09.00 по 12.00 години 20.06.2012 року знаходився на лікуванні в умовах денного стаціонару.

Позивач посилається на те, що після лікарні він прибув на роботу, проте в день звільнення з наказом про звільнення його ознайомлено не було та трудову книжку не було видано.

Представник відповідача пояснював, що 20.06.2012 року ОСОБА_1 на роботі не з'являвся.

Вищевказане спростовується наявними в матеріалах справи описом трудових книжок та кадрових документів, які були передані ОСОБА_1 ОСОБА_3, про що міститься її підпис 20.06.2012 року.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач писав заяви про звільнення його за власним бажанням, а відповідно до ст.. 38 ч. 3 КЗПП України працівник має право у встановлений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник чи уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (зазначене мало місце, оскільки позивачу не було вчасно виплачено заробітну плату).

Крім того, відповідно до листа Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області судом встановлено, що відповідно табелю обліку використання робочого часу за червень 2012 року 20.06.2012 позивачем відпрацьовано 8 годин. Згідно розрахунково-платіжній відомості позивача за червень 2012 року позивачем було відпрацьовано у червні 2012 року 13 днів (у т.ч. 20.06.2012 року).

Також, в порушення вимог ст.. 149 КЗПП України відповідачем не надано письмових пояснень позивача щодо його відсутності на робочому місці більше ніж три години протягом робочого дня без поважних причин.

Відповідно до ст.. 115 КЗПП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не менш двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.

Позивач не ставить питання про поновлення його на роботі.

Відповідно до ст.. 235 КЗПП України при визнанні формулювання причин звільнення неправильною чи такою, що не відповідає діючому законодавству, у випадку, коли це не тягне поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання та вказати в рішення причину звільнення в точної відповідності з формулюванням діючого законодавства та з посиланням на відповідний статтю (пункт) закону.

Таким чином, при визнанні незаконним наказу №50л від 20.06.2012 року про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин, про правомірність заяви позивача про звільнення його за власним бажанням на підставі ст.. 38 ч. 3 КЗПП України, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача змінити запис від 20.06.2012 року про звільнення позивача у трудовій книжці на запис про звільнення за власним бажанням на підставі ст.. 38 ч. 3 КЗПП України.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доведенню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗПП України відшкодуванням власником чи уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав потягнуло за собою моральних страждань, втраті нормальних життєвих звязків та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з пунктом 4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 під час вирішення питання про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього і її заподіянні.

На думку суду, позивач не довів, що діями відповідача йому була заподіяна моральна шкода. Та обставина, що його звільнення призвело до приниження його честі та гідності, а також змушення його звертатися до родичів за матеріальною допомогою судові не доведено та не надано жодного доказу з цього приводу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення оральної шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку, суд приходить до висновку про обґрунтованість даної вимоги. Оскільки, відповідно до листа Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області встановлено, що в порушення вимог ст.. 116 КЗПП України належні при звільнені суми в день звільнення позивачу не сплачені. Відповідно до видатково-касового ордеру філії від 26.07.2012 року (без номеру) позивачу виплачена заробітна плата за квітень, травень, червень 2012 р. В порушення вимог ст.. 110 КЗПП України розрахункові листки з сумами нарахувань, відрахувань із заробітної плати та сум, належних до виплат в день звільнення ОСОБА_1 не видані.

Враховуючи викладене та вимоги ст.. 116 КЗПП України (згідно якої при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум) , а також, вимоги ст. 117 КЗПП України (згідно з якою в разі невиплат з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку)суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

Щодо вимоги про стягнення вихідної допомоги, суд приходить до висновку про її обґрунтованість, враховуючи порушення законодавства про працю (несвоєчасна виплата заробітної плати) та вимоги ст.. 44 КЗПП України, відповідно до яких при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.. 38, 39) - у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі за лютий - квітень 2012 року є не обґрунтованою, оскільки скорочення робочого часу не є зміною умов оплати праці, а отже вимоги ст.. 103 КЗПП не розповсюджуються на дані правовідносини.

ОСОБА_1 працював за скороченим робочим часом протягом вищевказаного періоду на підставі наказу начальника філії №20, що відповідає табелю обліку використаного часу.

Вимога щодо матеріальної допомоги на оздоровлення також є необґрунтованою, оскільки допомога при оздоровленні працівників філії не передбачена актами чинного законодавства такими, що встановлюють понад установлені норми, оскільки належать до інших заохочувальних і компенсаційних витрат (ст.. 2 Закону України «Про оплату праці). Так, згідно п. 4.2. Умови оплати праці працівників загальних (наскрізних)професій і посад бюджетних військових частин, установ, організацій Збройних Сил України, затверджених наказом МОУ №28 від 24.01.2006 року, надання працівником матеріальної допомоги є право керівника установи, а не його обов'язком, і здійснюється в межах затвердженого фонду заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, матеріальна допомога на оздоровлення працівників філії надається винятково по розпорядженню (наказу) керівника філії при наявності бажання працівника на її одержання, що підтверджується подачею письмової заяви на ім'я керівника філії, та наявності відповідних коштів на балансі філії. Наказ (розпорядження) керівника філії про виплату йому в 2011 році матеріальної допомоги на оздоровлення не видавався, тому розрахунки і виплата такої допомоги ОСОБА_1 не проводилась.

Судові витрати (2 майнові та 2 немайнові вимоги) підлягаю стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.. 33,43 Конституції України, ст.. 38,221,232,233,235,237-1 КЗПП України, ст.. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Концерну «Військторгсервіс» «про скасування наказу та стягнення грошових коштів» - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ №50л від 20.06.2012 року про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин.

Зобов'язати Концерн «Військторгсервіс» змінити запис від 20.06.2012 року про звільнення ОСОБА_1 у трудовій книжці на запис про звільнення за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗПП України.

Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922 м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28 а, 03151) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку по заробітній платі за період з 20.06.2012 року по 26.07.2012 року у сумі 2777,25 гривень.

Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922 м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28 а, 03151) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 6928,68 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922 м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28 а, 03151) на рахунок держави судовий збір у розмірі 658,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брайловська А. І.