Рішення № 32908336, 08.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.2013 Справа № 905/5223/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

Секретар судового засідання Гудкова К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську Донецької області, код ЄДРПОУ 25968300

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «АО Техніка», м. Донецьк, код ЄДРПОУ 22009846

про: стягнення 27 738,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АО Техніка» 27 738,31 грн. шкоди в порядку регресу, з яких: 1 406,67 грн. - витрати на стаціонарне лікування громадянину Щусь В.І. та 26 331,64 грн. - щомісячної страхової суми, сплачену за період з 01.04.2012р. по 31.03.2013р.

Нормативно вимоги обґрунтовані ст.ст. 2, 6, 13, 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 11, 21 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 1166 ч.1, 1172 ч.1, 1187 ч.2, 1191 ч.1 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позову надано суду у копіях: рішення господарського суду Донецької області від 29.05.2012р. по справі № 5006/46/17/2010, вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2005р. по справі № 1-37/05, виписку з акту огляду МСЕК № 01927 від 31.05.2006р., постанови від 29.03.2012р. № 0536/2137/2137/11, від 24.04.2012р. № 0536/2137/2137/12, від 31.05.2012р. № 0536/2137/2137/13, від 28.09.2012р. № 0536/2137/2137/14 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з розрахунком, заяву від 15.05.2012р., зведений звіт за травень 2012р. (додаток № 5) з актом здачі-прийому робіт по проведенню медикаментозного лікування потерпілого на виробництві, вимогу № 14/05 від 22.05.2012, статутні документи позивача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Посилається на те, що витрати Фонду по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров"я або в разі його смерті, є прямим обов'язком позивача в силу положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Також відповідач зазначає, що здійснені позивачем виплати за договором особистого соціального страхування у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 Цивільного кодексу України, а отже, позивач не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і тому, згідно ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України не набуває права зворотної вимоги до винної особи. Мотивуючи заперечення відповідач також посилається на практику Верховного суду України, викладену у постановах від 06.11.2012р. по справі № 5028/18/110/2011, від 12.09.2011р. №6-21цс11 та просить в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання, що відбулось 08.08.2013р., сторони своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд вважає, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору, неявка сторін не перешкоджає вирішенню цього спору, тому справа розглядається згідно ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 29.05.2012р. у справі № 5006/46/17/2010, 13.02.2004р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «IVEKO turbo daily», державний номерний знак 25271ЕВ, що належить АТ «Техніка», під керуванням Коросташова М.В., та автомобіля «HYUNDAI Santa fe», державний номерний знак 02300ЕК, що належить ЗАТ «НВК «Крамтехмаш», під керуванням Щусь В.І. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди Щусь В.І. були завдані важкі тілесні ушкодження.

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у справі № 1-37/05 від 07.02.2005 водій Коросташов М.В., що керував автомобілем «IVEKO turbo daily», державний номерний знак 25271ЕВ, був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 Кримінального кодексу України.

11.03.2004 відносно потерпілого Щусь В.І. складений акт по формі Н-1 №1 про нещасний випадок на виробництві.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги Щусь В.І. в результаті завданих з вини водія Коросташова М.В. важких тілесних ушкоджень було встановлено 80% втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою на виробництві.

Позивачем у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» проводились виплати потерпілому Щусь В.І. страхові виплати у зв'язку з травмою на виробництві, у тому числі за період з 01.12.2010 року по 31.03.2012 року в загальній сумі 25328,86 грн.

В матеріалах справи відсутні докази зміни чи скасування зазначеного судового рішення.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.05.2012р. у справі № 5006/46/17/2010 стосується юридичних фактів, які згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування, і має преюдиціальне значення при вирішенні спору у справі № 905/5223/13.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно витягу з акта огляду МСЕК від 31.05.2006р. № 019207 громадянину Щусь В.І. (потерпілий) встановлено 80% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом та 2 група інвалідності безстроково.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови № 0536/2137/2137/11 від 29.03.2012р. позивачем призначено потерпілому виплату в розмірі 1768,20грн. щомісячно у період з 01.03.2012р. безстроково. Постановою від 24.04.2012р. № 0536/2137/2137/12 потерпілому було призначено грошову суму у розмірі 1821,05 грн. починаючи з 01.03.2012р. безстроково, а також здійснити доплату за березень 2012р. потерпілому у розмірі 52,85 грн., а попередню постанову від 29.03.2012р. вважати такою, що втратила чинність. Постановою від 31.05.2012р. № 0536/2137/2137/13 потерпілому було призначено фінансування витрат на медичну і соціальну допомогу в розмірі 1406,67 грн. одноразово.

Всього за період з 01.04.2012р. по 31.03.2013р. Відділенням Фонду у зв'язку з травмою на виробництві громадянину Щусь В.І. виплачено 24924,97грн. страхових виплат та 1406,67грн. виплат на лікування.

Звертаючись до суду з даним позовом, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську Донецької області просило стягнути з відповідача суму сплачених щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2012р. по 31.03.2013р. та виплат на лікування в загальному розмірі 26 331,64грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до частин 3 - 5 статті 6 вказаного Закону, страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону, обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону, законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

Статтею 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування до видів загальнообов'язкового державного соціального страхування віднесено страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Отже, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності належить до сфери обов'язкового особистого страхування як різновиду страхування відповідно до пункту 1 частини 1 статті 980 ЦК України.

Загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, якщо шкода завдана працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, то, згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України, така шкода відшкодовується роботодавцем винної особи.

Згідно з частиною 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Зазначена правова норма міститься у главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої іншою особою у зв'язку з вчиненням деліктних дій.

Як зазначалося вище, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачає права Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи. Таке право, про яке зазначено в статті 993 ЦК України, до страховика переходить лише в разі сплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Тобто, здійснення органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхових виплат застрахованій особі за договором особистого соціального страхування у разі настанні страхового випадку не є шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України, а тому Фонд та його територіальні органи не набувають права зворотної вимоги (регресу) до особи, з вини якої було завдано шкоду, що передбачене статтею 1191 ЦК України.

За загальними правилами страхування можливість застосування страховиком права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, обмежене рамками майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

В особистому страхуванні страховик не може реалізувати своє право на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування страхових сум, оскільки ст. 515 ЦК України не допускає заміни кредитора у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 06.11.2012р. по справі № 5028/18/110/2011, від 12.09.2011р. №6-21цс11 та Вищий господарський суд України у постанові від 23.07.2013р. по справі № 905/2662/13.

Посилання заявника на рішення господарського суду Донецької області від 29.05.2012р. зі справи № 5006/46/17/2010, яким задоволені позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську Донецької області і стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АО Техніка» 25 328,86 грн. збитків за період з 01.12.2010 року по 31.03.2012 року, суд не приймає до уваги, оскільки назване рішення стосується юридичних фактів, які згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. Що ж до висновку суду про задоволення позову, то він не є фактом, який має приюдиційне значення при вирішенні спору у справі № 905/5223/13.

Крім того, позивач помилково ототожнює страхові виплати із збитками, якими згідно статті 22 ЦК України є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені судом обставини та норми чинного законодавства суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподіляються згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 08.08.2013р.

Суддя Н.В. Величко

Надруковано 3 прим.:

1 - у справу

1 - позивачу

1 - відповідачу

(062) 381-91-20