Ухвала суду № 32909563, 06.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8771/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000043930 від 19 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000043930 від 19 лютого 2013 року; в решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки представникам податкового органу не були наданні первинні документи, на підставі яких здійснюється підтвердження належного обліку товарних запасів, що свідчить про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000043930 від 19 лютого 2013 року відповідно до ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 22 січня 2013 року ДПС у Харківській області була проведена фактична перевірка в магазині ТОВ «ДЦ Україна», що розташований за адресою: м.Харків, вул.Петровського, 37, за результатами якої складено акт (довідку) від 22 січня 2013 року №002273, в якому встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме порушення ведення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання, відсутні накладі на товар в сумі 8463,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки від 22 січня 2013 року №002273, звернувся із запереченнями до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС, за результатами розгляду яких рішенням від 15 лютого 2013 року №2638/7/39-345 відмовлено у перегляді висновків спірного акту перевірки.

На підставі акту перевірки від 22 січня 2013 року №002273 Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0000043930 від 19 лютого 2013 року, згідно якого за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16926,00 грн.

Позивачем на вищезгадане податкове повідомлення-рішення було подано скаргу, яка рішенням Міністерства доходів і зборів України від 29 квітня 2013 року №1049/6/99-99-10-01-15 залишена без задоволення, а податкове-повідомлення рішення від 19 лютого 2013 року №0000043930 - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, тому воно підлягає скасуванню, оскільки позивачем подано усі необхідні первинні документи для підтвердження протиправності даного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, серед іншого, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст.6 вищезазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Частиною 5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу директора ТОВ «ДЦ Україна» №1 від 01 січня 2013 року затверджено Положення про облікову політику ТОВ «ДІД Україна», яке введено в дію з 01 січня 2013 року та згідно п.4.1 якого підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 3.2 вищезазначеного Положення визначена періодичність передачі документів первинного обліку, які використовуються в діяльності роздрібних магазинів, у відповідності до якого, до центрального архіву передаються: касові документи - 1 раз на місяць, після закінчення облікового періоду; товарно-транспортні накладні, приходні, видаткові накладні та накладні на переміщення товару - 1 раз на два тижні; прейскуранти, відомості переоцінки - по мірі втрати актуальності, але не рідше ніж 1 раз на рік; строки передачі інших документів встановлюються окремими наказами директора підприємства.

Крім того, згідно п.8.8 вищезазначеного Положення на підприємстві використовується автоматизована форма ведення обліку, а саме бухгалтерські програми обліку товарів у роздрібній мережі «ORACLE» та «WES», яка забезпечує систематизацію, аналітичний та бухгалтерський облік інформації, що міститься у первинних документах.

Як вбачається з додатку №4 до акту проведення перевірки №4 «Відомість ТМЦ» працівники податкової інспекції у графі «найменування окремих груп (видів) запасів (товарно-матеріальних цінностей)» використовували коди товарно-матеріальних цінностей отриманих з електронної облікової бази товариства, що відповідають кодам продукції у всіх накладних на переміщення товару №3052470 від 11 грудня 2012 року, №3053112 від 18 грудня 2012 року, №3054016 від 25 грудня 2012 року, №3056022 від 08 січня 2013 року. Зазначені у додатку №4 товарні запаси були поставлені контрагентом позивача ТОВ «ЕГЗАГОН», про що свідчать копії товарно-транспортних накладних №18219 М від 24 жовтня 2012 року, №21980 М від 07 грудня 2012 року та №22743 М від 14 грудня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що за вищевказаними товарно-транспортними накладними товар було відвантажено до центрального офісу ТОВ «ДЦ Україна», за адресою: м.Київ, вул.М.Краснова, 27, який у подальшому відповідно до накладних на переміщення №3052470 від 11 грудня 2012 року, №3053112 від 18 грудня 2012 року, №3054016 від 25 грудня 2012 року, №3056022 від 08 січня 2013 року було перерозподілено у магазини позивача, серед яких, магазин ТОВ «ДЦ Україна», що розташований за адресою: м.Харків, вул.Петровського, 37.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені податковим органом порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: відсутність обліку за місцем реалізації або зберігання товару, спростовуються наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами, які знаходились в бухгалтерії ТОВ «ДЦ Україна», на підтвердження оприбуткування та обліку товарів, як реалізовувались в магазині ТОВ «ДЦ Україна», що розташований за адресою: м.Харків, вул.Петровського, 37, натомість, відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року №0000043930, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки не підлягають задоволенню, оскільки перевірка була проведена з дотриманням норм Податкового кодексу України, акт складений за результатами проведення перевірки підписаний усіма уповноваженими на те особами та у встановлений строк, відповідає нормам чинного законодавства, натомість, акт перевірки не є актом індивідуальної дії в розумінні КАС України, висновки, які в ньому викладені, не порушують прав позивача, оскільки не породжують, не змінюють та не припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12 серпня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.