Ухвала суду № 32904420, 05.08.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6999/13-ц Провадження № 22-ц/772/1955/2013Головуючий в суді першої інстанції:Сичук М.М.Категорія: 20Доповідач: Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2013 р. м. Вінниця

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Жданкіна В.В.

Суддів: Денишенко Т.О., Марчук В.С.

При секретарі: Агеєвій Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду від 10.06.2013р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними, мотивуючи позовні вимоги тим, що її покійній свекрусі ОСОБА_6 належав будинок АДРЕСА_1. З сином ОСОБА_6 ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач перебувала у шлюбі. Після смерті свекрухи ОСОБА_6 чоловік позивача прийняв спадщину шляхом вступу в управління майном. Після його смерті син позивача ОСОБА_8 звернувся до нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину після смерті батька, проте йому було відмовлено з підстав пропуску строку на прийняття спадщини в зв'язку з чим він, а згодом і позивач зверталися до суду із заявами про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, але останні залишилась без розгляду. За цей час відповідач ОСОБА_3, яка є донькою ОСОБА_6, отримала свідоцтво про право на спадщину та продала частину спадкового майна - земельні ділянки відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5

На підставі вищенаведеного позивач вважає, що договори купівлі - продажу земельних ділянок від 24.09.2012 року по АДРЕСА_1 є недійсними, а тому звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав.

Вінницький міський суд 10 червня 2013р. в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати як незаконне і ухвалити нове, яким задоволити її позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Суд повно з'ясував дійсні обставини справи і встановив, що сторонами визнано той факт, що домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_6

У ч. 1 ст. 61 ЦПК України зазначено, що обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.06.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Онопенко Л.П., спадкоємицею майна ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є її дочка ОСОБА_3

Згідно договору купівлі - продажу земельних ділянок від 24.09.2012 року, ОСОБА_3 продала ОСОБА_4, земельні ділянки площами 0,0060 га та 0,10 га, які належали їй на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 514753; ЯЛ № 514754.

Відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 24.09.2012 року ОСОБА_5 продала ОСОБА_4, земельну ділянку площею 0,1000 га., яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 514755.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 17.09.1962 року, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, який в свій час звертався до суду із позовом до ОСОБА_3, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, проте рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.02.2007 року ОСОБА_8 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 15.06.2006 року Першою вінницькою державною нотаріальною конторою, реєстровий №3-1542 та визнання права власності на частину будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 відмовлено. Вказане рішення суду ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24.07.2007 року та ухвалою Верховного суду України від 30.08.2007 року було залишено без змін.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 06.10.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці про визнання довідки незаконною свідоцтва недійсним, визнання права на спадщину відмовлено. Вказане рішення суду ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08.11.2011 року залишено без змін.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.11.2008 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено, усунено перешкоди в користуванні ОСОБА_3. земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 шляхом заборони ОСОБА_2 самовільно захвачувати та користуватись земельною ділянкою площею 577 кв.м., орати, копати її, садити та збирати городні та інші культури. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області вказане рішення суду залишено без змін.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому вимоги ОСОБА_2 про задоволення позову з підстав, що вона має право на спадкове майно, після смерті сина ОСОБА_8, як спадкоємиця за законом, а зокрема й на земельні ділянки, які є предметом спору є безпідставними, оскільки обставини спадкування спадкового майна спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6, та зокрема законності прийняття спірного спадкового майна ОСОБА_3, та права нею на земельну ділянку по АДРЕСА_1 перевірялись судом при розгляді вказаних цивільних справ.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів; нікчемні правочини, та оспорюванні - якщо їх недійсність прямо не встановлена але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах встановлених законом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним рішенням суду, а відповідно до п. п. 7, 8 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

На підставі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, земельні ділянки належали на праві власності відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що підтверджується державними актами. Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, як вимагає ст. 203 ЦК України.

Відповідачами виконано всі, передбачені законом, умови договору, тому відповідно до ст. 215 та ст. 203 ЦК України, підстав для визнання договорів купівлі - продажу земельних ділянок недійсним не встановлено.

З огляду на викладене, ухвалене судом рішення являється законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставні і тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2013р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: