Ухвала суду № 32903728, 17.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17050/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2012 року у справі за позовом Державного підприємства матеріального - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2011 року № 0007264210, № 0007274210.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 17.08.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Протокольною ухвалою, судом апеляційної інстанції було замінено відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію у місті Києві по роботі з великими платниками податків на належного відповідача - Міжрегіональне головне управління Міндоходів Центральний офіс з обслуговування великих платників

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Інтер Ресурс Трейд» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатом якої складено акт від 07.10.2011 року № 856/42-10/19014832 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 9 520 738,0 грн.

- пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 7 616 590,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0007264210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 11 424 885,0 грн. (за основним платежем 7 616 590,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 808 295,0 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0007274210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 14 281 107, 0 грн. (за основним платежем 9 520 738, 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 760 369,0 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що між позивачем та TOB «Інтер Ресурс Трейд» укладено договори поставок: № ЦХП-07-04209-01 від 31.12.2009 року, № ЦХП-07-04309-01 від 31.12.2009 року, № ЦХП-07-02510-01 від 21.09.2010 року, № ЦХП-07-06910-01 від 30.12.2010 року.

Згідно з матеріалами справи, на виконання умов вказаних договорів сторонами укладено та підписано наступні документи:

- податкові накладні,

- видаткові накладні,

- платіжні доручення про сплату коштів ТОВ «Інтер Ресурс Трейд»,

- реєстри документів,

- сповіщення,

- договори поставки, відповідно до яких позивачем було продано продукцію виробничо-технічного призначення.

Вищевказані накладні та рахунки фактури, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Між позивачем та ТОВ «Інтер Ресурс Трейд» укладено договори поставок: № ЦХП-07-04209-01 від 31.12.2009 року, № ЦХП-07-04309-01 від 31.12.2009 року, № ЦХП-07-02510-01 від 21.09.2010 року, № ЦХП-07-06910-01 від 30.12.2010 року.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами поставки, укладеними між позивачем та ТОВ «Інтер Ресурс Трейд».

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).

Як вбачається зі змісту вищевказаних договорів поставки постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до…) пункт призначення - матеріальний склад ДП «Укрзалізничпостач» м. Фастів вул. Шевченка, 48 (відповідно до вимог «Інкотермс» ред. 2000).

Відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «Інтер Ресурс Трейд» встановлено відсутність, зокрема, транспортних засобів (п. 5.1 спірних договорів).

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі товару.

При цьому, вказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентом) у вищенаведених договорах поставки.

Як вбачається зі змісту спірних договорів, прийом кожної партії продукції здійснюється замовником при наявності товаросупроводжувальних документів:

- рахунки-фактури,

- видаткової накладної або акту прийому-передачі,

- податкової накладної,

- документів, що підтверджують якість продукції, зазначених в п. 2.2. договору, (сертифікати відповідності на бланку Держспоживстандарту),

- пакувальних аркушів.

Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватися замовнику протягом 5 днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця. Наступного за місяцем в якому відбувалось відвантаження продукції (п. 7.1 Договору).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов вказаних договорів сторонами укладено та підписано наступні документи:

- податкові накладні,

- видаткові накладні,

- платіжні доручення про сплату коштів ТОВ «Інтер Ресурс Трейд»,

- реєстри документів,

- сповіщення,

- договори поставки, відповідно до яких позивачем було продано продукцію виробничо-технічного призначення.

За нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон України № 996-ХІV), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Вищевказані накладні та рахунки фактури, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Проте, відповідно до вимог чинного, станом на час виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами)

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як визначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Позивачем не надано суду сертифікатів відповідності на бланку Держспоживстандарту, наявність яких є необхідною умовою спірних договорів.

З аналізу викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірних договорів.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні належні докази виконання спірних договорів, тобто у позивача не відбулось зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, враховуючи відсутність актів прийому-передачі товару, довіреностей на передачу товару та сертифікатів якості, наявність яких є обов'язковою умовою виконання спірних договорів, суд дійшов висновку, що сторони не могли не усвідомлювати протиправність дій при укладанні вищевказаних спірних договорів і їх суперечність мети та інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищевикладене, право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону № 168/97-ВР є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0007264210 від 25.10.2011 року є правомірним.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на правомірність висновку відповідача про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для відмови в задоволенні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0007274210.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.